ReferatFolder.Org.Ua — Папка українських рефератів!


Загрузка...

Головна Правознавство. Право. Юриспруденція. Закон → Місцеве оподаткування в Україні

Реферат на тему:

Місцеве оподаткування в Україні

Місцеве оподаткування має в Україні конституційний рівень закріплення [1, ст. 143] і розглядається як один із найголовніших атрибутів місцевого самоврядування. Згідно зі статтею 7 Конституції України у державі визнається і гарантується місцеве самоврядування. Це положення міститься в „Основних засадах\" Конституції України [1, ст. 7], а основні положення щодо статусу місцевого самоврядування розвинено в розділі ІХ Основного Закону. Необхідно зазначити, що Європейська Хартія місцевого самоврядування не вимагає обов\'язкового закріплення положення про місцеве самоврядування на рівні Конституції, вказуючи, що „принципи місцевого самоврядування визнаються в національному законодавстві і, по можливості, в Конституції\". Це конституційне положення безпосередньо пов\'язане зі здійсненням народовладдя в Україні, оскільки носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ, який здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування [1, ст. 5], діяльність яких потребує необхідної матеріально-фінансової бази, що існує у вигляді належного їм майна та фінансових ресурсів, перш за все – бюджету. Що ж до місцевих податків і зборів, то здійснення державної влади передбачає певною мірою управління ними на місцевому рівні.

Місцеве самоврядування є правом „територіальної громади – жителів села чи добровільного об\'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста – самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України\" [1, ст. 140]. Закон України „Про місцеве самоврядування в Україні\" визначає місцеве самоврядування як „гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади – жителів села чи добровільного об\'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста, самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України\" [2].

Районні та обласні ради Конституцією розглядаються як органи місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст. Місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.

Найважливіше значення для діяльності органів місцевого самоврядування мають його основи – економічні, соціальні, фінансові, правові та інші можливості та умови, сукупність яких утворює базис діяльності місцевого самоврядування.

Стаття 142 Конституції України визначає, що матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об\'єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад. Територіальні громади сіл, селищ і міст можуть об\'єднувати на договірних засадах об\'єкти комунальної власності, а також кошти бюджетів для виконання спільних проектів або для спільного фінансування (утримання) комунальних підприємств, організацій і установ, створювати для цього відповідні органи і служби.

Зміст права комунальної власності розкриває стаття 60 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні\": територіальним громадам сіл, селищ, міст належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров\'я, науки, рухомі та нерухомі об\'єкти, визначені відповідно до закону, як об\'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.

Основи прав місцевого самоврядування в сфері фінансів закріплено в статті 143 Конституції України, яка визначає, що територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності; затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку і контролюють їх виконання; затверджують бюджети відповідних адміністративно-територіальних одиниць і контролюють їх виконання; встановлюють місцеві податки і збори відповідно до закону; вирішують інші питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції. Обласні та районні ради затверджують районні і обласні бюджети, які формуються з коштів державного бюджету для їх відповідного розподілу між територіальними громадами або для виконання спільних проектів і з коштів, залучених на договірних засадах з місцевих бюджетів для реалізації спільних соціально-економічних і культурних програм, та контролюють їх виконання; вирішують інші питання, віднесені законом до їхньої компетенції.

Стаття 6 Конституції встановлює, що державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову і що органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до законів України. Це положення має величезне значення у справі управління місцевими фінансами. Право затвердження місцевого бюджету належить раді відповідної адміністративно-територіальної одиниці, але роботу зі складання бюджету і підготовки інших фінансово-правових питань на розгляд рад проводять органи державного управління, які на районному та обласному рівнях не підпорядковані місцевим радам. У результаті цього місцевий бюджет на практиці має двох „господарів\", які належать до різних гілок влади і не знаходяться в якомусь адміністративному підпорядкуванні. Згідно із Законом України „Про місцеві державні адміністрації\", одним із принципів діяльності цих органів є поєднання державних і місцевих інтересів [3], у той час як завдання місцевого самоврядування дещо інше. На першому місці у ньому стоять завдання виражати інтереси місцевого населення. Органи місцевого самоврядування з питань здійснення ними повноважень органів виконавчої влади підконтрольні відповідним органам виконавчої влади.

Відповідно до статті 95 Конституції України „бюджетна система України будується на засадах справедливого і неупередженого розподілу суспільного багатства між громадянами і територіальними громадами. Виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків\" [4, С. 95].

Це положення має велике значення для встановлення і справляння місцевих податків і зборів. На нашу думку, принцип справедливості повинен знайти своє втілення в тому, що місцеві податки і збори повинні існувати в такому розмірі, який би повністю забезпечував місцеві ради коштами, необхідними для задоволення їх власних потреб, а всі делеговані і передані повноваження мають бути профінансовані за рахунок передачі частини доходів центральної влади.

Місцеве оподаткування є однією з точок перетину двох різних систем: складаючи частину системи оподаткування держави, місцеві податки і збори є атрибутом місцевого самоврядування. У світовій економічній і правовій думці місцеві фінанси та місцеве оподаткування можуть розглядатися як структурна ланка в державному управління фінансами країни або як природне право територіальних общин (громад) та ін. [7, С. 13–111; 4, С. 176–196]. Водночас Європейська хартія про місцеве самоврядування розглядає місцеві податки і збори як необхідний атрибут, потребу і в певному розумінні ознаку місцевого самоврядування. Тому необхідною передумовою розгляду питання про місцеві податки і збори є розгляд питання про місцеве самоврядування, його природу, а також про співвідношення загальнодержавного управління і місцевого самоврядування як основи для наступної побудови всіх фінансових відносин у місцевій ланці.