ReferatFolder.Org.Ua — Папка українських рефератів!


Загрузка...

Головна Правознавство. Право. Юриспруденція. Закон → Методологічні передумови проходження державної служби в ДПС України

Виходячи з цього можна стверджувати, що будь-яку зміну в професійній діяльності працівника ДПС можна вважати елементами проходження державної служби. Використовувати це доцільно, якщо не в адміністративній практиці управління державною службою (вона відповідає офіційному законодавству), то хоча б для удосконалення практики управління.

Підставою для такої пропозиції є матеріали проведених нами досліджень. Вони показали, що, по-перше, самі працівники вважають, що проходження державної служби – це не тільки просторове чи посадове переміщення працівників ДПС, але й якісні зміни, що відбуваються у свідомості працівників у ході цього процесу; по-друге, зміни стосуються не тільки безпосередньо працівника чи його здібностей до роботи, але і тих атрибутів роботи, що визначають умови їхньої життєдіяльності; по-третє, зміни можуть мати виражений характер і бути фіксуючими чи нефіксованими – латентними, тобто різні форми постійного професійного, розумового розвитку працівників, що за зовнішніми проявами не завжди вдається помітити.

Усе це дає підстави вважати проходженням державної служби в ДПС не тільки прийняття на службу, просування по службі і стимулювання праці працівників, як зазначено в Законі України \"Про державну службу\", але і визначені якісні зміни у свідомості і здібностях працівників ДПС на основі природного стану їхньої життєдіяльності. Особливість проходження державної служби полягає в тому, що воно здійснюється не тільки з ініціативи адміністрації, але, що дуже важливо, – з ініціативи самого працівника відповідно до інтересів не тільки працівника, але й органу ДПС, де він працює. Ці інтереси повинні ідентифікуватися і становити найважливішу методологічну основу для підвищення ефективності діяльності всієї ДПС.

На нашу думку, у понятті \"проходження державної служби\" приховані деякі аналогії з поняттям \"кар\'єра\". У Законі України \"Про державну службу\" є спеціальний розділ, який так і називається \"Службова кар\'єра\". На жаль, у розділі немає ніякого визначення поняття кар\'єри. Але судячи з тексту, це поняття включено в розділи: Проходження служби – ст. 24; Класифікація посад – ст. 25; Ранги державних службовців – ст. 26; Просування по службі – ст. 27; Кадровий резерв державної служби – ст. 28; Навчання і підвищення кваліфікації державних службовців – ст. 29.

Проходження служби і кар\'єру характеризують як процес організаційно-правових, адміністративних, соціальних та інших заходів, що висвітлюють зміни працівника у службовому, професійно-кваліфікаційному і матеріально-побутовому положенні.

У більшості відомих нам джерел поняття \"кар\'єра\" вживається в змісті успішного проходження державної служби, швидкого досягнення посад і нагород, що супроводжуються популярністю, славою тощо. \"Кар\'єра, – писав В. Даль у 1863 р., – шлях, хід, поприще життя, служба, успіх у досягненні чогось\" Словник російської мови, складений другим відділенням Імператорської академії наук ( З – П, 1906 – 1907 р.) , визначає кар\'єру як рід занять, професію. У ньому переважно говориться про \"успішне проходження державної служби у змісті швидкого досягнення високого положення, чинів і орденів. Усякого роду заняття, особливо ж суспільної діяльності. Зробити, скласти кар\'єру – досягти більш-менш високого службового становища\".

Виданий у 1956 р. \"Словник сучасної російської мови\" визначає кар\'єру як \"шлях, просування кого-небудь до зовнішніх успіхів, вигоди, слави, пошани, а також досягнення ким-небудь особистого благополуччя, який супроводжує ту чи іншу суспільну діяльність у буржуазно-дворянському середовищі, рід занять, діяльності, професія\". Неважко помітити, що в такому розумінні практично відкидається можливість використання кар\'єри в позитивному змісті в умовах соціалістичного суспільства.

У БСЭ 1973 р. дано наступне визначення поняття \"кар\'єра\": \"Кар\'єра (італ. Carriera – біг, життєвий шлях, поприще; від лат. саrrus – віз, візок), швидке й успішне просування в сфері суспільної, наукової, службової чи іншої діяльності; досягнення популярності чи слави, матеріальної вигоди\".

У книзі \"Службова кар\'єра\" вміщено кілька визначень поняття кар\'єри: як активного просування людини в освоєнні й удосконаленні способу життєдіяльності, що забезпечує його стійкість у потоці соціального життя \"кар\'єра державного службовця – це спосіб, шлях досягнення людиною поставлених цілей у професійно-трудовому й особистісному самовираженні. Це досягнутий людиною соціальний статус, результат життя\" \"Кар\'єра – це мистецтво плодотворності і просування у визнанні\".

В усіх наведених визначеннях кар\'єра розуміється як процес, організований самим суб\'єктом кар\'єри, процес, у якому відбуваються закономірні, послідовні, безупинні зміни один за одним з моментів розвитку людини.

Проходження державної служби також процес, але від кар\'єри його відрізняє те, що кар\'єра – це дорога нагору, до постійного, кращого, більшого задоволення своїм службовим чи життєвим положенням, а проходження служби – шлях виконання запропонованих функцій на кожному його етапі. Тут йдеться в цілому про етапи проходження служби, а в кар\'єрі – про щабель службового просування. Етап – природне положення службовця, а щабель – ніби додаток до цього етапу, він може відбутися, а може і не відбутися. Проходження служби може початися і закінчитися на кожному з етапів, а кар\'єри при цьому не зробить особа.

Тому автори Закону України \"Про державну службу\", якщо вже зважилися ввести поняття \"кар\'єри\" у Закон, закріплюючи тим самим не тільки саме поняття в службовому офіційному побуті і створюючи простір для кар\'єри як необхідну сферу і способи поводження службовців, повинні були дати йому однозначне тлумачення.

Кар\'єру, очевидно, розуміють як проходження державної служби з урахуванням посадового підвищення за категоріями – за рангами, від інспектора податкової служби III рангу до головного державного радника податкової служби, від прапорщика податкової міліції до генерал-лейтенанта податкової міліції; просування по службі шляхом заняття більш високої посади на конкурсній основі в результаті досягнення найкращих показників у роботі, прояв ініціативи, постійного підвищення свого професійного рівня, зарахування до кадрового резерву та ін.

Деякі з службовців ДПС нібито народилися \"у сорочці\". Вони без проходження всіх етапів і щаблів були призначені на вищі посади, зробили \"запаморочливу\" кар\'єру і проходження державної служби для них має зовсім іншу форму, чим, наприклад, для інспектора податкової інспекції чи оперативного працівника райвідділу міліції. І те й інше закономірно, тому що вони довели свій талант до адміністративної роботи в різних державних органах ще до створення ДПС.

Не кожному працівнику ДПС призначено пройти всі етапи проходження державної служби за його професійне життя, так само як і стати начальником навіть первинного підрозділу. Але більшість із тих, хто пов\'язав свою долю з ДПС, прагне реалізувати себе на кожному з етапів чи щаблів проходження служби. Наші дослідження показали, що абсолютна більшість опитаних респондентів-працівників ДПС проходження державної служби розглядають як засіб самовдосконалення, самореалізації, росту суспільної значимості своєї праці, духовної зрілості і творчої діяльності.