ReferatFolder.Org.Ua — Папка українських рефератів!


Загрузка...

Головна Правознавство. Право. Юриспруденція. Закон → Миротворча діяльність: організаційно-правовий аспект

Миротворча діяльність: організаційно-правовий аспект

Рис.2.Географія участі Збройних Сил України в міжнародній миротворчій діяль-ності з 1992 р.

На даний час в Україні немає інституцій, що займаються вивченням криз по регіонах і яка б могла надати повну та своєчасну інформацію щодо політичної та військової ситуації в регіонах конфлікту. Тому, на нашу думку, необхідно брати активну участь у цих заходах.

У майбутньому ми передбачаємо глобальні зміни щодо прав миротворчих підрозділів при виконанні і підготовці завдань і ряд змін у правовому полі, що забезпечує діяльність миротворчих підрозділів під егідою різних організацій.

З урахуванням вищезазначених причин визначено і напрям підвищення рівня підготовки керівництвом місій.

Керівники різних компонентів операцій, як правило, першу зустріч проводять уже на місці проведення операції, втрачаючи завдяки цьому дорогоцінний час на організацію взаємодії. Зустріч керівників окремих компонентів операції повинна проходити заздалегідь для вирішення поточних і майбутніх проблем при проведенні місії, організації взаємодії, обміну досвідом тощо. При виборі кандидатів на роль керівників місій акцент із політичних і географічних міркувань переміщується до професіоналізму та знання особливостей регіону. Вибір командувача силами, комісара поліції та їх заступників повинен відображати не тільки чисельний склад військового та поліцейського компонентів, але й враховувати політичний настрій населення.

В ООН розробляється для укріплення потенціалу ООН з швидкого розгортання операцій „стандарту розгортання\". Також створюється оперативний потенціал для повного розгортання традиційних миротворчих операцій протягом 30 діб після прийняття Резолюції та комплексних миротворчих операцій протягом 90 діб. Для досягнення цих цілей ООН потребує постійного резерву військового, поліцейського та цивільного персоналу, матеріальних засобів і фінансових резервів. Такі резерви повинні створюватися державами, які беруть участь у миротворчих операціях.

Україна вже виділила окремі підрозділи та ресурси Збройних Сил України, які увійшли до Системи резервних угод ООН*1 . Проте, на нашу думку, необхідно поступово приєднуватися до цих угод, оскільки швидке приєднання може негативно відобразитися на кількісних та якісних показниках участі України в миротворчій діяльності у зв\'язку з необхідністю несення значних матеріальних затрат з утримання резерву.

П\'ять постійних членів Ради Безпеки ООН (РБ ООН) зараз надають менше військ для операцій ООН, однак чотири з п\'яти надали значні сили при використанні операції, що була очолена НАТО в Боснії та Герцеговині (МООННБГ), а також Косові (МООНК). Великобританія також розгорнула свої війська в Сьєрра-Леоне в найбільш критичний момент, створивши цим стабілізуючий фактор, однак жодна розвинена держава не надає військ для найскладніших, з погляду безпеки, миротворчих операцій ООН, а саме для операцій у Сьєрра-Леоне (МООНСЛ) та в Демократичній Республіці Конго (МООНДРК).

Як правило, більшість розвинених держав не вбачають національних стратегічних інтересів у таких операціях, а зменшення регіональних ініціатив з підтримки миру ще більше зменшує резерв підготовлених контингентів з розвинених держав. Така тенденція вказує на те, що провідні держави намагатимуться лише фінансово підтримувати такі складні операції, які не входять у зону їх національних інтересів, а основне навантаження буде покладено на інші держави.

ООН створює черговий список офіцерів, які будуть відповідним чином підготовлені, братимуть на себе зобов\'язання на 2–4 роки бути готовими до негайного розгортання в будь-якій частині світу. Цей список поповнюватиметься кожні 3 місяці на 15 офіцерів, які будуть запропоновані державами і які проходитимуть тримісячну підготовку. Це можливість для України укріпити своє місце у миротворчій діяльності ООН за рахунок представництва офіцерського складу та участі в безпосередньому плануванні операцій. ООН нестиме фінансові затрати лише на підготовку цих офіцерів, а інший час вони виконуватимуть свої службові обов\'язки. Угода взаємовигідна обом сторонам – ООН має в резерві професіональних миротворців, держава підвищує професійний рівень офіцерського складу за рахунок ООН.

Військові планувальники ООН вважають, що бригади кількістю до 5 000 чол. достатньо для ефективного стримування або для ліквідації насильницьких загроз та для виконання мандата операцій. При цьому звертається значна увага на здатність батальйонів, що входитимуть до цієї бригади, взаємодіяти між собою, на знання штабних процедур, на наявність спільної тактики дій. Лише в такому випадку це буде не збірна, а ефективний підрозділ. Україна в цьому напрямі провела великий обсяг робіт. Співпраця з НАТО, вивчення його штабних процедур, сумісні навчання дозволяють стверджувати, що між частинами підрозділів та підрозділів НАТО досягнутий високий рівень взаємосумісності. Але, якщо розглянути національні компоненти миротворчих операцій, в яких бере участь Україна, вони показують, що ряд миротворчих операцій виконуються сумісно з підрозділами, що представлені державами не членами НАТО, де існують єдині стандарти. Тенденції миротворчої діяльності в складних районах потребують вивчення стандартів інших держав, до того часу, поки в ООН не буде створено стандарт бойової підготовки, штабних процедур, матеріального забезпечення.

З 1999 року зросла кількість польових операцій з елементами цивільної адміністрації або надзору над нею, так була створена тимчасова адміністрація для Косово та Східного Тимору. На ці операції покладені завдання та обов\'язки, що мають унікальний характер – ніякі інші операції не повинні розробляти законодавство та забезпечувати його дотримання, створювати митні служби, видавати розпорядження, встановлювати та утримувати податки, залучати іноземні інвестиції, вирішувати майнові спори та питання за військові збитки, відновлювати та експлуатувати комунальні підприємства, створювати банківську систему та інше. В операціях цього типу виникають два особливо важливих моменти. Перше питання – про застосовуване право. У двох районах, де ООН тимчасово виконує правоохоронні функції, місцеві судові та правові інстанції, як виявилося, або взагалі відсутні або залякані настільки, що не здатні виконувати свої обов\'язки, тоді як правові системи доконфліктного періоду були поставлені під сумнів основною масою населення, які вважаються жертвами конфлікту. У той же час, навіть коли вибір місцевого кодексу був би зрозумілим, то тимчасовій адміністрації необхідно було б освоювати його та пов\'язані з ним процедури, на що пішло б багато часу через різноманітність культур, мови, права. Питання до цього часу не вирішене і відповіді на нього немає, що створює негативні наслідки для всієї місії та військового компоненту тощо, який повинен діяти в правовому полі.