ReferatFolder.Org.Ua — Папка українських рефератів!


Загрузка...

Головна Правознавство. Право. Юриспруденція. Закон → Міжнародно-правовий статус морських об’єктів спільної спадщини людства

Реферат на тему:

Міжнародно-правовий статус морських об\'єктів спільної спадщини людства

Актуальність питань, що піднімаються, вбачається у істотній невизначеності окремих правових положень морських об\'єктів спільної спадщини людства та в прагненні загострити увагу на них наукової громадськості.

У процесі роботи над матеріалом статті використана монографія „Поза конфронтацією\", колективу авторів (США, Росія), роботи академіка Бреховского Л.М., Клименко В.М., Галіцина В.В., Калінкіна Г.Ф., Островського Я.А. і Радзивілла О.А.

Проаналізовано певний міжнародно-правовий нормативний матеріал, зокрема: Конвенцію ООН про морське право 1982 р.; Договір про Антарктику 1959 р. і Міжнародні конвенції у галузі регламентації режиму використання живих і неживих ресурсів Світового океану й Антарктики та ін.

Аналіз розвитку міжнародної обстановки в останні десятиліття, і особливо у зв\'язку з розвитком „нового мислення\", свідчить про значне розширення сфери демократизації всього громадського життя і підвищення ролі права, у тому числі і міжнародного, у житті світового співтовариства.

Це підтверджується істотною розрядкою існуючої раніше напруженості в міжнародних відносинах, особливо між Сходом і Заходом, процесами інтеграції, що відбувалися в Європі, значним підвищенням уваги до прав людини, їхнього дотримання і розширення, а також факторів у сфері розвитку міжнародного права.

Зростаюча відкритість міжнародного співтовариства, що прогресує, значимість суспільної думки впливають на подальший розвиток міжнародного права.

Яке воно буде в майбутньому? Автори книги „Поза конфронтацією\" думають, що контури його „усе ще не ясні\" [1]. Деякою мірою з цим можна погодитися, але на основі існуючого матеріалу, і враховуючи сучасні тенденції, спробуємо спрогнозувати ці контури.

Аналіз міжнародної обстановки показує, що в житті світового співтовариства все більшого значення набуває питання використання вод Світового океану, його ресурсів (живих і неживих), транспортні можливості і потенційні здібності в сфері оздоровлення всієї екології Землі.

Значно збільшується чисельність населення Землі, з одного боку, а також прогресуюче виснаження життєво важливих ресурсів, що видобуваються на суші, забруднення навколишнього природного середовища і насамперед атмосфери в результаті науково-технічного прогресу – з іншого. Це далеко не повний перелік факторів нашої сучасності, що підтверджує нагальну потребу пошуків шляхів виходу з ситуації, що склалася [2]. Для підсилення цієї тези зазначимо, що подібні твердження в літературі, у тому числі й міжнародно-правовій, зустрічаються нерідко. Однією з найбільш вдалих є думка: „Століття, що іде в минуле, ХХ залишає багато невирішених проблем екологічного, демографічного, соціального, економічного і політичного характеру. Усі вони в підсумку зводяться до пошуку відповіді на головне питання – де і як одержати ресурсне забезпечення, коли стрімко збільшується чисельність населення нашої планети\". У цьому аспекті інтенсифікація використання ресурсів Світового океану виступає дуже кардинальним рішенням. І до цього людство прийшло не сьогодні [3]. Однак методи такого використання не ведуть до спільного прогресу і не відповідають вимогам сучасності, не сприяють перетворенню в життя найважливіших принципів, закладених у Статуті ООН про суверенну рівність, міжнародне співробітництво, справедливість у вирішенні питань, що стосуються всіх народів світу тощо. У зв\'язку з цим виникає природне запитання, „а що ж сприяє\" і чи є щось, що можна запропонувати як щось ефективне?

