ReferatFolder.Org.Ua — Папка українських рефератів!


Загрузка...

Головна Правознавство. Право. Юриспруденція. Закон → Незаконне відшкодування податку на додану вартість за експортними операціями: проблеми кримінально-правової кваліфікації

Реферат на тему:

Незаконне відшкодування податку на додану вартість за експортними операціями: проблеми кримінально-правової кваліфікації

Чинне податкове законодавство стимулює підприємницьку діяльність щодо експорту товарів (продукції, послуг) за межі митної території України. Підпунктом 6.2.1 п. 6.2 ст. 6 Закону України \"Про податок на додану вартість\" (далі – Закон) встановлено щодо операцій з продажу товарів, які були вивезені (експортовані) платником податків за межі митної території України, нульову ставку оподаткування податком на додану вартість. Щодо інших операцій застосовується ставка оподаткування з ПДВ 20 %. Такий механізм стимулювання вітчизняного товаровиробника поширений не тільки в Україні, а і в інших державах. Так, пунктом 33 Інструкції Міністерства фінансів Республіки Казахстан \"Про податок на додану вартість\" Головної податкової інспекції від 6 червня 1995 року № 37 визначено, що експорт товарів оподатковується за нульовою ставкою. Податковим кодексом Киргизької Республіки (у редакції від 26 червня 1996 року) визначено (ст. 150), що експорт є поставкою товарів із нульовою ставкою ПДВ, за винятком експорту товарів до держав, які застосовують щодо Киргизької Республіки принцип держави походження, а також експорту золотого сплаву та афінірованого золота. Таким же чином оподатковується експорт у Російській Федерації [1].

Застосування нульової ставки за експортними операціями надає право на відшкодування з бюджету сум податку на додану вартість, які фактично сплачені платником податку-експортером постачальнику у складі придбаних товарів (робіт, послуг). Особливості оподаткування операцій з вивезення (пересилання) товарів (робіт, послуг) за межі митної території України визначені ст. 8 Закону. Право на застосування нульової ставки з ПДВ має лише власник продукції, який її реалізує за межі митних кордонів України. Зазначене означає, що не може застосовуватися нульова ставка за послуги комісіонера, який був задіяний до процесу експорту товарів.

Умовами отримання експортного відшкодування ПДВ є:

– здійснення платником податку операцій з вивезення (пересилання) товарів (робіт, послуг) за межі митної території України (експорт);

– експортер має звітний період з ПДВ, який дорівнює календарному місяцю;

– подання в податкову інспекцію разом з декларацією розрахунку експортного відшкодування.

Датою виникнення права на відшкодування ПДВ (застосування податкових зобов\'язань за нульовою ставкою) буде вважатися дата фактичного вивезення продукції (товарів) за межі митної території України.

Сума відшкодування ПДВ встановлюється на підставі розрахунку, який подається до податкових органів разом з документами:

– митною декларацією – підтвердженням факту вивезення (експортування) товарів за межі митної території України;

– актом або іншим документом – засвідченням передачі права власності на роботи (послуги), призначені для споживання за межами митної території України;

– копіями платіжних доручень, завірених банком, про перерахування платником податків ПДВ на користь іншого платника податків в оплату придбаних товарів (робіт, послуг) та ін.

Останнім часом вимога від держави відшкодування податку на додану вартість, збільшення сум податкового кредиту є одним із поширених видів тіньового бізнесу. Організація повернення (відшкодування) податку на додану вартість спричиняє значні турботи і безпосередньо підприємницьким структурам при перевищенні податкового кредиту над податковими зобов\'язаннями чи у разі виникнення бюджетного відшкодування. Окремі суб\'єкти довгий час не можуть отримати суми ПДВ із бюджету, оскільки їх надходження до бюджету значно менші від заявленого відшкодування. За станом на 1 січня 2002 року заборгованість бюджету з відшкодування ПДВ суб\'єктам підприємництва становила 5,8 млрд. грн. При цьому заборгованість платників за всіма видами податків, зборів, обов\'язкових платежів становила 6,314 млрд. грн. Подібна ситуація склалася не тільки в Україні [2].

Ситуація, що виникла у цій сфері, настільки складна, що потребувала спеціального розгляду на засіданні Кабінету Міністрів України 27 лютого 2002 року. Було прийнято низку нормативних актів, направлених на підвищення ефективності діяльності щодо протидії безпідставному відшкодуванню сум ПДВ, які фактично не були сплачені до бюджету.

У практичній діяльності правоохоронних органів дуже часто виникають проблеми у визначенні юридичної кваліфікації фактів незаконного відшкодування ПДВ. Зазначене викликане складністю злочинного механізму та різноманітних його проявів. Особливість механізму відшкодування має прояв у тому, що сплачений ПДВ у ціні товару (робіт, послуг) постачальнику повинен надійти до державного бюджету, оскільки зазначена сума є податковим зобов\'язанням для постачальника. Ця сума ПДВ не обов\'язково перераховується до бюджету у разі \"покриття\" її сумою податкового кредиту.

Проблема кримінально-правової кваліфікації фактів незаконного відшкодування податку на додану вартість не знайшла належного відображення у наукових дослідженнях та публікаціях. Метою дослідження є аналіз матеріалів практики діяльності правоохоронних органів щодо правильного визначення кримінально-правової кваліфікації фактів незаконного відшкодування податку на додану вартість.

При незаконному відшкодуванні ПДВ навмисно виконуються такі фінансові операції, спрямовані на ненадходження податку на додану вартість до бюджету (наприклад, використовується фіктивна фірма для переведення в готівку перерахованих коштів). Кошти перераховуються під виглядом платні за товари (роботи, послуги) з виділенням окремо суми податку на додану вартість. Фактично зазначені суми не перераховуються до бюджету, а грошові кошти з використанням різних механізмів переводяться у готівку.

Практика роботи податкової міліції свідчить про те, що безпосередньо злочинна діяльність проявляється у сфері незаконного відшкодування ПДВ при виконанні наступних дій:

1) підприємство оформляє виконання експортної операції лише на папері. Фактично товар реалізується на території України, а в податкову інспекцію надаються фіктивні документи;

2) підприємство оформляє виконання \"безтоварних\" операцій з фіктивною фірмою (лише перераховує кошти, включаючи ПДВ, постачальнику та переводить гроші в готівку). З допомогою співробітників митних органів, що зловживають своїм службовим становищем, оформляється виконання експортної операції лише на папері. Наприклад, у м. Судак було оформлено експорт ягід ялівця у кількості 20 т та заявлено до відшкодування з бюджету 7 млн. грн. Як було встановлено податковою міліцією у ході перевірки діяльності підприємства, такої кількості ягід не можна було зібрати з усього півострова Крим. За сприяння співробітників митних органів, які зловживали своїм службовим становищем, керівником підприємства були оформлені необхідні документи, за допомогою яких відшкодовується ПДВ [3]. Від зазначеного вище першого способу незаконного відшкодування ПДВ наведений спосіб відрізняється тим, що у цьому разі товар фактично відсутній та існує лише у фіктивних документах;

3) в окремих випадках експортні операції фактично виконуються, а потім товар поза митними постами повертається контрабандним шляхом на митну територію України, де і реалізується. Наприклад, у 1996–1997 рр. поширеними були факти оформлення фіктивного експорту спирту, а потім мало місце його ввезення на територію України та виготовлення контрафактних спиртних напоїв;