ReferatFolder.Org.Ua — Папка українських рефератів!


Загрузка...

Головна Правознавство. Право. Юриспруденція. Закон → Незаконне відшкодування податку на додану вартість за експортними операціями: проблеми кримінально-правової кваліфікації

Цікавими щодо визначення кримінально-правової кваліфікації є випадки, коли суб\'єкт підприємництва отримує частину незаконного відшкодування ПДВ у вигляді перерахування коштів на розрахунковий рахунок, а частину відшкодування – як залік щодо податків, зборів, інших обов\'язкових платежів у майбутніх податкових періодах або для погашення заборгованості із податків за минулі звітні періоди (наприклад, погашення податкового векселя). Зазначені дії необхідно кваліфікувати як розкрадання шляхом шахрайства за відповідною частиною ст. 190 КК (залежно від суми отриманого відшкодування з ПДВ) та ухилення від сплати податків за ст. 212 КК (за наявності відповідних ознак). При цьому повинні враховуватися причини, за яких суб\'єкт підприємництва отримав лише частину коштів на розрахунковий рахунок як податкове відшкодування. За наявності відповідних ознак дії підлягають кваліфікації як замах на розкрадання на всю суму заявленого відшкодування з ПДВ.

Практика свідчить про те, що в окремих випадках суб\'єкт підприємництва спрямовує свої дії на незаконне відшкодування сум ПДВ та перерахування їх на розрахунковий рахунок. Однак він не отримує відшкодування \"живими\" коштами, а лише у формі заліку з податків у майбутніх звітних періодах. На нашу думку, такі дії підлягають кваліфікації за наслідками, які фактично настали, тобто як ухилення від сплати податків за ст. 212 КК України.

Складною є кваліфікація протиправних дій щодо заліку сум незаконного відшкодування ПДВ у майбутні податкові періоди. Строк сплати податків у таких випадках ще не настав, відповідно зазначені дії не можуть бути кваліфіковані як ухилення від сплати податків до закінчення встановленого законом терміну.

При розгляді питання щодо визначення кримінально-правової кваліфікації незаконного відшкодування ПДВ за експортними операціями окремі автори виділяють умови, за яких скоєне містить склад злочину:

– підприємство-експортер не перераховувало ПДВ постачальнику;

– порушувались правила експортування товару, які надають право на відшкодування ПДВ;

– використовувались підприємства-експортери їх керівниками для незаконного відшкодування ПДВ при його попередньому неперерахуванні до бюджету [6].

На нашу думку, наявність чи відсутність перерахованих вище умов не може вирішувати питання про склад злочину. Підприємство-експортер заявляє до відшкодування суми ПДВ, сплачені постачальнику у ціні товару (робіт, послуг). Воно сплачує постачальнику вартість продукції (товару) і в ціні окремо виділяє суми ПДВ. Це означає, що постачальнику не сплачується ПДВ, а лише окремо виділяється сума податкового кредиту та податкового зобов\'язання з ПДВ підприємства-експортера та постачальника.

Порушення порядку здійснення експортної операції не завжди може бути визнано умовою застосування кримінальної відповідальності щодо незаконного відшкодування ПДВ. Підприємство-експортер отримує право на відшкодування з бюджету ПДВ, який нібито сплачено постачальнику. Експорт продукції (товару) за межі митної території є лише підставою отримання такого відшкодування. В окремих випадках порушення правил експорту може містити ознаки іншого правопорушення (адміністративного, кримінально-правового).

У практичній діяльності нерідко виникають проблеми щодо кваліфікації фактів незаконного відшкодування з бюджету ПДВ та відмежування їх від шахрайства з фінансовими ресурсами (ст. 222 КК). Об\'єктивна сторона цього злочину має деякі однакові ознаки з ухиленням від сплати податків (ст. 212 КК), наприклад, щодо отримання пільг з оподаткування. Довідник пільг № 20, наданих чинним законодавством юридичним особам щодо сплати податків, зборів, інших обов\'язкових платежів (за станом на 1 січня 2002 року), за кодом пільги 14 010 115 визначає, що податок на додану вартість обчислюється щодо операцій з продажу товарів, які були вивезені (експортовані) платником податку за межі митної території України. Це означає, що експорт товарів здійснюється за пільговим оподаткуванням.

