ReferatFolder.Org.Ua — Папка українських рефератів!


Загрузка...

Головна Правознавство. Право. Юриспруденція. Закон → Недоліки законодавства України, що сприяють невизначеності повноважень податкових органів

Також вважаємо за необхідне підкреслити, що новим законодавством чітко не визначено, за яких підстав мають право звертатися з позовами про скасування державної реєстрації суб\'єктів підприємницької діяльності органи державної податкової служби – лише у зв\'язку з неподанням протягом року органам державної податкової служби податкових декларацій, документів фінансової звітності відповідно до закону або в усіх випадках, передбачених ч. 2 статті 38 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців\" (зокрема, у зв\'язку з провадженням суб\'єктів підприємницької діяльності, що суперечить установчим документам, або такої, що заборонена законом; наявністю в Єдиному державному реєстрі запису про відсутність юридичної особи за вказаним її місцезнаходженням) (стаття 247 Господарського кодексу України).

У законодавстві має бути вирішено питання щодо наявності підстав для звернення органів державної податкової служби України до суду у зв\'язку з набранням чинності Господарського кодексу України, з позовами про скасування державної реєстрації суб\'єктів підприємницької діяльності з урахуванням вимог ч. 15 статті 58, статей 242, 247 Господарського кодексу України [2].

Відкритим залишається і питання співвідношення норм Закону України „Про державну податкову службу в Україні\" та Господарського кодексу України в частині реалізації податковими органами права притягувати суб\'єктів господарювання до відповідальності за неповідомлення податкових органів про відкриття або закриття рахунків зазначеними суб\'єктами у фінансових установах.

У зв\'язку з виключенням із Закону України „Про державну податкову службу в Україні\" пункту, що давав право податковим органам списувати кошти з розрахункових рахунків платників податків у безспірному порядку, дуже часто виникає запитання про правомірність списання коштів з їх рахунків у безспірному порядку в рахунок погашення податкового боргу на даний час. Дійсно, п. 5 статті 11 Закону України „Про державну податкову службу в Україні\", що передбачав право податкових органів на безспірне списання коштів з рахунків платників податків згідно з пп. 19.4.7 Закону України „Про порядок погашення зобов\'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами\", був виключений. Але разом з тим Законом України „Про порядок погашення зобов\'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами\" податкові органи визнані органами стягнення і згідно з пп. 10.1.1 статті 10 цього Закону мають право у випадку, якщо інші, передбачені законом, заходи з погашення податкового боргу не дали позитивного результату, залучити додаткові джерела погашення погодженої суми податкового боргу шляхом стягнення коштів, що знаходяться у власності платника податків. Стягнення коштів здійснюється шляхом висилання банку (банкам), що обслуговує платника податків, платіжної вимоги на суму податкового боргу.

Однак, визначивши податкові органи як органи стягнення, Закон України „Про порядок погашення зобов\'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами\" не надав їм повноваженьщодо винесення рішення на примусове списання коштів (податкового боргу) з платників податків і не встановив правове значення такого рішення, як виконавчого документа. Не надають таких повноважень податковим органам і не визначають значення рішення податкового органу й інші закони. Тому у податкових органів немає правових підстав для безпосереднього направлення установам банків платіжних вимог з метою примусового стягнення податкового боргу з рахунків платника податків.

Слід сказати, що на сьогодні податкові органи продовжують подавати платіжні доручення на списання коштів з рахунків платників податків у безспірному порядку в рахунок податкового боргу. Однак вважаємо, що у платника податків є всі правові підстави оскаржувати у суді факт такого списання.

На нашу думку, надзвичайно велика кількість нормативних документів і невідповідність законів і підзаконних актів, що регулюють податкові відносини, є основною негативною рисою нинішньої податкової системи України і впливає на виконання завдань органів ДПС, які містяться у різних документах. Зміні такого положення буде сприяти закріплення у Податковому кодексі України вичерпного переліку прав органів і надання їм такого статусу, який би забезпечував баланс між правами податкових органів і правами платників податків.

Література:

1. Конституція України. Прийнято на п\'ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996року. – К.: Преса України, 1997. – 80 с.

2. Господарський кодекс України від 16.01.2003 № 436-ІV // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 18. – Ст. 144.

3. Цивільний кодекс України від 16.01.2003 № 435-ІV // Офіційний вісник України. – 2003. – № 11. – Ст. 461.

4. Про внесення змін і доповнень до Закону України „Про державну податкову службу в Україні\": Закон України від 24.12.93 № 3813-12 // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 15. – Ст. 84. (із наступними змінами і доповненнями). Про внесення змін та доповнень до Закону України „Про державну податкову службу в Україні\": Закон України від 05.02.98 // Відомості Верховної Ради України. – 1998. – № 29. – Ст. 190. Із змінами та доповненнями, внесеними Законами України від 30.06.99 № 783-ХIV // Відомості Верховної Ради України. – 1999. – № 34. – Ст. 274, № 1685-III від 21.09.2000, № 2181-III від 21.12.2000, № 2921-III від 10.01.2002, № 2922-III від 10.01.2002.

5. Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців: Закон України від 15.05.2003 № 755-IV // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 25. – Ст. 1172.

6. Про порядок погашення зобов\'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами: Закон України від 21.12.2000 № 2181-ІІІ // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 10. – Ст. 44.

7. Корнієнко М.І. Правове становище відділів і управлінь виконавчих комітетів місцевих рад. – К.: Наукова думка, 1973. – 144 с.

8. Онищенко В.А. Податковий контроль (основи організації). – К.: Ред. журн. „Вісник податкової служби України\", 2002. – 432 с.