ReferatFolder.Org.Ua — Папка українських рефератів!


Загрузка...

Головна Правознавство. Право. Юриспруденція. Закон → Критерії становлення і формування інформаційної культури як об’єкта інформаційного права

– як синтетичну наукову дисципліну;

– як навчальну дисципліну;

– як організаційно-управлінську категорію.

На жаль, рівень інформаційної культури більшості людей у нашій країні дуже низький. З одного боку, це пояснюється усе ще недостатнім впровадженням інформаційних технологій в усі сфери життя і діяльності людини. А з іншого – відсутністю системи підготовки кваліфікованих користувачів інформаційних систем і споживачів інформації.

До речі, необхідно зазначити, що в Указі Президента України „Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 31 жовтня 2001 року „Про заходи щодо вдосконалення державної інформаційної політики та забезпечення інформаційної безпеки України\" від 6 грудня 2001 року № 1193/2001 Міністерству освіти і науки доручено підготувати навчальні програми для середніх і вищих навчальних закладів з навчальної дисципліни „Інформаційна культура\".

Варто зазначити, що в школах Росії вже близько десяти років ведеться викладання спеціального предмета „Інформаційна культура\".

Для вільної орієнтації в інформаційному потоці сучасний студент повинен мати інформаційну культуру як одну зі складових загальної культури. Інформаційна культура пов\'язана із соціальною природою людини. Вона є продуктом різноманітних творчих здібностей людини і виявляється в таких аспектах:

– у конкретних навичках використання технічних засобів (від телефону до персонального комп\'ютера і комп\'ютерних мереж);

– у здатності використовувати у своїй діяльності комп\'ютерну інформаційну технологію, базовою складовою якої є численні програмні продукти;

– в умінні одержувати інформацію з різних джерел: як з періодичної преси, так і з електронних комунікацій, представляти її в зрозумілому вигляді та вміти її ефективно використовувати;

– у володінні основами аналітичної переробки інформації;

– в умінні працювати з різною інформацією;

– у знанні особливостей інформаційних потоків у своїй сфері діяльності.

Для студентів інформаційні технології відкривають доступ до інформації, а значить, створюють зовсім нові можливості для здобуття професійних знань і для творчості, залучають до цінностей світової культури і тощо. Від цього залежить рівень освіченості та культури суспільства в цілому в найближчому майбутньому.

Студенти здобувають знання й уміння, що характеризують поняття інформаційної культури сучасної людини. Інформаційний світогляд починається з розуміння ролі інформації в житті суспільства. Сучасний студент повинен розуміти важливість інформації і завдання збереження, систематизації та передачі інформації, розуміти особливу роль комп\'ютерів у вирішенні цих завдань.

Основою інформаційної підготовки студентів є їхнє уміння ефективно вести пошук інформації, грамотно працювати з інформаційно-пошуковими системами. Тому формування інформаційної культури студентів – дуже важливе завдання на сьогодні.

Один із шляхів розв\'язання даної проблеми, ми бачимо, у введенні курсу „Інформаційна культура\" з попередньою розробкою відповідного навчально-методичного забезпечення, виданням навчальної літератури. Тим самим можна було б підготувати студентів, які матимуть високу інформаційну культуру та вмітимуть застосовувати нові інформаційні технології в процесі навчання, а в подальшому можуть стати висококваліфікованими фахівцями.

Таким чином, інформаційна культура є cистемоутворюючим фактором, акселератором процесів управління знаннями, оскільки це:

– дозволяє здійснювати обмін знаннями;

– обмін можливий тільки за наявності єдиної інформаційної мови;

– завдяки єдиній мові формується комунікативне середовище, орієнтоване на спільну діяльність, спільний результат, співробітництво;

– дійснюється особистісний ріст, зокрема в аспекті інформаційної компетенції співробітників.

Підсумовуючи, можна зазначити нагальну необхідність у найближчому майбутньому введення спеціальної навчальної дисципліни „Інформаційна культура\" в навчальні плани всіх вищих навчальних закладів, особливо тих, які спеціалізуються на юридичній, управлінській та економічній направленості.

Література:

1. Інформаційне забезпечення управлінської діяльності в умовах інформатизації: орга-нізаційно-правові питання теорії і практики: Монографія / За ред. Р.А. Калюжного та В.О. Шамрая. – К.: АДПС України, 2002. – 296 с.

2. Вступ до інформаційного культури та інформаційного права /За заг. ред. М.Я. Швеця, Р.А. Калюжного. – Ужгород: ІВА, 2003. – 240 с.

3. Європа на шляху до інформаційного суспільства: матеріали європейської Комісії 1994–1995 рр. / Укладачі: В. Павлович, А. Цвігну. – К.: ДКЗІ, 2000.

4. Про національну програму інформатизації: Закон України від 04.02.98 № 74/98-ВР /www.liga.net.

5. Про вдосконалення інформаційно-аналітичного забезпечення Президента України та органів державної влади: Указ Президента України від 14 липня 2000 р. № 887/2000. Про заходи щодо розвитку національної складової глобальної інформаційної мережі Інтернет та забезпечення широкого доступу до цієї мережі в Україні: Указ Президента України від 31 липня 2000 р. № 928/2000 /www.liga.net.

6. Атаян А. Информационная культура. Проблемы формирования //http://ito.edu.ru/1999/I/1/.

7. Органов А.А., Хангельдиева И.Г. Теория культуры: Учебное пособие для вузов. – М.: ФАИР-ПРЕСС, 2001.

8. Цимбалюк В. Проблеми формування інституту інформаційної культури в теорії інформаційного права України // Правова інформатика. – 2003. – № 1. – С. 31–36.

9. Твердохліб М.Г. Інформаційне забезпечення менеджменту: Навч. посібник. – Вид. 2-ге доповнене та перероблене. – К.: КНЕУ, 2002. – 224 с.