ReferatFolder.Org.Ua — Папка українських рефератів!


Загрузка...

Головна Правознавство. Право. Юриспруденція. Закон → Незаконне відшкодування податку на додану вартість за експортними операціями: проблеми кримінально-правової кваліфікації

Піддається також аналізу діяльність суб\'єктів підприємництва щодо розпорядження коштами, які надійшли на розрахунковий рахунок з бюджету як незаконне відшкодування ПДВ за експортними операціями. Такі кошти можуть бути використані на легальну підприємницьку діяльність (придбання товарів, продукції, сплата за роботи, послуги), для виплати заробітної плати, преміювання співробітників та ін. Оскільки зазначені кошти мають злочинне походження, то, відповідно, певні дії з ними можуть викликати додаткову кваліфікацію за ст. 209 КК як легалізація (відмивання) коштів та іншого майна, здобутих злочинним шляхом. До таких дій, зокрема, можна віднести: вчинення фінансових операцій та інших угод; здійснення підприємницької діяльності або іншої господарської діяльності.

Виходячи з наведеного, необхідно зазначити, що за наявності відповідних ознак факти незаконного відшкодування з бюджету ПДВ (перерахування коштів на розрахунковий рахунок суб\'єкта-експортера) повинні кваліфікуватися за сукупністю ст. 190 та 209 КК.

Правоохоронні органи нерідко встановлюють факти експортування за межі митної території продукції, яка була викрадена або придбана зі зловживаннями. Наприклад, податкова міліція Луганської області встановила таку фінансову схему незаконного відшкодування ПДВ. Підприємство, зареєстроване в офшорній зоні, згідно з контрактом експортувало за межі митної території України металопродукцію. Однак фактично продукція експортувалась в Росію іншою фірмою, яка і подавала до територіальної податкової інспекції необхідні документи для відшкодування ПДВ. Для підтвердження операції щодо придбання продукції кошти перераховувались на адресу фіктивної фірми, де вони переводилися в готівку.

Податкові органи встановлюють випадки, коли суб\'єкт підприємництва (експортер продукції) перераховує кошти за товар (продукцію) постачальнику, в тому числі кошти ПДВ, отримує податкову накладну від постачальника. Після цього товар експортується за межі митної території України з дотриманням встановлених вимог. Виконання зазначеної операції дозволяє отримати фактично бюджетне відшкодування сум ПДВ або ці суми враховуються в рахунок погашення податкових зобов\'язань з ПДВ чи інших податків, зборів (обов\'язкових платежів), які сплачуються до Державного бюджету України. Через деякий час податкові органи встановлюють, що фірма-постачальник є фіктивною. Вона видала фіктивну податкову накладну і, відповідно, не сплатила до бюджету суму ПДВ, що становила для неї податкове зобов\'язання. Нерідко на практиці легальному суб\'єкту підприємництва не враховується виконана операція як експортна з відповідними наслідками – порушенням кримінальної справи за фактом розкрадання (у разі фактичного отримання коштів з бюджету) чи ухилення від сплати податків (при погашенні за рахунок сум незаконного відшкодування ПДВ податкового зобов\'язання чи врахування їх у майбутні податкові періоди).

Оскільки чинне законодавство не покладає на суб\'єктів підприємництва обов\'язку щодо встановлення правосуб\'єктності контрагентів угоди, то, відповідно, у вину службовим особам підприємництва-експортера не може бути поставлено ненадходження до бюджету коштів від фірми-постачальника (фіктивної фірми). Зазначене свідчить про відсутність ознак злочину в діях службових осіб підприємства-експортера. Такі дії можуть бути кваліфіковані як розкрадання чи ухилення від сплати податків (залежно від форми отримання експортного відшкодування) у разі встановлення умисного використання можливостей фіктивних фірм у механізмі незаконного відшкодування ПДВ. При цьому немає значення, реєстрація такої фіктивної фірми була здійснена безпосередньо службовими особами підприємства чи фіктивний суб\'єкт підприємництва був придбаний, чи використовувалася фіктивна фірма, якою керують інші особи.

Інколи в практичній діяльності правоохоронних органів факти незаконного відшкодування ПДВ кваліфікують за ст. 191 КК як привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем. На нашу думку, дії щодо протиправного отримання з бюджету сум ПДВ не можуть бути кваліфіковані за вказаною статтею, оскільки сума податку отримується із бюджету (регіональних відділень Державного казначейства України). Це означає, що майно (у даному випадку податок на додану вартість) не ввірене платнику податку (юридичним та фізичним особам), а службові особи не наділені правом щодо розпорядження цим майном.

Отже, правильному прийняттю рішення щодо визначення кримінально-правової кваліфікації фактів незаконного відшкодування податку на додану вартість сприяє належний аналіз матеріалів справи та знання положень чинного законодавства. На цей процес здійснює також певний вплив механізм виникнення слідів та зміст діяльності правоохоронних органів щодо їх встановлення. У цьому знаходить поєднання кримінально-правова та криміналістична характеристики з метою досягнення завдань кримінального судочинства.

Література:

1. Закон РФ \"О налоге на добавленную стоимость\": Инструкция ГНС РФ от 11.10.95 № 39 \"О порядке применения налога на добавленную стоимость\".

2. Неймышева Н. Хождение по мукам за НДС // Ведомости. – 2002. – № 16.

3. Возмещение НДС в России в 2001 г. составило 214 млрд. руб. // Ведомости. – 2002. – № 13.

4. Капаница О. Операции виртуальные, сверхприбыли реальные // Человек и закон. – 2002. – № 11–12 (22).

5. Проскурина О., Снетков И. Налоговиков нагрели на 400 млн. долларов // Газета. RU. – 2001. – № 920. – 28 августа.

6. Коробчук П. Поцупили мільйон доларів. Причому у держави // Галицькі контракти. – 2001. – № 1–2.

7. Сапожков А.А., Щепельков В.Ф. Об уголовно-правовой квалификации незаконного получения компенсации НДС по экспортным операциям // Налоговый вестник. – 2002. – № 3.

8. Законом України \"Про внесення змін до деяких законів України щодо оподаткування підприємств та організацій громадських організацій інвалідів\" доповнений п. 7.12 ст. 12 Закону України \"Про оподаткування прибутку підприємств\" пп. 7.12.1.