ReferatFolder.Org.Ua — Папка українських рефератів!


Загрузка...

Головна Правознавство. Право. Юриспруденція. Закон → Класифікація вогнепальної зброї

За способом виготовлення – промислова, кустарна, несанкціонована.

Зазначена класифікація є загальною і, в свою чергу, може поділятися на більш дрібні види, типи, системи, моделі, зразки зброї [4, с. 36]. У сучасних умовах виробляється надзвичайно велика кількість різних видів і систем зброї.

Розглянемо детальніше тільки один, наймасовіший вид – вогнепальну зброю. Це – найчисельніший вид балістичної зброї.

Вогнепальна зброя – це зброя, в якій заряд (куля, шріт та ін.) приводяться до руху миттєвим вивільненням хімічної енергії заряду (пороху або іншої вибухової суміші ) [6, с. 54].

Визначення терміна вогнепальна зброя у Європейській конвенції означає: будь-який предмет, що використовуються як зброя, із якої за допомогою вибухового, газового або повітряного та іншого способів метання можна випустити заряд шроту, кулю або інші боєприпаси, заряд токсичного газу, рідини або іншої речовини [7].

Вогнепальна зброя – це будь-яка зброя, вражаючі якості якої обумовлюються дією снаряда, що отримує прискорення силою порохових газів [8, с. 264].

Як погоджуються науковці, під вогнепальною зброєю розуміється зброя, призначена для механічного ураження цілі на відстані снарядом, який отримує напрям руху за рахунок енергії порохового чи іншого заряду.

Визначення „вогнепальна зброя\" характеризується таким комплексом ознак:

– ураженість цілі названо у визначенні механічним, тому снаряд завдає механічні ураження живій цілі – розриває, перфорує м\'які тканини, проломлює, розколює кістки. Аналогічну дію справляє снаряд і на об\'єкти неживої природи: текстильні тканини, вичинену шкіру, скло, дерево, жерсть тощо;

– дистанційність її дії, що визначається можливістю уразити ціль на значній відстані;

– уражаючим елементом вогнепальної зброї є снаряд: куля, шріт або картеч;

– енергія, що дозволяє не тільки кинути снаряд на певну відстань, а й уразити ціль на значній відстані від того, хто стріляє, утворюється під час термічного розкладу спеціального заряду без доступу повітря та виділення значної кількості газів.

– спрямованість руху. Проте потрібно врахувати, що спрямованість, прицільність снаряду передає ствол, через який проходить снаряд [1, с. 26].

Відповідно до інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення і використання вогнепальної зброї, боєприпасів до неї та вибухових матеріалів, вогнепальною вважається зброя, у якій снаряд (куля, дріб чи інші предмети) приводиться у рух миттєвим звільненням хімічної енергії заряду (пороху або іншої горючої суміші) [9].

Наступну спробу більш предметно вирішити це питання міжнародна спільнота запропонувала у травні 2001 року, в Протоколі проти незаконного виготовлення та обігу вогнепальної зброї, її складових частин і компонентів, а також боєприпасів до неї, затвердженому Резолюцією Генеральної Асамблеї ООН від 31 травня 2001 року № 55/255, у положеннях подано таке визначення: „вогнепальна зброя – будь-яка переносна ствольна зброя, яка здійснює постріл, призначена або може бути легко пристосована для здійснення пострілу, або прискорення кулі чи снаряду за рахунок енергії вибухової речовини, виключаючи старовинну вогнепальну зброю або її моделі\" [10, с. 44].

Згідно з Федеральним законодавством США „Про вогнепальну зброю\" (Розділ 18) Зве-дення Законів США, Глава 44, 921 (а)(3)) до неї належать: будь-яка зброя, включаючи сигнальну, що може призначатися або призначається, або може бути легко перетворена на пристрій для спрямованого руху снаряда під дією енергії вибуху заряду [1, с. 104].

Що стосується визначення вогнепальної зброї, то, на нашу думку, слід вважати, що це є така зброя, яка призначена для механічної поразки цілей на відстані, снарядом, який отримав направлений рух за рахунок використання енергії пороху або іншого заряду і відповідає трьом критеріям: вогнепальності, надійності й зброярності.

Вогнепальну зброю класифікують за певними критеріями:

– стрілецька вогнепальна:

а) за конструкцією пристрою: рушниці, гвинтівки, карабіни, автомати, кулемети, пістолети, револьвери;

б) за сферами використання: військова, цивільна, мисливська, поліцейська, спортивна, навчально-тренувальна, навчальна;

– артилерійська:

а) за наявністю нарізів у каналі ствола: гладкоствольна, нарізна, комбінована, „парадокс\";

б) за ступенем автоматизації: автоматична самострільна, автоматична самозарядна, неавтоматична;

в) за довжиною ствола: довгоствольна, короткоствольна;

г) за кількістю стволів: одноствольна, багатоствольна.

Стрілецька вогнепальна зброя – це вид вогнепальної зброї, яка переноситься і обслуго-вується стрільцем (обслугою, екіпажем).

Артилерійська вогнепальна зброя – це зброя у вигляді метальної машини, встановленої на лафеті, або складової частини бойової техніки, оборонних споруд і яка обслуговується артилерійською обслугою (екіпажем).

До спортивної вогнепальної зброї належать спортивні пістолети, револьвери, гвинтівки, передбачені для використання з спортивною метою, а також гладкоствольні рушниці.

Мисливська вогнепальна зброя – це мисливські карабіни, гладкоствольні рушниці з отворами, „парадокс\" з нарізами 100–140 мм на початку і в кінці ствола, мисливські рушниці з отворами „сюпра\", комбіновані рушниці, що мають разом із гладкими нарізні стволи, а також мисливські дрібнокаліберні гвинтівки. Довжина стволів гладкоствольних рушниць повинна бути не менш ніж 450 мм, а загальна довжина зброї – не менш ніж 800 мм [6, с. 54].

У Законі „Про зброю в Бельгії\" від 03. 01. 1933 року (із доповненнями 1991 року) і в Королівському положенні про зброю зазначається, що вогнепальна зброя класифікується за п\'ятьма законними категоріями. Пістолети та револьвери належать до категорії зброї для захисту. Важливо те, що пістолети-кулемети, штурмові гвинтівки (які стріляють чергою) не належать до категорії зброї самозахисту і є військовою зброєю [1, с. 130].

Згідно з Законом „Про зброю\", прийнятим 28 вересня 1993 року, у Словацькій Республіці вогнепальною вважається ручна вогнепальна зброя, в якій куля приводиться в рух за допомогою вивільнення хімічної енергії пороху [1, с. 138].

Закон „Про зброю\" в Німеччині, який набув чинності у квітні 2003 року, має свою історію. Відповідно до його положень, зброя поділяється на такі види: вогнепальну, при дії якої використовуються порохові гази (або речовини замінники пороху); стріляючі апарати, призначені для ремісничої та технічної мети; рубаюча та колюча зброя [1, с. 132].