ReferatFolder.Org.Ua — Папка українських рефератів!


Загрузка...

Головна Правознавство. Право. Юриспруденція. Закон → Застосування кримінального покарання у вигляді штрафу в зарубіжних країнах

У випадках, коли суд має право осудити особу, яка не досягла 21 року до позбавлення волі або помістити її у місця позбавлення волі за несплату штрафу, то він має право видати наказ про відправлення її в центр відвідувань. Такі накази видаються, як правило, щодо осіб, які не мали раніше судимості. Відповідно до Закону про кримінальну юстицію 1991 р. строк перебування неповнолітніх у таких центрах складає 12 годин. Але суди мають право збільшити строк відвідування таких центрів до 24 годин особам у віці до 17 років, і до 36 годин до осіб, які не досягли 21 року [4, С. 12–13].

На нашу думку, доцільно застосувати одинакові положення про штраф як в Англії, так і в Україні.

В англійському і українському кримінальному законодавствах штраф може призначатися судами як у випадку основного, так і додаткового покарання (ч. 3 ст. 52 Кримінального кодексу України). Але англійські суди необмежені законом у частині призначення штрафу як додаткового покарання, а в українському кримінальному законодавстві штраф може бути призначений як додаткове покарання лише у випадках, які спеціально передбачені у відповідних статтях Особливої частини (ч. 3 ст. 52 Кримінального кодексу України).

Відмінності в кримінальному законодавстві про штраф у Великобританії та Україні полягають у наступному.

Законодавство Великобританії передбачає обрання розміру штрафу на основі певної фінансової суми національної валюти. Кримінальний кодекс України щодо цього передбачає розмір штрафу, який залежить від одного неоподаткованого мінімуму доходів громадян (17 гривень), що з часом може змінитись і становити від тридцяти до тисячі, якщо інше непередбачено відповідними статтями Особливої частини Кримінального кодексу України.

Кримінальний кодекс України як і англійське законодавство передбачає, що розмір штрафу визначається судом з урахуванням тяжкості вчиненого злочину та майнового стану винної особи. Але кримінальне законодавство України не покладає на органи дізнання та досудового слідства відповідальності за не виявлення таких обставин, як це має місце у Великобританії.

За законодавством України, якщо засуджений не сплатив штраф, то відповідно до статті 26 Кримінально-виконавчого кодексу він замінюється громадськими або виправними роботами (ч. 3 ст. 26 КВКУ). Якщо засуджений ухиляється від сплати штрафу, він притягується до кримінальної відповідальності згідно з статтею 389 Кримінального кодексу України (ст. 27 КВКУ).

Враховуючи складні обставини з працевлаштування населення в нашій державі заміна штрафу громадськими та виправними роботами є нереальною. На нашу думку, доцільно використовувати досвід Англії, де суд відразу визначає строк позбавлення волі, який має відбути засуджений, якщо штраф не був належним чином сплачений.

Позитивним і відмінним моментом українського законодавства є те, що неповнолітнім засудженим особам штраф може бути призначений тільки за наявності у них самостійного заробітку або майна, на яке може бути звернуто стягнення (ч. 1 ст. 99 ККУ). За англійським законодавством, якщо неповнолітні скоїли злочин, штраф за них мають сплатити особи, які займаються їх вихованням, що, на нашу думку, не дозволяє досягнути мети покарання.

Штраф за кримінальним законодавством США. Серед розповсюджених видів кримінальних покарань як за законодавством, так і в судовій практиці в США є штраф. Найчастіше він передбачається разом з позбавленням волі і може бути призначений як основне покарання з іншими видами покарань. У кримінальному законодавстві США штрафи поділяються на три види: штрафи для фізичних осіб, для корпорацій та альтернативні штрафи, засновані на прибутку чи збитку [5, с. 31].

Згідно з 3571 підрозділу С Зводу законів Сполучених Штатів Америки підсудний, визнаний винним у здійснені злочину, може бути засуджений до виплати штрафу. Фізична особа, визнана винною в злочині, може бути притягнута до штрафу в розмірі не більше:

1) cуми, встановленої в законі, що передбачає злочин;

2) суми, згідно з пунктом „d\" даного параграфа;

3) за порушення – не більше 5 000 доларів.

Пункт „d\" 3571 Зводу законів говорить про альтернативні штрафи. Альтернативний штраф, заснований на прибутку чи збитку, якщо особа мала вигоду із злочину або злочин завдав збитки іншій особі, крім звинуваченого, то останній може бути притягнутий до сплати штрафу не більше подвійного розміру суми прибутку чи збитку [4, С. 84–85].

При розгляді питання про те, призначати покарання у вигляді штрафу чи ні, і у випадку позитивного рішення, при визначенні розміру штрафу строку і способу його виплати, суд повинен брати до уваги такі додаткові обставини: прибутки, здібності заробити, фінансовий стан підсудного, матеріальні збитки, спричинені іншим у результаті здійсненого посягання; необхідність вилучення у підсудного незаконної вигоди від злочину, можливість реституції і її розмір, можливість сплати штрафу іншою особою. Особа, засуджена до сплати штрафу або іншого грошового стягнення, включаючи реституцію, повинна провести такий платіж негайно, якщо тільки суд не вкаже в інтересах правосуддя здійснити його у визначений день або частинами. Якщо суд вкаже, сплатити частинами, то вони повинні бути рівними і виплачуватися помісячно протягом строку, встановленого судом, за умови, що судом не визначений інший графік платежу.

Особа, якій призначено штраф, виявила добросовісність у його виплаті, дотримувалася строків виплати, може в будь-який час подати заяву до суду про продовження графіка виплати штрафу частинами, але не більше ніж на 2 роки. Засуджений може клопотати і про відміну виплати всієї або частини невиплаченої суми. Якщо особа добровільно провела реституцію або відшкодувала шкоду потерпілому, то суд може скоротити невиплачену частину штрафу на суму реституції.

При винесенні вироку про виплату штрафу суд не може призначити альтернативне покарання, що підлягає виконанню в разі невиплати штрафу.

Ні в якому разі засуджений не може бути позбавлений волі, якщо неможливість виплати обумовлена тільки його бідністю ( 3614 Зводу законів США).

Приблизно більше третини засуджених до штрафу в США в наступному позбавляються волі за несплату. Заміна проводиться із розрахунку: один невиплачений долар дорівнює одному дню позбавлення волі. Разом з тим позбавлення волі, призначене в порядку штрафу, не може перевищувати одного року.

Кримінальне законодавство США передбачає можливість надання розстрочки виплати штрафу, яку суд може потім подовжити ще на два роки.

У США суд не може призначити альтернативне штрафу покарання, що підлягає виконанню у випадках невиплати засудженим штрафу. Але якщо засуджений не сплатив штраф після закінчення передбаченого законодавством строку, суд може переглянути винесений вирок і присудити його до будь-якого покарання, яке могло бути призначене спочатку. При цьому в законодавстві США чітко обговорені обставини, за наявності яких суд може призначити засудженому замість штрафу позбавлення волі.