ReferatFolder.Org.Ua — Папка українських рефератів!


Загрузка...

Головна Правознавство. Право. Юриспруденція. Закон → Комп’ютерна програма як об’єкт нематеріальних активів в оцінці інтелектуальної власності

Реферат на тему:

Комп\'ютерна програма як об\'єкт нематеріальних активів в оцінці інтелектуальної власності

Європейський вибір України потребує від неї приведення бухгалтерського законодавства та обліку до бухгалтерських норм і принципів Європейського співтовариства. Відомо, що в економічно розвинених країнах нематеріальні активи видіграють значну роль у господарській діяльності підприємств. У нашій державі впровадження нематеріальних активів у процес виробництва тільки розпочинається [1,с. 38].

Сьогодні багато підприємств в умовах ринку розглядають інформацію як цінний ресурс, який необхідно зберігати, використовувати та захищати як будь-який інший вид власності. З метою отримання інформації, необхідної для виробничої та господарської діяльності, підприємство створює бухгалтерську інформаційну систему, що розглядається як істотний інструмент управління роботою підприємства в ринкових умовах [2, с. 96].

Мета статті – висвітлення кола суспільних відносин щодо особливостей бухгалтерського та податкового обліку комп\'ютерних програм. Обґрунтування необхідності віднесення комп\'ютерних програм до нематеріальних активів та розробка практичних рекомендацій щодо вдосконалення принципів правового регулювання цих суспільних відносин.

Початковий опис проблеми був викладений у публікаціях ряду вітчизняних дослідників: Тарасової І., Зіньковського М., Цимбалюка В., Шевченка І. та інших, і сьогодні можна говорити, що ця проблематика стала дуже актуальним напрямом наукових досліджень в Україні.

На нашу думку, розгляд необхідно починати з огляду законодавства, що регулюює авторські та суміжні з ними права. Згідно з п. 4. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 8 (далі- П(С)БО 8), під нематеріальним активом розуміється немонетарний актив, який не має матеріальної форми, може бути ідентифікований та утримується підприємством з метою використання протягом періоду більше одного року (чи одного операційного циклу, якщо він перевищує один рік) для виробництва, торгівлі, в адміністративних цілях чи надання в оренду іншим способом. Виходячи із визначення нематеріального активу можна виділити такі його ознаки:

– немонетарний актив;

– немає матеріальної форми.

На цьому етапі слід визначитися, що саме є активами. Активи – це ресурси, які контролює підприємство в результаті минулих подій, використання яких, як очікується, призведе до отримання майбутніх економічних вигід.

Відповідно до п. 4. П(С)БО 19 немонетарними активами визначаються усі активи, крім грошових коштів, їх еквівалентів і дебіторської заборгованості в фіксованій (чи визначеній) сумі грошей.

У своїх дослідженнях Кембелл Р. Макконелл та Стенлі Л. Брю найбільш повно розкрили категорії ресурсів [3]. Вони виділили п\'ять різновидів ресурсів: землю, капітал, фінансовий капітал, працю та підприємницькі здібності, що розглядаються як здатність підприємця брати на себе ініціативу, приймати рішення, прагнення до нового, йти на ризик. Таким чином, нематеріальний актив є ресурсом, що не може бути фінансовим капіталом згідно з першим економічним критерієм – \"немонетарний актив\" та згідно з другим критерієм „не має матеріальної форми\", так як не може бути ні землею, ні капіталом [1, с. 38].

Нематеріальний актив, це ресурс – „праця\" або „усі фізичні та розумові здібності людей, які можна застосовувати у виробництві товарів та при наданні послуг\", та „підприємницькі здібності\". Зрозуміло, що під час надання послуг та у виробництві товарів, результат фізичних і розумових здібностей людини може і не мати матеріальної форми. Такий інтелектуальний продукт після його створення стає інтелектуальною власністю. Аналізуючи наведене можна зробити висновок, що до нематеріальних активів належать тільки об\'єкти інтелектуальної власності.

Треба зауважити, що Цивільний кодекс України дає вичерпний перелік об\'єктів інтелектуальної власності, до яких у свою чергу відносить і комп\'ютерні програми та компіляції даних (бази даних).

