ReferatFolder.Org.Ua — Папка українських рефератів!


Загрузка...

Головна Правознавство. Право. Юриспруденція. Закон → Мета і завдання адміністративної діяльності митних органів України

Не можна визнати вдалою спробу визначити перелік завдань і в митному законодавстві. У ст. 11 МК України зазначається, що реалізуючи митну політику України, митні органи виконують основні завдання, яких законодавець нараховує аж 14 [7]. Розглянувши завдання, реалізація яких покладається на митні органи, можемо зробити висновок щодо того, що вони мають різний ступінь узагальнення, наприклад, „п. 1) виконання та контроль за додержанням законодавства України з питань митної справи\", охоплює у своєму змісті „п. 6) здійснення митного контролю та митного оформлення товарів та транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України\", або „п. 2) захист економічних інтересів України\" і „п. 8) здійснення заходів щодо захисту інтересів споживачів товарів і додержання учасниками зовнішньоекономічних зв\'язків державних інтересів на зовнішньому ринку\" – подібна ситуація. Більш того, можна виявити, що одні з завдань є доволі абстрактним і допускають розширювальне тлумачення, наприклад, „п. 11) розвиток сприятливих умов для прискорення товарообігу та пасажиропотоку через митний кордон України\". Інші ж, навпаки, вказують на конкретні і точні дії митних органів і не можуть бути розширені, наприклад, „п. 13) ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності\".

Ще більш заплутана ситуація виникає при аналізі тих статей МК України [7] та підзаконних актів, що визначають правовий статус центрального апарату Держмитслужби України [8], регіональних митниць [9] та митниць [10].

Таким чином, можемо зробити висновок, що саме мета та завдання адміністративної діяльності є ключовими елементами, які обумовлюють зміст і спрямованість функціонування системи митних органів України, саме вони визначають напрями їх діяльності. Разом з тим дієвість і результативність адміністративної діяльності тісно пов\'язана з ступенем та обсягами її правової регламентації. На нашу ж думку, ситуація, яка склалася в сфері регламентації правового статусу елементів системи митних органів повною мірою не сприяє ефективності діяльності митних органів та ускладнює користування відповідними нормативно-правовими актами в процесі правозастосування. Усунення колізій між завданнями різних елементів системи митних органів, приведення їх у відповідність з нагальними потребами практичної діяльності у цій сфері та розв\'язання інших суперечностей вимагає від правотворця застосування єдиного підходу до нормативного закріплення завдань як усієї системи митних органів, так і окремих її складових.

Зважаючи на це, вважаємо за доцільне сформулювати в статті 11 МК України [7], у загальному вигляді, лише ті основні завдання, які випливають з пріоритетних напрямів митної політики України та виконання яких обумовлене метою діяльності митних органів на сучасному етапі всією їх системою, а саме:

„ Стаття 11. Завдання митних органів України

Безпосередня реалізація державної митної політики покладається на митні органи України.

Митні органи, реалізуючи державну митну політику, в межах своєї компетенції забезпечують виконання таких основних завдань:

– виконання та контроль за дотриманням митного законодавства України;

– захист національних інтересів та єдності митної території держави;

– організація та здійснення митних процедур, їх уніфікація та удосконалення з урахуванням пріоритетів розвитку вітчизняної економіки;

– оптимізація діяльності митної служби України та розвиток митної інфраструктури;

– участь України в міжнародному співробітництві з питань митної діяльності\".

Запропоновані завдання, здійснення яких покладається на всю систему митних органів, повинні бути уточнені та деталізовані для спеціально уповноваженого органу виконавчої влади в галузі митної справи (центральний апарат Держмитслужби України), регіональної митниці та митниці шляхом законодавчого закріплення їх завдань у відповідних статтях МК України [7] та підзаконних актах.

Література:

1. Великий тлумачний словник сучасної української мови / Уклад. і голов. ред. В.Т. Бусел. – К.; Ірпінь: ВТФ „Перун\", 2003. – 1440 с.

2. Борзенко А.В. Проблема цели в общественном развитии. – К., 1982.

3. Філософський енциклопедичний словник. – К.: Абрис, 2002. – 744 с.

4. Словарь философских терминов / Научный ред. проф. В.Г. Кузнецова. – М.: Инфра-М, 2004. – XVI, 731 с.

5. Атаманчук Г.В. Теория государственного управления: Курс лекций. – М.: Омега-Л, 2004. – 584 с.

6. Державне управління в Україні: Навчальний посібник / За заг. ред. В.Б. Авер\'янова. – К., 1999. – 266 с

7. Митний кодекс України // ВВР України. – 2002. – № 38–39. – Ст. 288.

8. Положення про Держмитслужбу України, затверджене Указом Президента України від 24 серпня 2000 р. № 1022/2000 // Офіційний вісник України. – 2000. – № 35. – Ст. 1477.

9. Примірне положення про регіональну митницю, затверджене наказом Держмитслужби України від 23 липня 2003 р. № 500 // http://www.customs.gov.ua.

10. Примірне положення про митницю, затверджене наказом Держмитслужби України від 23 липня 2003 р. № 500 // http://www.customs.gov.ua.