ReferatFolder.Org.Ua — Папка українських рефератів!


Загрузка...

Головна Правознавство. Право. Юриспруденція. Закон → Нормотворчість і кодифікація західноєвропейського права ХVІІІ – поч. ХІХ ст.: особливості прояву інтелектуальної традиції модерну

Атомістичність мислення модерну тісно пов\'язана з такою його установкою, як прагматизм. Щодо природи він проявився у прагненні новоєвропейця стати її володарем. У праві ця установка найкраще втілилася в концепції природних прав людини і основоположному її праві – на приватну власність.

Французький Цивільний кодекс відобразив всі ци риси модерного стилю мислення. У своєму першопочатковому вигляді він і є кодексом буржуазії – нового класу, що здомінував політично. Перед авторами кодексу при створенні його стояв мислиннєвий образ французького буржуа – людини-власника, самостійної, рішучої, розумної, відповідальної за свої вчинки, освіченої в праві і в економіці. Основою існування суспільства, що складається з таких людей, є індивідуальна свобода, її гарантії і власність. Перша книга Кодексу „Особи\" містить норми „про володіння громадянськими правами\" – ними наділений „кожний француз\" [19, с. 142]. Друга книга Кодексу „Майно і різні види власності\" містить насамперед норми про власність, ділячи її на рухоме і нерухоме майно. У зобов\'язальному праві французький Цивільний кодекс закріпив принцип свободи договорів. Кодекс секуляризував шлюбно-сімейні стосунки.

Саме в цю добу з\'являються такі відомі юридичні документи, як „Білль про права\", „Декларація прав людини і громадянина\" та Конституція США. У них звучать ідеї індивідуальної свободи та всезагальної рівності, тобто амбівалентність стилю мислення модерну випукло відбивалася на змісті цих шедеврів юридичної культури. Атомістичність як установка мислення модерну властива майже всім прогресивним філософам права – вони проявляють велику стурбованість природними правами людини, проголошують їх невідчужуваність, перейняті ідеями свободи і всезагальної рівності, стають на захист людини-індивідуума, стверджуючи і розвиваючи ідею правової держави, де панував би правовий закон [22].

Узагальнюючи сказане вище, може констатувати наступне:

– правова реальність, як складова культури, є формою вираження інтелектуальної традиції епохи; наступність є однією із особливостей розвитку правової реальності;

– у правовій реальності епохи модерну, зокрема в нормотворчому процесі, втілилися такі основні когнітивні домінанти, як: раціоналістичність, недогматизм, атомістично-механістичне трактування людини та її буття, монологізм мислення;

– у кодифікаційному процесі досліджуваної доби відобразилися такі особливості інтелектуальної традиції як прагнення до універсалізму, раціоналістичність, об\'єктивізм, атомізм і механістичність у розумінні суспільних відносин.

Зрозуміло, що досліджувана проблема є надто складною, щоб проаналізувати її вичерпно в межах даної статті, а тому необхідне подальше вивчення складного взаємозв\'язку права та інтелектуальної традиції епохи, поскільки це дозволить краще зрозуміти процес формування різних елементів правової реальності сучасності.

Література

1. Кравченко С.П. Мова як фактор правоутворення та законотворення. Автореф. дис. к. ю. н. – Одеса, 2000; Селіванов В.М. Право у дзеркалі філософії // Проблеми філософії права. – Т.1. – 2003; Бандура О.О. Філософія постмодерну і деякі проблеми правотворчості та правозастосування//Науковий вісник НАВС України. – 2000. – № 2 та ін.

2. Козловський А.А. Право як пізнання. – Чернівці, 1999; Авраменко Л.В. Наступність та запозичення в праві (загальтеорет. аспект): Автореф. дис... к. ю. н. – Харків, 2000.

3. Голоскоков Л.В. Правовые доктрины: от древнего мира до информационной эпохи. – М., 2003. Лук\'янець В.С., Соболь О.М. Філософський постмодерн. – К., 1998; Юревич А.А. Культурно-психологические основания научного знания // Проблема знания в истории науки и культуры. – СПб., 2001; Малько А.В., Михайлов А.Е., Невважай И.Д. Методологические основы исследования правовой жизни общества // Правовая политика и правовая жизнь. Академический и вузовский юридический журнал. – 2002. – № 3(8) та ін.

4. Лук\'янець В.С., Соболь О.М. Філософський постмодерн. К., 1998.

5. Монтескье Ш. О духе законов // Избранные произведения. – М., 1955.

6. Беккариа Ч. О преступлениях и наказаниях // Правовая мысль. Антология. – М., 2003.

7. Бачинин В.А. Философия права и преступления. – Харьков, 1999.

8. Кант И. Метафизика нравов: Соч. – Т. 4. – Ч. 2. – М., 1963.

9. Аннерс Э. История европейского права. – М., 1996.

10. Бержель Ж.-Л. Общая теория права. – М., 2000.

11. Бэкон Ф. Великое восстановление наук: Соч. – Т. 1. – М., 1971.

12. Монтескье Ш. О духе законов. Избранные произведения. – М., 1955.

13. Рене Давид, К. Жоффре-Спинози. Основные правовые системы современности. – М.,1999.

14. Юревич А.В. Культурно-психологические основания научного знания. //Проблемы знания в истории культуры и науки. – СПб., 2001.

15. Косарева Л.М. Социокультурный генезис науки Нового времени. – М., 1989.

16. Степин В.С. От классической к постнеклассической науке. /Изменения оснований и ценностных ориентаций// Ценностные аспекты рзвития науки. – М., 1990.

17. Гоббс Т. Левиафан. – М., 1936.

18. Декарт Р. Избранные произведения. – М., 1950.

19. Цвайгерт К., Кётц Х. Введение в сравнительное правоведение в сфере часного права. – Т.1. – М., 1998.

20. Аннерс Э. Цит. вид.; Цвайгерт К., Кётц Х. Цит. вид. та ін.

21. Гайденко П. Эволюция понятия науки (ХVII–XVIII в.). – М., 1987.

22. Пейн Т. Права людини. – Львів, 2002; Джефферсон Т. Декларация представителей Соединенных Штатов Америки. / Правовая мысль. Антология. – М., 2003; Миль Дж. О свободе. / Правовая мысль. Антология. – М., 2003.