ReferatFolder.Org.Ua — Папка українських рефератів!


Загрузка...

Головна Правознавство. Право. Юриспруденція. Закон → Класифікація прав і законних інтересів особи, затриманої за підозрою у вчиненні злочину

О.К. Аверченко обрав інший підхід до підстав класифікації прав підозрюваного і розпо-діляє їх: 1) за ступенем важливості і формою правового закріплення на: конституційні; галузеві (кримінально-процесуальні); 2) за сферою дії на: загальногромадянські; права, властиві для статусу будь-якого учасника кримінального процесу; права, що належать виключно підозрюваному, затриманому чи взятому під варту; 3) за моментом виникнення і періодом існування на загальні і приватні; 4) за спрямованістю на ті, що стосуються вирішення кримінальної справи і умов стану підозрюваного; 5) за порядком та інтенсивністю реалізації – на активні та пасивні (свободи) [7, с. 20].

Під час побудови класифікації прав і законних інтересів підозрюваного виникають певні проблеми, перш за все, через їхню неоднорідність і закріплення в різних нормативно-правових актах і міжнародних документах.

Права особи, яку затримано за підозрою у вчиненні злочину, а саме такій категорії підозрюваних ми приділяємо увагу в цій роботі, можна класифікувати за такими підставами: 1) за ступенем важливості та формою правового закріплення; 2) за цілями; 3) за суб\'єктами; 4) за моментом виникнення.

Класифікація за ступенем важливості та формою правового закріплення є традиційною при вивченні прав і свобод особи. Її додержуються більшість учених-процесуалістів. Напри-клад, В.А. Патюлін вважає, що в основу поділу прав громадян на конституційні і галузеві покладаються критерії, які характеризуються важливістю і формою закріплення цих прав [8, с.137].

За ступенем важливості та формою правового закріплення права особи, яку затримано за підозрою у вчиненні злочину, можна поділити на права, закріплені в міжнародно-правових актах, конституційні та галузеві (кримінально-процесуальні та цивільно-правові).

Загальновизнані права підозрюваного закріплені в Загальній декларації прав людини, Європейській конвенції з прав людини, Міжнародному пакті про громадянські та політичні права [9, с. 6–19, 212–221]. Так, у Загальній декларації прав людини сказано: „Кожна людина має право на життя, на свободу і особисту недоторканість\" (ст. 3), „Ніхто не може зазнавати безпідставного арешту, затримання або вигнання\" (ст. 9).

Європейська конвенція з прав людини та Міжнародний пакт про громадянські та політич-ні права прямо передбачають права затриманого або заарештованого: негайне сповіщення про підстави арешту, судова перевірка законності застосування запобіжного заходу, компен-сація у разі незаконного арешту чи утримання під вартою тощо (ст. 5 Конвенції, ст. 9 Пакту).

Відповідно до вищезазначених міжнародно-правових актів, обмеження права на свободу та особисту недоторканість допускається лише за умов крайньої необхідності і повинно чітко регламентуватися законом, із зазначенням підстав і відповідних гарантій.

Права підозрюваного відображені в Конституції України, закріплені в кримінально-процесуальному та цивільному законодавстві. До конституційних слід віднести права підозрюваного на: повагу до його гідності; свободу та особисту недоторканість; недоторка-ність житла; таємницю листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонден-ції, невтручання в особисте і сімейне життя, судовий захист, захист від обвинувачення і вільне обрання захисника своїх прав; відшкодування за рахунок держави шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, її посадових і службових осіб; свободу від самовикриття тощо (ст.ст. 28, 29, 30, 31, 32, 55, 56, 59, 63 та ін. Конституції України). Але дія окремих конституційних прав особи під час її участі в кримінальному процесі як підозрюваного за законом може дещо обмежуватися через необхідність забезпечення інтересів правосуддя у встановленні істини у кримінальній справі. Про можливість цього прямо зазначається в Конституції України (ст.ст. 28, 29, 30, 31), в ЦК і КПК України.

До процесуальних прав особи, яку затримано за підозрою у вчиненні злочину, належать права, зазначені, перш за все, у ч. 2 ст. 43-1 КПК, а також у ст.ст. 106, 107, 197 та ін. КПК (право на ознайомлення з протоколом затримання і одержання його копії з переліком прав та обов\'язків, на одержання копії постанови судді про результати розгляду його скарги на затримання тощо).

До прав підозрюваного, передбачених у галузевому законодавстві, також потрібно віднести і цивільні, зазначені в Конституції України та в Цивільному кодексі України. У вітчизняній кримінально-процесуальній науці це питання майже не досліджувалося. Деякі науковці розглядали лише конституційні та окремі кримінально-процесуальні права підозрюваного. Наприклад, М.О. Бєлий ретельно дослідив лише право підозрюваного на захист і права, закріплені у ст. 43-1 КПК України. [10, с. 120–133]. Але забезпечення цивільних прав підозрюваного, який перебуває в ізоляції, стає дуже актуальним у наш час. Затримуючи особу за підозрою у вчиненні злочину органи дізнання і досудового слідства повинні враховувати вік, стан здоров\'я, сімейний і матеріальний стан, вид діяльності, місце проживання та інші обставини (ст.150 КПК). Ця особа може мати роботу; сім\'ю, майно (рухоме та нерухоме), дітей, родичів похилого віку, за якими потрібний догляд; зобов\'язання перед іншими особами, які потрібно виконувати належним чином та інші права, обов\'язки та законні інтереси.

До цивільних прав особи, яку затримано за підозрою у вчиненні злочину, відносяться її майнові та особисті немайнові права. Як відомо, майнові права виникають у сфері майнових відносин, які можна визначити, як конкретні вольові економічні відносини щодо належності, використання, переходу засобів виробництва, предметів споживання та інших матеріальних благ.

До матеріальних благ особи відносяться роботи, послуги, майно, яке має певну вартість, оцінювану, як правило, у відповідному грошовому виразі та інші речі матеріального світу. Відповідно до ст. 190 ЦК України майном вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов\'язки. ЦК до речей відносить тварин (ст. 180), продукцію, плоди та доходи (ст. 189), гроші (грошові кошти) (ст. 192), валютні цінності (ст. 193), цінні папери (ст. 194).