ReferatFolder.Org.Ua — Папка українських рефератів!


Загрузка...

Головна Правознавство. Право. Юриспруденція. Закон → Місце менеджера в формуванні ефективної структури організації

Реферат на тему:

Місце менеджера в формуванні ефективної структури організації

Формування структур організації проводиться відповідно до принципів управління. На практиці виділяють найбільш пріоритетні принципи, зокрема, цільовий, раціонального розподілу праці, поєднання лінійних, функціональних, лінійно-функціональних та інших форм зв\'язку в організаційних структурах.

Цільовий принцип передбачає сувору орієнтацію організації в цілому і кожного її підрозділу на групу взаємопов\'язаних цілей. Кожній меті, як правило, відповідає структурний підрозділ (або їх блок), який організаційно забезпечує її досягнення. Цілі вищого ієрархічного рівня поділяють на підцілі, що є цілями ланок нижчих рівнів. Вирішальне значення при цьому має взаємопоєднання цілей всіх структурних підрозділів. Сукупність цілей ланок нижчого рівня повинна забезпечити відповідно реалізацію цілей вищих ланок. Виходячи з прийнятої ієрархії та взаємозв\'язків цілей, встановлюють взаємовідносини керівництва організації і взаємодії підрозділів структури [1].

Можна виділити такі забезпечуючі горизонтальні структури: інформаційну, технологічну, структуру людських ресурсів, організаційну структуру, структуру робочих функцій, структуру обміну послуг. Щоб зробити висновки про ефективність управління в тій чи іншій організації, необхідно детально проаналізувати всі ці структури.

На практиці часто зустрічаються поняття та терміни, які вживаються в літературі з управління. Наприклад, застосовується понад 30 понять \"організаційна структура управління\" (ОСУ), які мають різний зміст: для одного й того ж поняття вживаються різноманітні позначення – \"рівень\", \"сходинка\", \"ланка\" тощо. Для виключення різних тлумачень та зручності застосування рекомендацій з формування ОСУ організації і будь-яких нових організаційних форм доцільно застосувати визначення: оскільки підприємство являє собою виробничо-господарську організацію, організовану взаємодією різноманітних видів структур, а його призначення – виробництво і реалізація продукції, послуг, що користуються попитом, то термін \"підприємство\" дозволяє розглядати й інші нові, організаційні форми: мале підприємство, асоціацію, концерн, приватне підприємство тощо. Структура розглядається як побудова системи, як сукупність її складових частин (елементів), їх властивість і взаємодію, взаємовідносини. Структура поєднує тільки ті елементи, які пов\'язані взаємними відносинами. Характер стосунків визначає відносини елемента до тієї чи іншої структури; відносини – це умови і засоби реалізації елементами структури своїх властивостей. Кожну окремо взяту структуру можна розглядати як одну з можливих структур організації; виробнича структура – частина організації, яка поєднує виробничі підрозділи. Між елементами виробничої структури існують складні відносини, які витікають зі специфіки виробництва: а) створення нової чи покращання існуючої продукції; б) отримання ресурсів і розміщення кадрів; в) перетворення ресурсів у кінцеву продукцію; г) реалізація продукції.

Ці фази створюють два різних типи об\'єктів управління: одні пов\'язані з матеріально-речовими процесами (вплив на сировину та матеріали для випуску продукції), інші – зі створенням необхідних умов для виробництва продукції (конструкторська документація, фінансування, розміщення кадрів тощо); технологічна структура покликана поєднувати засоби та предмети праці, трудові та речові елементи в єдиному виробничому процесі. Відносини елементів технологічних і виробничих структур породжують технологічні зв\'язки, вплив яких досить великий; зв\'язок – це елемент, за допомогою якого структури організації можуть виявити свої властивості; соціальна структура характеризує склад працівників організації та їх розподіл за професійним та статево-віковим складом і створюється двома складами працівників – виробничими і управлінськими, принципи групування яких у структурі відмінні. Виробничі працівники і зв\'язки між ними утворюють структуру, яка має назву професійно-кваліфікаційної; структура апарату управління – абсолютна сукупність управлінських працівників, пов\'язаних між собою різними формами цілеспрямованої сумісної діяльності.

Розглянуті види структур перетинаються між собою, мають загальні елементи і зв\'язки. Взаємне накладення структур (перетинання кіл) відображає їх взаємозалежність, при якій одна структура багато в чому визначає інші, а також необхідність координування процесу перетворення ресурсів у готовий продукт. Місце перетину всіх структур відповідає організаційній структурі управління. ОСУ виступає як органічна єдність виробничої, технологічної і частини соціальної структури, яка поза межами такої єдності взагалі немислима. З іншого боку, ОСУ є поєднуючим елементом (ланкою) організації, надаючи їй властивості цілісності. У ній реалізується процес управління, спрямований на приведення в дію фаз виробництва. Цей процес здійснюється працівниками апарату управління. Для здійснення суб\'єктом управління своїх функцій необхідне накладення структури апарату управління на ОСУ.

За межами розгляду залишились такі складові організацій, як економічна й інформаційна структури. Вони базуються на понятті діяльності, їх елементи – частини діяльності, висловлені в економічних показниках, зафіксованих у документах, а процес їх обробки використання складає документообіг. Доповнюючи один одного, вони створюють вихідні посилання, які враховуються при формуванні ОСУ. ОСУ визначається об\'єктивно існуючими елементами, утвореними взаємодією перерахованих вище структур, фазами виробництва і цілями організації. Елементи, які утворюють функціональну сторону ОСУ, назвемо видами діяльності. Особливі види діяльності, що мають цільову спрямованість і певний зміст, називаються функціями управління, які невід\'ємні від ОСУ. Конструктивна частина ОСУ є носієм функцій управління.

Будь-який вид управлінської діяльності передбачає одержання вихідного результату на основі перетворюючих вихідних даних. У цьому розумінні одиницю діяльності будемо називати завданням управління. Кожне завдання управління вирішується для досягнення конкретної цілі і спрямовано на певний об\'єкт. Завдання управління є зв\'язуючим поняттям між функцією та іншими елементами ОСУ. Завдання, розміщені по вертикалі ОСУ, визначають інший елемент – рівні управління. Це поняття, як правило, спів-відноситься з ієрархічністю системи управління. Оскільки рівні управління визначаються завданнями, то їх розподіл по вертикалі відповідає повноваженням, якими наділені ці рівні, що є елементами ОСУ.