ReferatFolder.Org.Ua — Папка українських рефератів!


Загрузка...

Головна Правознавство. Право. Юриспруденція. Закон → Межі встановлення причин і умов, що сприяли вчиненню злочинів

Як вважає В.М. Тертишник, причини й умови злочину тісно взаємопов\'язані. Вони складаються із сукупності взаємодіючих між собою обставин, до яких належать: 1) особливості об\'єкта посягання та наявність криміногенних факторів (деліквентна поведінка жертви тощо); 2) антисуспільна установка особистості обвинуваченого та причини її формування; 3) конкретні життєві ситуації, які у взаємодії з внутрішніми якостями особистості обвинуваченого спричинили злочин та сприяли його вчиненню [22]. Існує думка, що причина злочину, в свою чергу, може складатися з таких обставин: 1) антисуспільних поглядів особи, яка вчинила злочин; 2) зовнішніх обставин, що сформували ці погляди; 3) життєвих ситуацій, які у взаємодії з позицією особи викликали злочинну дію [23]. До умов, які сприяли вчиненню злочину, як правило, належать фактори, в тому числі й недоліки в діяльності посадових осіб, підприємств, організацій, установ, завдяки яким особі було полегшено здійснення її злочинного наміру [24].

Отже, як підсумок, у кожній кримінальній справі слідчим повинні бути встановлені причини й умови, які сприяли вчиненню злочину. Ці обставини потрібно з\'ясовувати в межах, необхідних для того, щоб визначити, чи становлять вони небезпеку і які заходи попереджувального характеру повинні бути застосовані.

Встановивши причини й умови, які сприяли вчиненню злочину, слідчий вносить на адресу юридичної чи службової особи відповідне подання (ст. 23-1 КПК), що підкреслює його провідну роль як суб\'єкта доказування у встановленні вказаних обставин і в ініціюванні вжиття заходів щодо їх усунення.

До умов, які сприяли вчиненню злочину, слід віднести фактори, у тому числі й недоліки в діяльності посадових осіб, підприємств, організацій, установ, завдяки яким особі було полегшено здійснення її злочинного наміру.

До причин, які сприяли вчиненню злочину, слід віднести комплекс обстави, до яких належать такі групи: перша – протиправні погляди, судження та світогляд особи, яка вчинила злочин; друга – обставини, що мали вирішальний вплив на формування протизаконних поглядів і вчинків. Третя група поєднує конкретні ситуативні обставини повсякденного життя, які самі по собі у взаємодії з обставинами інших груп призвели до вчинення злочину.

Межі виявлення обставин, які сприяли вчиненню злочину обмежуються конкретною кримінальною справою. Це відповідає вимогам закону, зокрема ст. 23 КПК. Також слідчий повинен з\'ясувати обставини, які сприяли вчиненню конкретного злочину, який він розслідує, а також й інші обставини, які не були причиною цього, але можуть сприяти вчиненню інших злочинів. Саме таке визначення меж з\'ясування причин і умов, які сприяли вчиненню злочину, відповідає завданням кримінально-процесуального законодавства і політиці держави у сфері профілактики злочинності.

Література:

1. Про комплексну програму профілактики злочинності на 2001–2005 роки: Указ Президента України від 25.12.2000 № 1376/2000.

2. Про організацію роботи органів досудового слідства системи Міністерства внутрішніх справ України: Наказ МВС України від 25.12.2003 № 1600.

3. Кримінально-процесуальний кодекс України: Проект закону України від 29.04.2003 № 3456.

4. Новий тлумачний словник української мови у 4-х т. / Укладачі: Василь Яременко, Оксана Сліпушко. – К., 1999. – Т. 2. – 912 с.

5. Теория доказательств в советском уголовном процессе. Часть общая. – М.: Юридическая литература, 1966. – 583 с.

6. Коваленко Є.Г. Кримінальний процес України: Навч. посіб. – К.: Юрінком Інтер, 2003. – 576 с.

7. Рахунов Р.Д. О понятии доказательства и главном факте доказывания // Советское государство и право. – 1965. – № 12. – С. 100.

8. Карнеева Л.М. Доказательства в советском уголовном процессе: Учеб. пособие. – Волгоград, 1988. – С.79.

9. Алексеев Н.С. Доказывание и его предмет в уголовном процессе // Актуальные проблемы советского государства и права в период строительства коммунизма: Сб. научн. трудов. – Л., 1967. – С. 417.

10. Каз Ц.М. Субъекты доказывания в советском уголовном процессе. – Саратов, 1968. – С. 15.

11. Тертишник В.М. Кримінально-процесуальне право України: Підручник. – 4-те вид. – К.: Видавництво \"А.С.К.\", 2003. – 1120 с. – С. 275.

12. Сахаров А.Б. О личности преступника и причинах преступности в СССР. – М.: Госюриздат, 1961. – 279 с.

13. Горский Г.Ф. Выявление и изучение причин преступности. – Воронеж: Изд-во Воронежск. ун-та, 1964. – 93 с.

14. Звирбуль В.К. Деятельность следователя по предупреждению преступлений: Автореф. дис. канд. юрид. наук. – М., 1963. – С. 21.

15. Новий тлумачний словник української мови у 4-х т. / Укладачі: Василь Яременко, Оксана Сліпушко – К., 1999. – Т. 3. – 928 с.

16. Новий тлумачний словник української мови у 4-х т. / Укладачі: Василь Яременко, Оксана Сліпушко. – К., 1999. – Т. 4. – 945 с.

17. Тертишник В.М. Кримінально-процесуальне право України: Підручник. – 4-те вид. – К.: Видавництво \"А.С.К.\", 2003. – 1120 с., – С. 627.

18. Криминология: Учебник / Под ред. Н.Ф. Кузнецовой и Г.М. Миньковского. – М., 1994. – С. 136.

19. Беляев Н.А., Волгарева И.В., Кропачев Н.М. и др. Криминология: Учебник / Под ред. В.В. Орехова. – Санкт-Петербург, 1992. – С. 108.

20. Кудрявцев В.Н. К вопросу об изучении причин преступности // Сов. государство и право. – 1964. – № 5. – С. 12.

21. Строгович М.С. Курс советского уголовного процесса. – Т.1. – М., 1968. – С. 363–365.

22. Тертишник В.М. Кримінально-процесуальне право України: Підручник. – 4-те вид. – К.: Видавництво \"А.С.К.\", 2003. – С. 627.

23. Зеленецкий В.С. Предупреждение преступлений следователем. – Харьков, 1975. – С. 11.

24. Цимбал П.В., Баулін О.В., Мигрин Г.П. Податкова міліція як орган дізнання: Навчальний посібник. – Ірпінь: Академія державної податкової служби України, 2001. – 179 с. – С. 60.