ReferatFolder.Org.Ua — Папка українських рефератів!


Загрузка...

Головна Правознавство. Право. Юриспруденція. Закон → Нормативно-правове регулювання діяльності митного брокера та митного перевізника

Питання регламентації діяльності митних перевізників сьогодні в основному вирішені. 8 квітня 2004 року набрав чинності спільний наказ Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва і Державної митної служби України від 25.03.2004 № 34/212 „Про затвердження ліцензійних умов провадження посередницької діяльності митного перевізника\". Дані ліцензійні умови встановлюють кваліфікаційні, організаційні, технологічні й інші вимоги до провадження посередницької діяльності митного перевізника. Виконання ліцензійних умов є обов\'язковим під час провадження посередницької діяльності митного перевізника. Суттєвим в даному наказі є наступне:

– прийняття документів, що подаються для одержання ліцензії та провадження посередницької діяльності митного перевізника, видача, переоформлення, анулювання такої ліцензії, ведення ліцензійних справ і ліцензійних реєстрів митних перевізників здійснюється органом ліцензування – Державною митною службою України;

– в установчих документах суб\'єкта господарювання повинен бути зазначений вид посередницької діяльності – митний перевізник;

– організаційні та кваліфікаційні вимоги до митного перевізника – керівник підприємства повинен мати вищу освіту та досвід роботи не менше 3 років у галузі надання послуг з міжнародних перевезень. Також митний перевізник повинен забезпечити умови здійснення перевезень товарів і мати в своєму штаті працівників, які повинні здійснювати перевезення товарів, що перебувають під митним контролем, і які володіють знанням основ митного законодавства;

– митний перевізник повинен мати право власності або право повного господарського відання майна, що може бути віднесене до першої та другої груп основних фондів згідно із Законом України „Про оподаткування прибутку підприємств\".

Серед нормативно-правових актів відомчого характеру, що регламентують посередницьку діяльність митних брокерів і митних перевізників, слід також назвати наказ Державної митної служби України від 9 червня 2004 року № 429 „Про посилення контролю за діяльністю підприємств, що надають посередницькі послуги в галузі митної справи\", який був затверджений з метою профілактики порушень норм митного законодавства з боку митних брокерів і митних перевізників. Цей наказ запровадив ряд дієвих заходів (скасування свідоцтва про визнання підприємства декларантом, анулювання ліцензії митного перевізника тощо), які передбачають підвищення відповідальності підприємств-посередників за дотримання вимог нормативно-правових актів України, оскільки вчинення порушень митних правил, зокрема, встановленого законодавством України порядку переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України, тягне за собою адміністративну та кримінальну відповідальність. Так, тільки в 2004 році Держмитслужбою України було скасовано 5 свідоцтв про визнання підприємств декларантом [6].

Аналіз нормативно-правових засад діяльності митних брокерів і митних перевізників дозволяє стверджувати, що конституційний та кодифікований рівні регулювання діяльності підприємств, що надають посередницькі послуги в галузі митної справи представлений загальними нормативними актами, тобто такими, що призначені для всіх суб\'єктів підприємницької діяльності і які визначають їх правовий статус без урахування окремих особливостей. Щодо спеціальних нормативних актів, які відображають особливості правового статусу саме митних брокерів і митних перевізників, то вони представлені підзаконним рівнем.

Таким чином, сьогодні правове регулювання діяльності митних брокерів та митних перевізників переважно здійснюється на рівні не закону, а підзаконних актів, якими „обростають\" закони. При цьому сам закон напряму не діє, а відсилає до інших нормативних актів підзаконного характеру, що знижує ефективність правового регулювання.

Отже, для вирішення існуючих проблем у правовому механізмі регулювання діяльності підприємств, що надають посередницькі послуги в галузі митної справи необхідно:

– привести відповідно до норм чинного Митного кодексу України положення наказу ДМСУ від 22 липня 1997 року № 340 з питань визначення правового статусу митного брокера;

– затвердити ліцензійні умови провадження посередницької діяльності митного брокера, які б встановлювали кваліфікаційні, організаційні, технологічні та інші вимоги до даного виду діяльності;

– розробити надійний та ефективний механізм фінансових гарантій та страхування відповідальності посередницької діяльності митного перевізника відповідно до ліцензійних умов здійснення посередницької діяльності митного перевізника, затверджених наказом Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва, Держаної митної служби України від 25 березня 2004 року № 34/212;

– визначити на законодавчому рівні схеми взаємодії митних брокерів і митних перевізників з митними органами України (пряме або опосередковане представництво).

Література:

1. Барицька О.І. Митний перевізник: новий статус для нових можливостей // Митна газета. – 2004. – № 14.

2. Давиденко Л. Надання митних послуг громадянам // Митна справа. –2003. – № 1.

3. Додин Е.В. Функции и формы деятельности таможенных органов Украины // Митна справа. – 2003. – № 5.

4. Додин Е.В. Таможенный кодекс Украины 2002 года // Митна справа. – 2003. – № 3.

5. Лазарев А.С. Предпринимательская деятельность, сопряженная с таможенным оформлением в режиме импорта контейнерных грузов в морских портах // Митна справа. – 2002. – № 5.

6. Прес-служба ДМСУ. Держмитслужба України посилила контроль за діяльністю підприємств, що надають посередницькі послуги в галузі митної справи // Митна газета. – 2004. – № 15.

7. Шатило В.А. Правовой статус перевозчика согласно положенням Таможенного кодекса Украины 2002 года // Митна справа. – 2003. – № 2.