ReferatFolder.Org.Ua — Папка українських рефератів!


Загрузка...

Головна Правознавство. Право. Юриспруденція. Закон → Міжнародно-правовий статус морських об’єктів спільної спадщини людства

Разом з тим, щодо Міжнародного району морського дна в аспекті офіційного визнання об\'єктом спільної спадщини людства нібито усі погоджуються [6]. Навіть створено вперше у світі дуже оригінальний механізм використання ресурсів морського дна на благо всього людства, однак практично поки що реальних результатів немає.

Що ж стосується Антарктики, то хоча її правове положення набагато більше наближене до положення об\'єкта спільної спадщини людства, ніж, наприклад, статус вод відкритого моря, питання про використання її ресурсів, тим більше на благо всього людства, також поки що не вивчено.

Отже, вивчення всіх питань, що стосуються міжнародно-правового статусу і режиму використання зазначених об\'єктів, розгляд їх з міжнародно-правових позицій як об\'єктів спільної спадщини людства, з\'ясування можливостей розвитку їхнього правового положення в напрямі демократизації і врахування інтересів усіх членів міжнародного співтовариства і формування пропозицій їх перспективного використання є дуже актуальним на сучасному етапі розвитку людського суспільства взагалі і сучасного міжнародного морського права зокрема.

Ця актуальність істотно підвищується, якщо врахувати, що Україна як самостійна і незалежна держава має свої національні інтереси у використанні різних ресурсів, з якими пов\'язані у даний час і потенційно можливі в майбутньому всі три об\'єкти: води відкритого моря, Міжнародний район морського дна й Антарктика. Про це свідчить активна державна, політична, економічна і міжнародно-правова позиція України сьогодні.

Верховна Рада активізує роботу з розгляду питань правонаступництва і правоспадкоємства України від колишнього СРСР, що автоматично породжує питання про участь України в діяльності з використання ресурсів глибоководних ділянок Міжнародного району морського дна, зарезервованих в колишньому СРСР, право на визначену частку в якій має Україна.

Україна веде активну науково-дослідну діяльність в Антарктиці, має там свою антарктичну науково-дослідну станцію „Академік Вернадський\" і успішно співпрацює з антарктичними науково-дослідними станціями інших держав. У даний час в Антарктиці, крім постійних зимовищ, працює п\'ята українська науково-дослідна експедиція.

Україна як морська держава, що має через Чорноморські протоки вихід у води Світового океану, володіє великими потенційними можливостями у використанні вод відкритого моря як зручної, дешевої і широкої транспортної магістралі, а також, володіючи значним рибальським флотом, – в експлуатації живих ресурсів моря.

Враховуючи зазначене вище можна зробити такі висновки:

1. Зважаючи на велику кількість питань проблемного характеру в існуючому міжнародно-правовому положенні щодо морських об\'єктів спільної спадщини людства і значної зацікавленості міжнародного співтовариства, і зокрема України, важливо розробити більш чіткий міжнародно-правовий режим цих об\'єктів.

2. Що стосується перспектив розвитку правового положення вод відкритого моря, то необхідно зазначити, що найбільш важливими напрямами тут є: а) виключення вод відкритого моря зі сфери воєнних дій і його використання винятково в мирних цілях; б) пошук компромісного рішення питання про використання живих ресурсів відкритого моря на благо всього людства; в) удосконалення захисту вод відкритого моря від забруднення.

3. Щодо перспектив розвитку правового режиму, для використання Міжнародного району морського дна необхідні спільні зусилля як індустріально-розвинених держав (тобто потенційно здатних розроблювачів ресурсів морського дна), так і держав, які розвиваються (тобто претендують на частку в спільній спадщині людства), у пошуку компромісів у рішенні ряду питань. Основними з них є: а) врегулювання питань щодо підвищення можливості індустріально-розвинених держав впливати на рішення Асамблеї і Ради Міжнародного органу по морському дну (у зв\'язку з їх чисельною меншістю порівняно з чисельною більшістю держав, які розвиваються); б) зміна матеріально-фінансових умов, що підвищують рентабельність діяльності індустріально розвинених держав з видобутку ресурсів глибоководних районів морського дна.

4. Антарктика порівняно з водами відкритого моря і Міжнародним районом морського дна виступає об\'єктом, де проблемних питань нібито більше, але їхнє рішення менш складне, оскільки тут немає того антагонізму, що спостерігається при вирішенні питань інших об\'єктів. У цілому проблемними в Антарктиці можна вважати: а) координування і централізацію під егідою ООН питань, що стосуються діяльності з керування процесами і формуванням кліматичних умов на Землі; б) створення Міжнародного комітету з Антарктики та введення до його складу Комітету з науки з метою координації і централізації всієї науково-дослідної діяльності в Антарктиці; в) доступ усіх членів міжнародного співтовариства до інформації, отриманої в результаті всієї науково-дослідної діяльності в Антарктиці; г) перетворення Антарктики в міжнародний заповідник.

Це далеко не повний перелік проблемних питань, що стосується міжнародно-правового положення морських об\'єктів спільної спадщини людства. Дуже скромні за обсягом межі журнальної статті не дозволяють розглянути зазначені питання докладніше, однак навіть виклад цих питань у такій формі свідчить про їхню актуальність. Така актуальність також підкреслюється наявністю у світового співтовариства, і зокрема в України, насущних інтересів у сфері використання різних ресурсів названих об\'єктів.

Література:

1. Вне конфронтации. Международное право в период после холодной войны. – М., 1995. – С. 9.

2. Международно-правовой режим использования научно-исследовательских судов. – К.: Наукова думка, 1996. – С. 3.

3. Век океана. – М.: Мысль, 1989. – С. 9.

4. Калинкин Г.Ф.,. Островский Я.А. Морское дно: кому оно принадлежит? – М., 1970. Клименко Б.М. Международно-правовой режим Антарктического пространства / В книге \"Новое в международном морском праве\". – М., 1972.

5. Галицин В.В. Антарктика – район мирного сотрудничества / В книге „Советское государство и международное морское право\". – М., 1977.

6. Современное международное морское право и практика его применения Украиной. – Киев, 1995.

7. Антарктика: история, современность, перспективы. – К., 1997.

8. Конвенции ООН по морскому праву 1982 г. – ст. 136.