ReferatFolder.Org.Ua — Папка українських рефератів!


Загрузка...

Головна Правознавство. Право. Юриспруденція. Закон → Нормативно-правове регулювання діяльності митного брокера та митного перевізника

Зобов\'язальні відносини, що виникають між митними брокерами, митними перевізниками, з одного боку та їх клієнтами – з іншого, відповідно до Митного кодексу України оформлюються договором доручення, який за своєю правовою природою є цивільно-правовим договором, тому такі відносини знаходять свою подальшу детальну регламентацію не в Митному кодексу України, а в Цивільному кодексі України від 16 січня 2003 року.

Поряд з Митним і Цивільним кодексами України підприємницька діяльність в будь-якій сфері регламентована Господарським кодексом України від 16 січня 2003 року, в якому містяться норми, що закріплюють загальні правові, економічні і соціальні засади здійснення підприємницької діяльності громадянами та юридичними особами на території України. Зокрема, саме в Господарському кодексі України наведено визначення підприємництва, його видів, принципів, визначено порядок легалізації підприємницької діяльності, загальні підходи, види та порядок ліцензування, визначаються моделі організаційно-правових форм підприємництва тощо. Крім того, в главі 31 Господарського кодексу України регламентовані відносини комерційного посередництва (агентські відносини) у сфері господарювання, до яких можуть бути віднесені посередницькі відносини в галузі митної справи.

До кодифікованого рівня регулювання діяльності митних брокерів і митних перевізників можна віднести і закони України. Серед загальних нормативно-правових актів, що застосовуються для регламентації діяльності підприємців з надання послуг із декларування товарів, транспортних засобів та митного перевезення, у першу чергу необхідно назвати Закон України „Про ліцензування певних видів господарської діяльності\" від 1 червня 2000 року, до якого нас відсилають норми статей 178 та 183 Митного кодексу України. Цей закон визначає види господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, порядок їх ліцензування, встановлює державний контроль, відповідальність суб\'єктів господарювання та органів ліцензування за порушення законодавства у цій сфері. Саме в статті 9 цього закону посередницька діяльність митного брокера та митного перевізника розглядається як така, що підлягає ліцензуванню. У даному законі не містяться ліцензійні умови, передбачені безпосередньо для здійснення посередницької діяльності митних брокерів і митних перевізників, оскільки вони розробляються спеціально уповноваженим органом з питань ліцензування та затверджуються окремим наказом.

До законів України, які регламентують певні сторони діяльності митних брокерів та митних перевізників, можна також віднести закони України „Про господарські товариства\", „Про страхування\", „Про зовнішньоекономічну діяльність\", „Про єдиний митний тариф\", „Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті\", „Про транзит вантажів\", „Про звільнення обкладання митом предметів, які вивозяться (переміщуються) громадянами через митний кордон України\" та інші.

Отже, серед вищевказаного переліку нормативних актів відсутній спеціальний закон, який би визначав правовий статус митних брокерів і митних перевізників як суб\'єктів підприємницької діяльності, встановлював кваліфікаційні, організаційні, технологічні та інші вимоги до провадження посередницької діяльності в галузі митної справи.

Таким чином, кодифіковані акти та закони України складають відносно самостійний блок правового регулювання підприємницьких відносин у сфері митної справи. Усі ці акти приймаються Верховною Радою України і мають вищу юридичну силу, тому інші підзаконні нормативно-правові акти не повинні їм суперечити. Перераховані вище нормативно-правові акти містять найважливіші принципові нормативні положення, які вимагають однорідного правового регулювання на всій території України і обов\'язкові для всіх суб\'єктів підприємницької діяльності.

Ті нормативні акти, які не належать до законів, є підзаконними і являють собою наступний рівень правового регулювання підприємницької діяльності із надання послуг з декларування товарів, транспортних засобів і перевезення товарів, що переміщуються через митний кордон України або перебувають під митним контролем. Цей рівень правового регулювання базується на застосуванні іншого нормативного блоку актів правотворчості, який включає укази і розпорядження Президента України, постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України; постанови, накази і інструкції міністерств, відомств і державних комітетів.

На даному рівні правового регулювання центральне місце займають акти Державної митної служби України, що мають, в першу чергу, галузеву спрямованість. Так, наказом Державної митної служби України від 22 липня 1997 року № 340 було затверджено Положення про діяльність підприємств, що здійснюють декларування на підставі договору, та скасовано дію попереднього Положення (наказ ДМКУ від 04.08.92 № 173), що регламентувало діяльність митних брокерів. Саме цей наказ сьогодні поки що регламентує діяльність митних брокерів на території України, хоча в тексті наказу і відсутній термін „митний брокер\", йдеться про підприємство, що здійснює декларування на підставі договору, виконує обов\'язки і несе відповідальність у повному обсязі як власник (володілець), що самостійно переміщує товари чи інші предмети через митний кордон України. Отже, положення даного наказу не відповідають нормам чинного Митного кодексу України, в якому фігурує поняття „митний брокер\", а не „підприємство, що здійснює декларування на підставі договору\", що, в свою чергу, вимагає термінової розробки та прийняття нових ліцензійних умов провадження підприємницької діяльності митних брокерів.

На жаль, ліцензійні умови провадження митної брокерської діяльності ще не затверджені, а в пресі, на телебаченні, в Інтернеті можна знайти обговорення проектів ліцензійних умов, авторами яких є Державна митна служба України, Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва, а також Асоціація митних брокерів України.