ReferatFolder.Org.Ua — Папка українських рефератів!


Загрузка...

Головна Правознавство. Право. Юриспруденція. Закон → Застосування кримінального покарання у вигляді штрафу в зарубіжних країнах

Отже, в кримінальному законодавстві США є багато позитивного та гуманного. Законодавство не пов\'язує можливість призначення штрафу з характером і тяжкістю покарання. Штрафні санкції передбачені також і за злочини, спрямовані на здобуття матеріального прибутку або пошкодження майна, і за посягання на особу, на державне управління та інші. Проявом гуманізму є розстрочка виплати штрафу з подовженням строків виплати, що може бути запозичено українським законодавством.

До позитивних сторін кримінального законодавства можна віднести і те, що воно досить чітко наводить обставини, які потрібно враховувати суду при призначенні цього покарання – фінансовий стан, прибуток, здібності заробити, можливість реституції і її розмір, можливість сплати штрафу за підсудного та інше. Однак, зазначимо, що деякі обставини навряд чи можна визнати справедливими, оскільки винна особа повинна нести кримінальну відповідальність відповідно до тяжкості вчиненого злочину.

Штраф за кримінальним законодавством Японії. Свої особливості має застосування штрафу в кримінальному законодавстві Японії. Відповідно до Кримінального кодексу Японії від 24 квітня 1907 року штраф може призначатися від десяти і більше тисяч ієн і носить назву великого. А штраф у розмірі від одного до десяти тисяч ієн називається малим (ст. 15 КК Японії). [6, С. 17].

Якщо особа не може сплатити повністю штраф, то вона підлягає утриманню в робітничому будинку на термін від одного дня до двох років. А особа, яка не може сплатити малий штраф, підлягає утриманню в робітничому будинку на строк від одного до тридцяти днів.

Коли суди призначають разом декілька штрафів або разом великий і малий штраф, то строк утримання в робітничому будинку не може перевищувати трьох років. За умови, що особі призначається декілька малих штрафів, то строк утримання не може перевищувати 60 днів. Як правило, у вироку суд визначає і оголошує строк утримання в робітничому будинку. Якщо особа засуджена до штрафу або до малого штрафу, сплачує його частково, то утримання в робітничому буднику скорочується на число днів відповідно до цієї суми, виходячи із співвідношення між загальною сумою штрафу чи малого штрафу і числом днів утримання за вироком суду (ч. 6 ст. 18 КК Японії).

Не може стягуватись менша сума, що відповідає одному дню утримання за несплату.

Відповідно до статті 53 КК Японії малий штраф може призначатися разом з іншими видами кримінального покарання, за винятком смертної кари.

На відміну від українського японське кримінальне законодавство, крім великого штрафу, передбачає і малий. Також суди мають можливість призначати декілька штрафів разом, тобто великий і малий штраф.

Як за законодавством України, так і в Японії при призначенні штрафу суд має право передбачити покарання, яке має понести засуджений у випадку несплати штрафу, але КК України не передбачає такого виду покарання, як тримання в робітничому будинку. Доречно б було ввести до Кримінально-виконавчого кодексу України відбування покарання за невиплату штрафу в арештних домах, що є позитивним у Японії.

Так, згідно зі ст. 53 КК України штраф – це грошове стягнення, яке накладається у випадках і межах, передбачених в Особливій частині Кодексу. Розмір штрафу визначається судом залежно від тяжкості вчиненого злочину та майнового стану винної особи і у межах від тридцяти до тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, якщо вищий розмір не передбачений відповідними статтями Особливої частини кримінального закону.

Як додаткове покарання, штраф може бути застосований лише тоді, коли це безпосередньо вказано у відповідній статті КК України.

У випадках, коли винна особа не може сплатити штраф, то їй покарання може замінятися громадськими роботами із розрахунку десять годин громадських робіт за один неоподаткований мінімум доходів громадян, або виправними роботами із розрахунку один місяць виправних робіт за чотири неоподатковані мінімуми доходів громадян, але на строк не більше двох років.

Досягнення цілей цього виду покарання здійснюється шляхом впливу на матеріальне становище засудженого так, що він втрачає частину свого майна, виражену у визначеній сумі грошових коштів.

Штраф займає перше місце у переліку кримінальних покарань України. Це означає, що він є найм\'якішим видом кримінального покарання і завжди виступає як альтернатива позбавлення волі у випадках, коли відповідальність встановлена за скоєні злочини невеликої та середньої тяжкості. У статті 53 КК України немає вказівки на те, до яких засуджених покарання у вигляді штрафу не доцільне або не допустиме. Тому пропонуємо ст. 53 КК України доповнити положенням про те, що штраф призначається тільки за наявності у засудженого постійного заробітку або іншого прибутку чи наявності майна, на яке може бути звернене стягнення.

У Кримінальному і Кримінально-виконавчому кодексі України встановлено складний і мало ефективний порядок виконання штрафу, а також у них відсутні дійові правові засоби примусити засудженого до своєчасної і повної суми сплати штрафу. Тому, на нашу думку, доцільно було б запозичити із кримінального законодавства зарубіжних країн порядок, згідно з яким при призначенні покарання у вигляді штрафу суд одночасно визначає строк позбавлення волі, який має відбути засуджений, якщо сума штрафу призначена вироком суду, не буде ним відповідним чином сплачена. Така вказівка у вироку суду була б вагомим стимулом для засудженого щодо своєчасної сплати призначеної суми штрафу у визначений термін.

Отже, із зазначеного вище можна зробити висновок, положення кримінального законодавства про штраф тих країн, які були описані, мають свої особливості. Деякі положення є більш прогресивними, ніж положення українського кримінального законодавства щодо застосування та виконання такого кримінального покарання, як штраф. Але, взагалі, можна сказати, що практично усі розглянуті законодавчі положення про штраф мають багато загального, яке доцільно використовується в кримінальному законодавстві України.

Література:

1. Комсомольская правда. – 28.01.2004. – № 17.

2. Вісник ВСУ. – 2003. – № 4. – С. 36, 39.

3. English Legal System. Textbook 17th edition. Edited by D.G. Cracknell, LLB, Barrister HLT Publications, The HLT group Ltd, 1995, 200 greyhound Road, London W 149KY. P. 205.

4. Уголовное законодательство зарубежных стран (Англия, США, Франция, Германия, Япония): Сборник законодательных материалов / Под ред. И.Д. Козочкина. – М.: Издательство „Зерцало\", 1999. – 352 c.

5. Малиновский А.А. Уголовное право зарубежных государств: Учебное пособие. – М.: Новый юрист, 1998. – 128 c.

6. Уголовный кодекс Японии / Под. ред. и с предисловием проф. А.И. Коробеева: Пер. с японского. – Владивосток: Изд. Дальневосточного университета, 2000. – 84 c.