ReferatFolder.Org.Ua — Папка українських рефератів!


Загрузка...

Головна Правознавство. Право. Юриспруденція. Закон → Недоліки законодавства України, що сприяють невизначеності повноважень податкових органів

Слід звернути увагу на те, що однією з підстав, передбачених пп. „г\" п. 9.1.2 статті 9 Закону України „Про порядок погашення зобов\'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами\", за наявності якої податковий орган має право застосувати адміністративний арешт активів, є відмова платника податків від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб податкового органу до обстеження приміщень, що використовуються для одержання доходів або пов\'язані з отриманням інших об\'єктів оподаткування.

Відповідно до пп. 9.3.1 п. 9.3 статті 9 Закону України „Про порядок погашення зобов\'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами\" рішення про застосування арешту активів платника податків приймається керівником (його заступником) податкового органу за поданням відповідного підрозділу податкової міліції і може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку.

У п. 14 ст. 11 Закону України „Про державну податкову службу в Україні\" [4] йдеться про адміністративний арешт, при проведенні якого органам ДПС надано право опечатувати каси, касові приміщення, склади та архіви. Проте не зрозуміло, про який арешт йдеться. Адже відповідно до ст. 32 Кодексу України про адміністративні правопорушення адміністративний арешт – це вид адміністративного стягнення, який полягає в обмеженні волі особи строком до 15 діб з утриманням її в спеціальних установах. Якщо ж йдеться про арешт документів, то він, відповідно до ст. 9 Закону України „Про порядок погашення зобов\'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами\" має назву не адміністративний арешт, а „адміністративний арешт активів платника податків\" або, скорочено, „арешт активів\".

У свою чергу, статтею 243 Господарського кодексу України податковим органам надано право зупиняти операції за рахунками в установах банку суб\'єкта господарювання у разі відмови органів управління або посадових осіб такого суб\'єкта господарювання у проведенні документальної перевірки чи у допуску працівників податкових органів для обстеження приміщень, що використовуються для здійснення господарської діяльності, надання податковим та іншим органам чи їх посадовим особам встановленої законом звітності, розрахунків, декларацій чи інших документів, пов\'язаних з обчисленням та сплатою податків, зборів (обов\'язкових платежів). Зупинення операції за рахунками суб\'єктів господарювання на підставі статті 243 є адміністративно-господарською санкцією, тобто одним із заходів організаційно-правового або майнового характеру, які спрямовані на припинення правопорушення суб\'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків (статті 238, 239). Рішення будь-якого органу державної влади або органу місцевого самоврядування щодо застосування адміністративно-господарських санкцій може бути оскаржене до суду суб\'єктом господарювання, відносно якого воно було прийнято (стаття 249 Господарського кодексу України). Тобто зазначеними статтями Господарського кодексу України встановлені випадки, за наявності яких податковий орган правомочний обмежувати права суб\'єкта господарювання щодо розпорядження грошовими коштами, що перебувають на його рахунку, на підставі прийнятого рішення про застосування адміністративно-господарської санкції. У свою чергу, суб\'єкт господарювання, щодо якого податковим органом було прийнято рішення щодо застосування адміністративно-господарських санкцій у вигляді зупинення операцій за рахунками такого суб\'єкта, має право оскаржити зазначене рішення до суду.

Таким чином, у зв\'язку з набранням чинності Господарського кодексу Україниподатковим органам надано право на одних і тих же підставах (відмови суб\'єкта господарювання від проведення податковим органом документальної перевірки або від допуску посадових осіб податкового органу до обстеження приміщень, що використовуються для одержання доходів або пов\'язані з отриманням інших об\'єктів оподаткування) застосовувати адміністративний арешт активів на підставі статті 9 Закону України „Про порядок погашення зобов\'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами\" і адміністративно-господарську санкцію на підставі статті 243 Господарського кодексу України у вигляді зупинення операцій за рахунками такого суб\'єкта господарювання (платника податків).

При цьому рішення податкового органу про обмеження права суб\'єкта господарювання щодо розпорядження його грошовими коштами, прийняте на підставі Господарського кодексу України, може бути оскаржене таким суб\'єктом до суду. Рішення ж про припинення операцій платника податків за рахунками у банку, прийняте відповідно до Закону України „Про порядок погашення зобов\'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами\", може бути оскаржено платником податків як в адміністративному, так і в судовому порядку.

У зв\'язку з наведеним не можна зробити однозначний висновок щодо того, якими нормами (Господарського кодексу України чи Закону України „Про порядок погашення зобов\'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами\") слід керуватися податковим органам у разі відмови суб\'єкта господарювання від проведення податковим органом документальної перевірки або від допуску посадових осіб податкового органу до обстеження приміщень, що використовуються для одержання доходів або пов\'язані з отриманням інших об\'єктів оподаткування, – застосувати адміністративний арешт активів чи адміністративно-господарські санкції.

Крім того, положення Господарського кодексу України не встановлюють механізму реалізації і застосування адміністративно-господарської санкції, передбаченої статтею 243 Господарського кодексу України.

Дійсно, ч. 2 статті 243 Господарського кодексу України встановлено, що порядок і строки зупинення операцій суб\'єктів господарювання за їх рахунками визначаються законом, проте застосувати до даної статті положення Закону України „Про порядок погашення зобов\'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами\" у частині реалізації податковими органами права щодо застосування адміністративного арешту активів платника податку не вбачається можливим у зв\'язку із наступним: