ReferatFolder.Org.Ua — Папка українських рефератів!


Загрузка...

Головна Правознавство. Право. Юриспруденція. Закон → Наукові засади пізнавальної діяльності слідчого під час розслідування злочинів

– наукове пізнання утворює цілісну систему понять, гіпотез, законів та інших ідеальних форм, що закріплюються в мові, символіці, математичних і фізичних формулах тощо. Для пізнавальної діяльності слідчого характерним є те, що норми кримінально-процесуального законодавства внаслідок перекладів (калькування російських слів), термінології мови, спосо-бу оформлення змін, доповнень, семантичних нагромаджень призводять до неоднозначного сприйняття правових норм, ускладнення їхнього усвідомлення і роз\'яснення [11];

– для наукового пізнання характерна сувора доказовість, обґрунтованість отриманих результатів, достовірність висновків. Діяльність слідчого спрямована не тільки на встанов-лення істини у справі, але і на її достовірність. Достовірність означає перетворити істину „для себе\" в істину „для всіх\";

– для науки характерною є постійна методологічна рефлексія. Це означає, що в ній вивчаються об\'єкти, виявлення їхньої специфіки. Властивості і зв\'язки завжди тією чи іншою мірою супроводжуються усвідомленням самих дослідницьких процедур, тобто вивченням використовуваних при цьому методів, засобів і прийомів, за допомогою яких пізнаються об\'єкти. Наприклад, у науці для перевірки теоретичних припущень використовують дві важливі модифікації експерименту:

а) уявний (невід\'ємний метод криміналістичної діяльності). Дана модифікація експери-менту передбачає пізнавальні знання, але не процесуальні гарантії. Це може бути психологіч-ний, емоційний та інші експерименти;

б) модельний експеримент – це досліди на моделях із урахуванням фізичних даних, розмірів тощо (проведення слідчих експериментів);

– відкритість для критики, можливість повторюваності проведення (іншими ученими, у різний час, у різних місцях) отримання висновків. Дане положення прослідковується на кожній стадії розслідування. Особливо яскраво це відображується в діяльності з боку проку-рора та під час судового розгляду. Звичайно, при цьому не слід знижувати цінність такої діяльності і іншими суб\'єктами кримінального процесу на різних його стадіях (це діяльність захисника, підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого, потерпілого, їхніх представників);

– принципова емпіричність (у спостережені, практиці) перевірка знань: варифікація або фальсифікація. Слідчий будує версії, здійснює їхню перевірку, тому дане положення прослідковується тут найкраще.

У сучасній методології виділяють і інші критерії науковості, особливо російські учені. До таких критеріїв можна віднести суперечливість знань, незалежність від тенденційності, упередженості, гуманітарні та процедурно-методологічні „еталони науковості\" [12].

Таким чином, у конкретних формах і видах наукове пізнання з урахуванням специфіки діяльності слідчого складає основу його пізнавальної діяльності.

Наряду з науковим пізнанням існують і інші форми знань і пізнання, які не можуть входити до наукового, це такі як: релігійні, ігрові, міфологічні. Крім того, до них відносяться парапсихологія, магія, алхімія, такі науки, які називаються окультними, тощо. Проте ці знання не можуть використовуватися у пізнавальній діяльності слідчого.

У сучасній теоретико-методологічній літературі виділяють багато форм ненаукового пізнання:

– несистематизовані знання, які не формалізуються і не описуються законами, перебу-вають у суперечності з існуючими науковими обґрунтуваннями (наприклад, ясновидіння);

– паранаукові знання (від грецького para – біля, при) включають у себе таємниці природ-них і психічних сил, що маскуються за звичайними явищами (телепатія, спіритизм тощо);

– псевдонаукові знання (у криміналістиці уже йшлося про „останній кадр\" ока людини, яка загинула).

При цьому не потрібно забувати, що при дослідженні псевдонаукових знань можна наштовхнутися на істину. Тому, як зазначає Т.Г. Лешкевич, форми ненаукового знання можуть бути провісниками фундаментальних наукових знань [13, с. 73–79].

Усе частіше говорять про використання у слідчій практиці нетрадиційних знань [14]. На нашу думку, краще говорити про нові або сучасні методи, тому що знання не можуть бути нетрадиційними, а от методи пізнання так.

До одного із таких методів відносяться психоенергетичні знання, що базуються на енергоінформаційних особливостях психічної діяльності людини і дають можливість отримати інформацію про минуле і сучасне. До цього виду знань відносять і гіпноз (від грецького hypnos – cон). Гіпноз використовується правоохоронними органами деяких зарубіжних країн (зокрема США). Аналіз методики та специфіки використання методу в США дозволяє зробити висновок про те, що так отримується доказова інформація при цьому передбачаються всі заходи, щоб не порушити права людини. Їхні методики передба-чають обов\'язковою умовою:

– отримання письмової згоди допитуваної особи;

– детальний інструктаж допитуваного з поясненням мети та завдання процедури, її нешкідливості для здоров\'я з гарантіями для допитуваного;