ReferatFolder.Org.Ua — Папка українських рефератів!


Загрузка...

Головна Правознавство. Право. Юриспруденція. Закон → Недоліки законодавства України, що сприяють невизначеності повноважень податкових органів

Реферат на тему:

Недоліки законодавства України, що сприяють невизначеності повноважень податкових органів

Постійні зміни у податковому законодавстві України свідчать про недостатню теоретичну базу і відсутність сучасної наукової методології як пізнання соціальної сутності податкових відносин, так і формування їх системи, суб\'єктами якої повинні виступати і держава через свої органи, і особи – фізичні та юридичні.

Незважаючи на те що в Конституції України [1] лише одна 67 стаття присвячена податкам, у той же час із контексту інших статей можна дещо розширити питання, які регулюють діяльність податкових органів, оскільки вони органічно випливають із них. Так, статті Конституції 85, 92 ,95, 96, 97, 98 передбачають функціонування бюджетної системи та Державного бюджету України, з чого випливає, що його наповнення здійснюється за рахунок податків, які сплачує населення та суб\'єкти господарської діяльності, та за рахунок участі спеціального органу, який би займався виконанням цієї державної функції.

У статтях 115 і 116 Конституції України визначено, що Кабінет Міністрів України через створення відповідних центральних органів виконавчої влади забезпечує проведення податкової політики та виконання Державного бюджету України, затвердженого Верховною Радою України.

Таким чином, можна стверджувати, що саме Конституція України є законодавчим джерелом створення та діяльності органів податкової служби України. На нашу думку, Конституція створює умови, основи, але вона не може регулювати всі аспекти статусу державного органу. Не можна не погодитися з пропозицією М.І. Корнієнка, на думку якого з\'ясування правового становища необхідно проводити як на основі Конституції, так і на основі інших законодавчих актів [7, с. 141].

Правовий статус податкових органів в Україні визначається Законом України „Про державну податкову службу в Україні\", Указом Президента Україні „Про утворення Державної податкової адміністрації України та місцевих державних податкових адміністрацій\", постановою Кабінету Міністрів „Основні положення податкової політики в Україні\" і характеризується тим, що вони є частиною державного апарату; мають встановлену нормативними актами систему і територіальну організацію діяльності; законодавчо закріплену компетенцію, специфічні завдання.

Завдання, повноваження, функції, обов\'язки та права органів податкової служби, крім рамкового Закону України „Про державну податкову службу в Україні\", також закріплено в десятках інших загальних і спеціальних нормативно-правових актах. Умовно їх можна поділити на чотири групи: загальне законодавство, спеціальне законодавство, законодавство про оподаткування, нормативно-правові акти, які регулюють взаємодію податкових органів з іншими контролюючими органами.

До першої групи належать Конституція України, Бюджетний кодекс України, Закон України „Про міліцію\", Закон України „Про оперативно-розшукову діяльність\", Кримінальний кодекс України, Кодекс України про адміністративні правопорушення та інші нормативно-правові акти.

До другої групи – Закон України „Про державну податкову службу в Україні\", Указ Президента України „Про затвердження Положення про Державну податкову адміністрацію України\", закони України „Про порядок погашення зобов\'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами\" та „Про Державний реєстр фізичних осіб – платників податків та інших обов\'язкових платежів\", Указ Президента України „Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності\" та інші.

Третя група охоплює закони України „Про систему оподаткування\", „Про податок на додану вартість\", „Про оподаткування прибутку підприємств\", „Про податок на доходи з фізичних осіб\", декрет Кабінету Міністрів України „Про місцеві податки і збори\" та інші нормативно-правові акти.

До четвертої групи належать нормативно-правові акти, що регулюють взаємодію податкових органів з іншими контролюючими органами, які, як правило, приймаються або на рівні уряду, або власне контролюючими суб\'єктами у вигляді спільних наказів міністерств і відомств [8, с. 19–20].

На відміну від функціонування інших центральних органів виконавчої влади України, діяльність органів податкової служби України переважно врегульована спеціальними нормативно-правовими актами. Умовно їх можна поділити на три основні групи:

– нормативно-правові акти, що визначають правовий статус податкових органів та їх організаційну структуру;

– нормативно-правові акти, що регулюють окремі напрями діяльності податкових органів;

– нормативні акти, що регулюють систему оплати праці працівників податкових органів і проходження служби в податкових органах.

Необхідність існування цих нормативно-правових актів викликана специфікою діяльності податкових органів, пов\'язаною з виконанням надзвичайно важливої державної функції – забезпечення надходжень до бюджетів. Виконання цієї функції податковою службою України потребує наділення її спеціальними завданнями, правами та обов\'язками, що виникають під час процедури збору податків та обов\'язкових платежів.

Отже, стислий огляд нормативно-правових актів, що регулюють діяльність податкових органів України, свідчить про наступне:

– перелік нормативно-правових актів занадто великий, а самі акти досить складні для практичного застосування;

– нормативно-правові акти не систематизовані в окрему галузь нормотворення;

– законодавчі акти не завжди чітко та всеохоплююче описують норми права, що призводить до різного тлумачення їх положень та появи значної кількості підзаконних актів;

– недосконалість нормативно-правових актів призводить до частої їх зміни та прийняття численних доповнень.

Контроль за дотриманням податкового законодавства органів не ефективний через велику кількість загальнодержавних податків і зборів, де різні об\'єкти оподаткування, різна база покриття витрат та сплати платежів, різна циклічність їх внесення та постійні зміни у податковому законодавстві.

З набранням чинності Господарським [2] та Цивільним [3] кодексами України виникли певні проблеми щодо реалізації прав органів державної податкової служби. Наприклад, з набранням чинності Господарським кодексом України з\'явилися певні суперечності щодо застосування адміністративного арешту активів. Статтею 9 Закону України „Про порядок погашення зобов\'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами\" [6] органам державної податкової служби надано право застосовувати адміністративний арешт активів платника податку як виключний спосіб забезпечення можливості погашення його податкового боргу.