У зв\'язку з цим цілком актуальними є питання, що стосуються міжнародно-правового режиму використання ресурсів Світового океану. В основі цього режиму може лежати метод формування цілком визначеного правового статусу величезних морських просторів, що мають велике значення в житті світового співтовариства. Проте положення таких просторів у міжнародно-правовому аспекті вивчено поки що недостатньо.

Йдеться про міжнародно-правовий статус і режим використання таких морських просторів, як води відкритого моря, Міжнародний район морського дна й Антарктика. Усі вони з самого початку їх використання розглядалися і розглядаються донині як особливі об\'єкти, призначені для спільного використання всіма людьми. Першість у цьому належить водам відкритого моря, що ще задовго до настання нової ери мали широку практику такого використання і це знайшло відображення ще в юридичних концепціях римських юристів. У міру відкриття й освоєння Антарктики, у міру проникнення в її таємниці та осягнення її особливостей і можливостей світове співтовариство також стало перед необхідністю використання Антарктики тільки в спільних інтересах. З появою технічних можливостей використання ресурсів глибоководних районів морського дна, зважаючи на загальну потребу в цих ресурсах і з огляду на тенденції світового розвитку, ці райони були також оголошені для використання тільки на благо всього людства.

Усі ці морські простори охоплюють значну частину Світового океану і їхнє використання регулюється міжнародним морським правом.

Сьогодні у доктрині міжнародного морського права почали з\'являтися роботи, присвячені правовому положенню цих просторів, правовий статус і режим яких відповідав, на відміну від інших просторів, концепції об\'єктів спільної спадщини людства [4]. Однак серйозного дослідження всіх питань, пов\'язаних із правовим статусом об\'єкта спільної спадщини людства, не виявлялося. Позитивним явищем у цій галузі стала дисертаційна робота А.О. Радзивілла, що одержала високу оцінку при захисті в жовтні 2000 року. Робота присвячена питанням зародження і розвитку концепції спільної спадщини людства, що заслуговує на особливу увагу [5].

Разом з тим, зважаючи на вимоги сучасності, доцільно зазначити, що існуюче міжнародно-правове положення морських просторів, оголошених об\'єктом спільної спадщини людства (наприклад, Міжнародний район морського дна), вивчено недостатньо, а отже, потребує подальшого розвитку. Такий розвиток необхідний як щодо більш глибоких обґрунтувань міжнародно-правового статусу морських просторів як об\'єктів спільної спадщини людства (наприклад, стосовно вод відкритого моря), так і щодо розвитку правового режиму, що регламентує використання цих просторів та характеризує і підкреслює їх особливий правовий статус.

Зокрема, щодо більш глибоких обґрунтувань міжнародно-правового статусу морських просторів як об\'єктів спільної спадщини людства виникають певні труднощі, оскільки на сьогодні у правовому статусі кожного з розглянутих об\'єктів є суперечливі положення, що викликають певні проблеми. Розглянемо подібні положення нижче. Очевидно, й щодо удосконалення правового режиму, використання таких об\'єктів також досить складне явище. Разом з тим зрозуміло і те, що основним спільним критерієм такого режиму повинен стати постулат – використання тільки і винятково на благо всього людства.

Досить складною при розгляді такого питання в цілому є необхідність об\'єднання в межах однієї статті питань про міжнародно-правовий статус і режим об\'єктів, дослідження і характер використання яких істотно відрізняється і за часом виникнення, і за рівнем правового регулювання, і за розходженнями у способах використання. Більше того, так вийшло, що за всіма цими параметрами об\'єктом, який знаходиться в полі уваги людства вже протягом ряду тисячоріч є води відкритого моря, а Антарктика і Міжнародний район морського дна привернули увагу людства порівняно недавно. У той же час саме води відкритого моря, точніше їхній правовий статус як статус об\'єкта спільної спадщини людства, більш проблематичний і важко доказовий щодо його обґрунтування. Така парадоксальність обумовлена складністю регламентації питань спільного видобутку живих ресурсів відкритого моря і, особливо, розподілу доходів від цього видобутку. Через наявність таких складників це питання поки що навіть не вноситься до порядку денного якихось міжнародних форумів.