ReferatFolder.Org.Ua — Папка українських рефератів!


Загрузка...

Головна Правознавство. Право. Юриспруденція. Закон → Зміст податкового обов’язку та особливості забезпечення його виконання

Реферат на тему:

Зміст податкового обов\'язку та особливості забезпечення його виконання

Категорія „податковий обов\'язок\" має системоутворююче значення у податковому праві. Це відображено у статті 67 Конституції України, де закріплено обов\'язок кожного сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом [1]. Поняття податку, збору (обов\'язкового платежу), яке встановлено в ч. 1 ст. 2 Закону України „Про систему оподаткування\", законодавець розкриває саме через податковий обов\'язок платників податків: „під податком і збором (обов\'язковим платежем до бюджетів та до державних цільових фондів) слід розуміти обов\'язковий внесок до бюджету відповідного рівня або державного цільового фонду, здійснюваний платниками і на умовах, що визначаються законами України про оподаткування\" [2]. У наведеному законодавчому визначенні поняття податку слід підкреслити саме його обов\'язковість, оскільки ця ознака не лише зумовлює сутність податків і зборів, а й визначає особливості правового режиму відносин у сфері оподаткування та, зокрема, правосуб\'єктності платників податків.

Саме обов\'язок визначає зміст правосуб\'єктності платників податків, але його значення у такому разі не обмежується лише метою встановлення відповідного правового статусу платника податку. На нашу думку, щодо цього слушною є позиція М.О. Перепелиці, яка вважає, що здійснення конституційних прав можливо лише за умови закріплення першочергових імперативних обов\'язків [3, с. 46]. Дійсно, без чіткого виконання платниками податків обов\'язку зі сплати податків і зборів неможливо уявити механізм реалізації сукупності соціальних прав, гарантованих Конституцією. У такій площині сплата податків і зборів є реалізацією громадського обов\'язку. Таким чином, особливістю системи фінансово-правового регулювання є встановлення індивідуального податкового обов\'язку з метою задоволення публічних (державних і суспільних) потреб.

Від стану виконання податкового обов\'язку безпосередньо залежить ефективність реалізації функції держави та місцевого самоврядування. Саме це зумовлює те, що характерною особливістю податково-правового регулювання є юридична нерівність суб\'єктів податкового права, що базується на нееквівалентній природі фінансових відносин, яка відбивається у змісті та структурі прав і обов\'язків суб\'єктів податкового права [4, с. 97]. У теорії податкового права зміст податкового обов\'язку розглядається у двох аспектах. По-перше, у вузькому значенні податковий обов\'язок зводиться лише до обов\'язку сплатити певні суми податків і зборів. По-друге, у широкому розумынні податковий обов\'язок включає три взаємопов\'язаних блоки: 1) обов\'язок з податкового обліку; 2) обов\'язок зі сплати податків і зборів; 3) обов\'язок з подання податкової звітності [5, с. 169].

Формування публічних грошових фондів значною мірою залежить від виконання платниками податків власного конституційного обов\'язку. Але загальний низький рівень правової культури платників податків вимагає від держави створення гарантій забезпечення стабільних надходжень до бюджетів і державних цільових фондів від сплати податків і зборів. Роль таких гарантій поряд із фінансовими санкціями за порушення податкового законодавства відіграють забезпечувальні заходи.

Способи забезпечення виконання податкового обов\'язку слід розглядати як форму правового примусу у податковій сфері, що реалізується у вигляді застосування правовідновлювальних заходів до зобов\'язаних осіб у разі порушення встановленого порядку виконання податкового обов\'язку. І.І. Кучеров визначає способи забезпечення виконання податкового обов\'язку як правові засоби, які стимулюють добросовісну сплату платниками податків податку (збору) або дозволяють податковому орагну здійснити примусове стягнення податку [6, с. 154].