Тарасова І. у зв\'язку з цим вважає, що класифікація нематеріальних активів, подана у П(С)БО 8, є недосконалою, та пропонує слово „право\" вилучити з найменувань нематеріальних активів, посилаючись на те, що не права є нематеріальними активами, а безпосередньо об\'єкти інтелектуальної власності. Усе аналогічно тому, як у бухгалтерському обліку відображено матеріальні активи. Так, якщо у підприємства відображено матеріальні активи „Основні засоби\", то не вживаємо „Право користування основними засобами\". Таким чином, необхідно внести зміни і до П(С)БО 8, а саме: замінити в назві субрахунку за Планом рахунків „Авторські та суміжні з ними права\" на „Об\'єкти авторських і суміжних з ними прав\".

Сучасне законодавство дає чітке визначення комп\'ютерної програми. У бухгалтерському обліку в п. 5 П(С)БО 8 комп\'ютерні програми як один із видів активів включено до групи нематеріальних активів „Авторські і суміжні з ними права\". При цьому у податковому обліку згідно з визначенням \"нематеріальний актив\", яке дається в п. 1.2 Закону про прибуток, згадуються права інтелектуальної та промислової власності без конкретизації права [4, с. 61].

Виходячи з наведеного вище можна дійти висновку, що підприємство провело розробку деякого активу, вираженого у вигляді технічної документації, опису КП тощо, то цей актив можна визнати нематеріальним активом у бухгалтерському, і, що найголовніше, у податковому обліку права [4, с. 61].

Згідно з визначенням пп. 4, 5 П(С)БО комп\'ютерна програма в бухгалтерському обліку визнається нематеріальним активом за умови, якщо вона використовується протягом періоду, який перевищує один рік (один операційний цикл).

Розглянемо такі етапи створення нематеріального активу (у нашому випадку комп\'ютерної програми), як дослідження і розробка.

Під час дослідження підприємство проводить цілий комплекс заходів, що спрямовуються на отрмання нових наукових і технічних знань. Такими дослідженнями можуть бути:

– пошук, оцінка і використання результатів досліджень;

– пошук нових технологій, альтернативних рішень;

– пошук, накопичення можливих альтернатив уже розроблених комп\'ютерних програм та ін.

Затрати, понесені під час досліджень, належать до складу витрат періоду згідно з п. 9 П(С)БО 8 можуть бути включені:

– сума прямих матеріальних затрат на оплату праці розробникам комп\'ютерної програми (програмістам);

– прямі матеріальні затрати;

– інші затрати, прямо пов\'язані зі створенням цього нематеріального активу і доведенням його до стану, у якому він придатний для використання права [4, с. 61].

Необхідно зазначити, що сума таких витрат акумулюється по дебету субрахунка 154 „Придбання (створення) нематеріальних активів\". Після завершення розробки комп\'ютерної програми, коли комп\'ютерна програма вже може приносити економічну вигоду, вона переводиться до складу нематеріальних активів на підставі Акта введення в експлуатацію. Їх відображення здійснюється проведенням Дт 125 „Авторські та суміжні з ними права\" – Кт 154.

На согодні питання амортизації нематеріальних активів є дуже актуальним. У бухгалтерському обліку нематеріальні активи підлягають амортизації. Відповідно до п. 27 П(С)БО 8, метод амортизації вибирається підприємством самостійно із запропонованих у П(С)БО 7. Підприємство визначає самостійно термін корисного використання нематеріального активу, але згідно з п. 25 П(С)БО 8 він не повинен перевищувати 20 років. Амортизація починається з місяця, що настає за місяцем уведення комп\'ютерної програми в експлуатацію права [5, с. 28].

Залежно від мети використання амортизація може відображатися у бухгалтерському обліку різними способами.

Перший спосіб. Наприклад, приватна лікарня (підприємство) використовує власну створену комп\'ютерну програму, у функції якої входить накопичення бази даних про клієнтів, аналіз стану їх здоров\'я, використовуючи закладений у програму спосіб діагностування і/або лікування та видача результатів аналізу безпосередньо лікареві. Не розглядаючи етичну сторону „машинного\" лікаря, слід зазначити, що такі комп\'ютерні програми можуть обробляти величезну кількість інформації у вигляді кількісних показників про стан здоров\'я пацієнта (що не під силу лікареві) і, використовуючи реалізований програмою спосіб діагностування і/або лікування, моделювати стан здоров\'я пацієнта і миттєво видавати результат дослідження також у кількісних показниках – і при діагностуванні, і під час вибору методів лікування. У результаті застосування такої інформаційної технології лікар може відслідковувати поліпшення або погіршення стану здоров\'я пацієнта і коректувати лікування, тобто робити свідомо те, що зазвичай він робить, керуючись інтуіцією та досвідом прийняття вдалих і невдалих рішень [6, с. 18]. Застосування такої комп\'ютерної програми дозволить знизити собівартість лікування.