ReferatFolder.Org.Ua — Папка українських рефератів!


Загрузка...

Головна Правознавство. Право. Юриспруденція. Закон → Контролюючі та підконтрольні суб’єкти: поняття і види

Із викладеного зрозуміло, що фінансовий контроль здійснюють органи державної влади і управління, які поряд з виконанням інших функцій наділені контрольними, а також спеціальні контролюючі органи.

Так, у Законі \"Про державну податкову службу в Україні\" [2] у статі 4 йдеться про взаємодію органів державної податкової служби України з фінансовими органами, органами Державного казначейства, державними митною та контрольно-ревізійною службами, установами банків та з іншими контролюючими органами. У Законі \"Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні\" [3] (стаття 4) зазначається, що державна контрольно-ревізійна служба координує свою діяльність з фінансовими органами, державною податковою службою, іншими контролюючими органами. Як видно із зазначеного, вживається поняття \"контролюючі органи\". У Законі \"Про Рахункову палату\"[5] (стаття 21) вказується, що всі контрольні органи зобов\'язані сприяти діяльності Рахункової палати. Тобто тут йдеться про \"контрольні органи\", під якими розуміються ті органи, які створені в системах Міністерства фінансів України, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, Національного банку України, Антимонопольного комітету України, Фонду державного майна України, а також інші державні контрольні органи. Тобто поняття \"контрольний орган\" у даному нормативному акті вживається у двох значеннях: як безпосередньо контрольні органи, що здійснюють саме функції контролю, так і структурні одиниці інших державних органів, наділені контрольними повноваженнями. На нашу думку, якщо говорити про останні, то їх недоцільно називати контрольними органами.

У Бюджетному кодексі України вживається поняття \"органи стягнення\", до яких віднесено податкові, митні та інші державні органи, яким відповідно до закону надано право стягнення до бюджету податків, зборів (обов\'язкових платежів) та інших надходжень. На нашу думку, така назва не відповідає проведенню демократичних реформ в Україні.

Цікаве поняття міститься в Указі Президента України \"Про зміцнення фінансової дисципліни та запобігання правопорушенням у бюджетній сфері\" [10] – \"фінансово-фіскальні органи\". Що ж розуміється під даним поняттям? Із тексту пункту 3 зазначеного Указу не зрозуміло, які ж саме органи можна назвати фінансово-фіскальними. Але Міністерство фінансів України відповідно до Указу повинно внести пропозиції щодо удосконалення контролю за бюджетним процесом на загальнодержавному та місцевому рівнях, зокрема шляхом посилення координації роботи саме фінансово-фіскальних органів. Отже, можливо, Міністерство фінансів України своїми актами роз\'яснить, які органи відносяться до фінансово-фіскальних.

Така назва є незрозумілою. Якщо буквально трактувати це поняття і звернутися до словників, де слово \"фіск\" означає \"казна\", то до цих органів, мабуть, будуть віднесені органи, які забезпечують надходження коштів до бюджетів. На нашу думку, саме словосполучення \"фінансово-фіскальні\" не зовсім вдале.

У Законі України \"Про порядок погашення зобов\'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами\"[4] виділяються поняття: \"контролюючий орган\" – державний орган, який у межах своєї компетенції, визначеної законодавством, здійснює контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування податків і зборів (обов\'язкових платежів) та погашенням податкових зобов\'язань чи податкового боргу, до яких віднесено митні органи, установи Пенсійного фонду України, установи Фонду соціального страхування України, податкові органи; \"орган стягнення\" – державний орган, уповноважений здійснювати заходи із забезпечення погашення податкового боргу у межах компетенції, встановленої законами.

Одночасно перелік контролюючих органів містить Указ Президента України \"Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності\" [9], до яких включені також органи Державного казначейства та державної контрольно-ревізійної служби.

Звичайно, словам повинен надаватися той зміст, в якому вони вживалися під час написання того чи іншого нормативного акта. Недоцільно в кожному документі давати визначення того чи іншого поняття.

У науковій літературі також вживається різноманітна термінологія. У підручнику \"Фінансове право\" Л.К. Воронової і М.П. Кучерявенка [17, с. 55] йдеться про контролюючі суб\'єкти, під якими розуміються спеціальні державні органи, наділені компетенцією в сфері фінансового контролю. У цьому визначенні чомусь, на жаль, не відведено місце аудиторському контролю.

Із викладеного вище можна зробити висновок, що поняття \"органи, що здійснюють фінансовий контроль\" ширше, ніж поняття \"органи фінансового контролю\", оскільки воно включає в себе як органи законодавчої і виконавчої влади, інші організації, наділені контрольними функціями, так і безпосередньо ті органи, основною функцією яких є здійснення контролю. Поняття \"органи фінансового контролю\" і \"контролюючі органи\" є синонімами. У свою чергу, термін \"податковий орган\" повинно стосуватися лише органів державної податкової служби, а поняття \"органи стягнення\" взагалі недоцільно вживати. До контролюючих органів потрібно віднести ті державні органи та недержавні організації, основною функцією яких є контрольна.

Поняття \"контролюючий суб\'єкт\" ширше, ніж \"контролюючий орган\", оскільки до перших відносяться і спеціальні служби підприємств, установ, організацій, утворені власниками чи органами управління і уповноважені на здійснення фінансового контролю, в межах визначених повноважень.

Підсумовуючи викладене, слід визначити контролюючі суб\'єкти як державні органи та організації, а також спеціальні служби підприємств, установ і організацій, уповноважені здійснювати фінансовий контроль.

Оскільки фінансовий контроль здійснюють різноманітні суб\'єкти, то ми можемо говорити і про різноманітність підконтрольних суб\'єктів. Відповідно до Закону \"Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні\" ними є міністерства, відомства, державні комітети, бюджетні установи, підприємства, організації, які отримують кошти з бюджетів усіх рівнів і державних валютних фондів.

Повноваження Рахункової палати поширюються на Верховну Раду України, органи виконавчої влади, в тому числі їх апарати, Національний банк України, Антимонопольний комітет України, Фонд державного майна України та інші державні органи і установи, створені згідно з законодавством України. Вона має право контролювати також місцеві державні адміністрації та органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, банки, кредитні установи, господарські товариства, страхові компанії, інші фінансові установи і їх спілки, асоціації та інші об\'єднання незалежно від форм власності, об\'єднання громадян, недержавні фонди та інші недержавні, некомерційні організації у тій частині їх діяльності, яка стосується використання коштів Державного бюджету України.