Чинне податкове законодавство України не встановлює вичерпного переліку способів забезпечення виконання податкового обов\'язку. Закон України „Про порядок погашення зобов\'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами\" серед таких способів прямо визначає лише податкову заставу та адміністративний арешт активів платника податків [7]. Відповідно до п. 1.17 ст. 1 вказаного Закону податкова застава є способом забезпечення податкового зобов\'язання платника податків, не погашеного у строк. Адміністративний арешт активів платника податків згідно з підпунктом 9.1.1 п.9.1 ст. 9 Закону є винятковим способом забезпечення можливості погашення його податкового боргу. Іншими способами, передбаченими Законами України „Про порядок погашення зобов\'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами\", є податкова порука, порядок застосування якої встановлений п. 8.8 Закону, а також пеня, яка відповідно до п. 1.4 ст. 1 Закону є платою у вигляді процентів, нарахованих на суму податкового боргу (без урахування пені), що справляється з платника податків у зв\'язку з несвоєчасним погашенням податкового зобов\'язання.

На відмінну від податкового законодавства України, Податковий кодекс Російської Федерації містить перелік способів, що забезпечують виконання податкового обов\'язку: відповідно до п. 1 ст. 72 „виконання обов\'язку зі сплати податків і зборів може забезпечуватися такими способама: заставою майна, порукою, пенею, зупиненням операцій за рахунками в банку та накладенням арешту на майно платника податків\" [8]. Оскільки норми, що встановлюють правовий режим способів забезпечення виконання податкового обов\'язку, утворюють окремий інститут податкового права, то російський законодавець об\'єднав їх в окремій главі 11 Податкового кодексу РФ. Таке об\'єднання норм зумовлено не лише міркуваннями впорядкування нормативного матеріалу в процесі його кодифікації. Важливе значення має положення, закріплене у п. 2 ст. 72 вказаного Кодексу щодо встановлення способу забезпечення виконання обов\'язку зі сплати податків чи зборів, порядку та умов їх застосування саме у цій главі (крім забезпечення виконання обов\'язку в частині сплати податків і зборів у зв\'язку з переміщенням товарів через митний кордон Російської Федерації) [8]. У такий спосіб законодавець закріплює принцип встановлення вичерпного переліку способів забезпечення виконання податкового обов\'язку, що унеможливлює застосування інших способів.

Завдання теоретичного аналізу механізму забезпечення виконання податкового обов\'язку вимагає виокремлення його правових особливостей. На думку М.П. Кучерявенка, особливості правового регулювання відносин зі сплати податків і зборів, імперативні методи, які визначають відносини влади і підпорядкування у податковому праві детермінують і природу механізмів, що забезпечують виконання податкового обов\'язку [9, с. 259].

Забезпечувальні заходи у податковому праві спрямовані на гарантування виконання податкового обов\'язку в цілому. І хоча ядром виконання податкового обов\'язку безумовно є сплата відповідних грошових сум, Закон України „Про порядок погашення зобов\'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами\" передбачає застосування податкової застави у разі неподання або несвоєчасного подання платником податків податкової декларації (підпункт 8.2.1 п.8.1 ст. 8), або адміністративного арешту активів у разі відсутності реєстрації особи як платника податків в органі державної податкової служби, якщо така реєстрація є обов\'язковою відповідно до закону (підпункт „е\" підпункту 9.1.2 п. 9.1 ст. 9).

Особливістю застосування забезпечувальних заходів у податкових відносинах є те, що його здійснює уповноважена (заінтересована) сторона податкових правовідносин – держава в особі компетентного органу. При цьому необхідно підкреслити, що податкові органи, примусово забезпечуючи податкові надходження до бюджетів, з погляду майнових інтересів є формально незацікавленими в обсягах цих надходжень, оскільки відповідно до ч. 4 ст. 50 Бюджетного кодексу України „податки, збори (обов\'язкі платежі) та інші доходи державного бюджету зараховуються безпосередньо на єдиний казначейський рахунок Державного бюджету України і не можуть акумулюватися на рахунок органів стягнення\" [10]. Цей принцип використовується і щодо стягнення податкових платежів до місцевих бюджетів.