Об\'єктивна сторона злочину, передбаченого ст. 222 КК, багато у чому схожа до дій щодо незаконного відшкодування ПДВ. Головною ознакою, яка дозволяє відмежувати шахрайство з фінансовими ресурсами від розкрадання майна чи ухилення від сплати податків у разі безпідставного відшкодування ПДВ, є те, що за ст. 222 КК кваліфікуються дії з надання компетентним органам неправдивої інформації з метою отримання пільг з оподаткування. Тобто суб\'єкт підприємництва подає інформацію до відповідних органів із метою отримання певної податкової пільги. Залежно від того, отримав суб\'єкт пільгу чи ні, а також від того, чи спричинена матеріальна шкода, його дії будуть кваліфіковані за ч. 1 або ч. 2 ст. 222 КК. Наприклад, звільняється від оподаткування прибуток підприємств та організацій громадських організацій інвалідів та підприємств, заснованих всеукраїнськими громадськими організаціями інвалідів, (майно яких є їх власністю), отриманий від продажу товарів (робіт, послуг), крім підакцизних товарів та прибутку, одержаного від грального бізнесу, де протягом попереднього звітного (податкового) періоду кількість інвалідів, які мають там основне місце роботи, становить не менше 50 відсотків загальної чисельності працюючих за умови, що фонд оплати праці таких інвалідів становить протягом звітного періоду не менше 25 відсотків суми загальних витрат на оплату праці, що відносяться до складу валових витрат виробництва (обігу). Такі пільги щодо сплати податку на прибуток визначаються відповідно кодами пільг 11 020 081 та 11 020 169 довідника пільг № 20 [7].

Право на користування пільгою отримують підприємства та організації громадських організацій інвалідів на підставі відповідних дозволів. Він надається міжвідомчою Комісією з питань діяльності підприємств та громадських організацій інвалідів. Порядок отримання дозволу на право користування пільгою щодо податку на прибуток підприємств визначається Законом України \"Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні\" та іншими нормативними актами. Об\'єктивна сторона шахрайства з фінансовими ресурсами у зазначеному випадку проявляється при наданні неправдивої інформації щодо кількості працюючих на підприємстві інвалідів (повинно бути не менше 50 %).

У разі незаконного відшкодування податку на додану вартість за експортними операціями суб\'єкт підприємництва лише надає до податкових органів розрахунок сум ПДВ, які необхідно перерахувати на розрахунковий рахунок чи врахувати у майбутніх податкових періодах. При цьому також надається інформація щодо підтвердження права на застосування нульової ставки з ПДВ (митна декларація, яка свідчить про факт експорту, товарів (робіт, послуг).

Факти отримання незаконного відшкодування ПДВ характеризуються виконанням значного обсягу дій, що передують злочину. Зокрема, це складання фіктивних документів, внесення до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей про здійснення фінансово-господарської операції з придбання товарів (виконання робіт, надання послуг). Такими документами можуть бути: накладна на відвантаження товару; акт прийому роботи; митна декларація; товаросупровідні документи та ін. Відповідно виникає питання, чи потрібно додатково кваліфікувати дії за ст. 366 або ст. 358 КК. На нашу думку, підробка документів є підготовкою до вчинення злочину і виступає як спосіб скоєння іншого злочину (ст. 190 чи ст. 212 КК). На підставі п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України \"Про деякі питання застосування законодавства про відповідальність за ухилення від сплати податків, зборів, інших обов\'язкових платежів\" від 26 березня 1999 року № 5 у разі ухилення від сплати податків або її приховування шляхом підробки документів зазначене потребує додаткової кваліфікації за статтями, які передбачають кримінальну відповідальність за такі дії (ст. 358, ст. 366 КК).