ReferatFolder.Org.Ua — Папка українських рефератів!


Загрузка...

Головна Правознавство. Право. Юриспруденція. Закон → Новели в проекті кримінально-процесуального кодексу України

Реферат на тему:

Новели в проекті кримінально-процесуального кодексу України

Проект Кримінально-процесуального кодексу України розроблено на основі вивчення та врахування положень КПК Німеччини, Франції, Російської Федерації та ряду європейських країн. При його розробці було враховано зауваження і пропозиції ряду наукових і державних установ, навчальних закладів, відомих учених-процесуалістів, використано матеріали судової практики, рішення Конституційного Суду України, результати наукових досліджень, положення міжнародно-правових актів і договорів.

Проект Кодексу складається із 696 статей, в які народними депутатами України та членами робочої групи було внесено понад 3,5 тисячі поправок, понад 70 % з яких, а це становить близько 2,5 тисячі поправок, було враховано повністю, частково або враховано редакційно. Цей процес дозволив суттєво покращити зміст проекту, привести його у відповідність з Конституцією України, міжнародно-правовими договорами, актами та рекомендаціями з урахуванням національних особливостей та традицій і набутого історичного та практичного досвіду. Враховано основоположні принципи кримінального процесу, які продекларовано у ряді міжнародних документів про захист прав людини.

Оскільки кримінальний процес передбачає активну роль держави в захисті прав і свобод громадян, це положення закріплено в пунктах 1,3 статті 2 проекту КПК, тобто застосування переважно публічного права. Концепція цього проекту передбачила врахування тих пропозицій, які, з одного боку, надають можливість ефективного захисту прав і законних інтересів потерпілих, держави, суспільства, забезпечення результативної боротьби із злочинністю, а з іншого – забезпечили б дотримання загальновизнаних міжнародним співтовариством норм захисту прав людини у кримінальному провадженні, виключали притягнення до кримінальної відповідальності і засудження невинуватих або порушення прав підозрюваних, обвинувачених, підсудних, засуджених, а також забезпечували б надання їм належної правової допомоги. Це дозволило врахувати як теоретичні положення, так і проблеми практики та в цілому зробити проект більш демократичним, підвищити його якість як майбутнього нормативного акта, а також зберегти основні інститути національного кримінально-процесуального права, які відповідають демократичним засадам і особливостям розвитку українського суспільства.

Цим проектом КПК було частково враховано помилки та недоліки кримінально-процесуальних норм, які були введені Законами України від 21 червня 2001 року та 12 липня 2001 року на продовження судової реформи.

У пресі є багато негативних оцінок проекту нового КПК, які в тому числі висловлювалися й народними депутатами України Кармазіним Ю.А., Онопенком В.В., Головатим С.М., вченими, практиками з-поміж адвокатів, суддів, прокурорських працівників та іншими. Однак його редакції до другого читання з урахованими поправками та зауваженнями ще не всі не змогли побачити і ознайомитися, а тому й не ознайомилися з тими новелами, які значно покращили зміст проекту. Також слід врахувати специфіку кримінально-процесуального права, яка полягає в принципі „не нашкодь\", бо найменші відступи від демократичних чи гуманістичних засад тягнуть за собою жахливі наслідки від незаконних притягнень до кримінальної відповідальності до засудження невинуватих, що в нашому суспільстві, чого гріха таїти, неодноразово мало місце. Однак і надмірно ліберальне ставлення до злочинності може призвести до безкарності, уникнення відповідальності злочинцями за вчинені злочини, росту злочинності, істотного обмеження та порушення прав потерпілого, інтересів суспільства, заподіяння шкоди авторитету держави, яка не спроможна захистити своїх громадян від злочинів. Проект КПК намагався збалансувати завдання, спрямовані на виконання Конституції України, сприяти захисту прав людини та демократизувати таку консервативну галузь права, як кримінальний процес України.

Статтею 2 проекту КПК визначено завдання кримінально-процесуального законодавства, де на першому місці поставлено охорону прав, свобод і законних інтересів громадянина, що само по собі вже є новелою, бо раніше на першому місці стояв захист інтересів держави.

До новел, які є у проекті КПК, слід віднести значне розширення гарантій недоторканості особистості, зокрема в питаннях затримання таарешту. У розділі проекту щодо процесуального примусу окрему главу присвячено регламентації затримання. Запобіжні заходи застосовуються до підозрюваного, обвинуваченого, підсудного з метою забезпечити його перебування в тому місці, де здійснюється провадження у справі, запобігти спробам ухилитися від слідства і суду, перешкодити встановленню обставин у кримінальній справі або продовжити злочинну діяльність, а також для забезпечення виконання процесуальних рішень. Якщо немає підстав для застосування запобіжного заходу, від підозрюваного, обвинуваченого або підсудного відбирається письмове зобов\'язання про явку на виклик особи, яка здійснює дізнання, слідчого або суду, а також про те, що він повідомить про зміну свого місця перебування.

Статтею 128 проекту КПК розширено кількість видів запобіжних заходів. Ними є підписка про невиїзд і належну поведінку, особиста порука, передача неповнолітнього під нагляд батьків, передача під нагляд командування військової частини, передача під нагляд міліції, застава, відсторонення від посади, домашній арешт і взяття під варту, яке застосовуються лише суддею чи судом. Ця новела спрямована на зменшення кількості осіб, які утримуються під вартою. У ст. 139 встановлено граничні строки тримання особи під вартою, чого немає у чинному КПК України. Таке нововведення сприятиме зменшенню порушень у царині такого закритого етапу на стадії досудового слідства, як тримання особи під вартою, де нерідко мали місце порушення прав людини, що було предметом обговорення на конференціях, а також мало місце в доповіді Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини Н. Карпачової 15 травня 2003 року [1]. У зв\'язку з цим одним з пунктів постанови Верховної Ради України було рекомендовано Конституційному Суду України, Верховному Суду України, Генеральній прокуратурі України, Державному департаменту України з питань виконання покарань, Службі безпеки України, іншим органам державної влади розглянути внесені Уповноваженим Верховної Ради України з прав людини пропозиції щодо вдосконалення правозастосовної практики в галузі прав і свобод людини, що викликало надалі внесення нами пропозиції щодо доповнення проекту КПК новою главою, якою було запропоновано законодавчо закріпити повноваження Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини в кримінальному процесі.

Проектом КПК законодавчо закріплено конституційні гарантії в кримінальному процесі щодо недоторканості житла, майна, охорони таємниці листування, телефонних розмов, телеграфних повідомлень. На забезпечення цих гарантій втручання в особисте життя особи не допускається, інакше як за вмотивованим рішенням суду, що відповідає вимогам Конституції України та міжнародним актам з питань захисту прав людини. Ці новели передбачено ст.ст. 11 та 12 проекту КПК. Вони сприятимуть реалізації конституційної засади захисту прав людини та посилять правові позиції захисту і сприятимуть гарантії реалізації принципу змагальності на різних стадіях процесу.

Проектом КПК передбачається значне розширення прав особи, яка переслідується в межах закону , щодо надання правової допомоги. У ст. 46 проекту підозрюваному надано право мати побачення з захисником з моменту затримання, порушення кримінальної справи відносно особи та до першого допиту. У ст. 45 проекту уточнено порядок визнання особипідозрюваного. Однак значним недоліком, на відміну від нині чинного КПК, є те, що проектом КПК не встановлено строку, протягом якого особа може перебувати в статусі підозрюваного. Такий статус повинен мати якісь межі, а особа повинна перебувати в ньому розумні строки. Нині чинне законодавство передбачає в ст.148 КПК десятиденний термін, протягом якого підозрюваному повинно бути пред\'явлено обвинувачення. Було б доцільним передбачити такий граничний термін, який би обмежувався 10 добами перебування як підозрюваного і в проекті КПК. На цей недолік неодноразово звертав увагу видатний вітчизняний учений-процесуаліст Ю.М. Грошевий, який наголошував на засіданнях робочої групи по проекту КПК на тому, що особа не може до безконечності бути підозрюваним. Однак незважаючи на внесену щодо цього пропозицію про усунення такої недоречності, цей недолік так і не усунуто. Частиною 3 статті 47 проекту встановлено порядок визнання обвинуваченого винним відповідно до Конституції, а саме: тільки тоді, коли вину буде доведено в законному порядку та встановлено обвинувальним вироком суду, тобто вину необхідно доводити в законному порядку та встановлювати її обвинувальним вироком суду. Статтею 48 проекту також розширено права щодо надання правової допомоги. Більш чітко виписано права та обов\'язки учасників кримінального провадження. Права підозрюваного, обвинуваченого, підсудного уточнено відповідно до Конституції України: надано право захищатися особисто, мати захисника з моменту затримання, порушення кримінальної справи щодо особи. До першого допиту підозрюваний та обвинувачений матиме право на побачення з захисником, хоча ця позиція в першому варіанті КПК передбачала побачення з захисником після першого допиту, що було більш реакційним, ніж у нині чинному КПК України, значно погіршувало становище затриманого та значно звужувало повноваження захисту і впливало б на звуження гарантії реалізації принципу змагальності на цій стадії процесу.