ReferatFolder.Org.Ua — Папка українських рефератів!


Загрузка...

Головна Правознавство. Право. Юриспруденція. Закон → Зарубіжний досвід застосування адміністративних засобів підвищення безпеки дорожнього руху

У країні діє спрощений порядок покарань. Штраф може бути сплачений на місці (переданий готівкою працівнику поліції з видачею останнім відповідної квитанції на підтвердження цього факту). У всіх інших випадках працівник поліції виписує квитанцію, в якій зазначається розмір штрафу, який необхідно сплатити протягом 7 днів через банківські установи.

При цьому разом з виписуванням квитанції поліцейський фіксує відомості про порушення та факт правопорушення в своєму службовому блокноті, а після закінченні чергування вносить ці дані до загальнодержавної автоматизованої бази даних. Несплата штрафу у зазначений термін розцінюється як незгода порушника з прийнятим рішенням. У цьому випадку поліція направляє матеріали обвинувачення до суду і на судовому засіданні виступає в ролі обвинувача. Аналогічно поліція діє в разі незгоди правопорушника зі скоєним правопорушенням. На нашу думку, цей досвід можна застосовувати в Україні, де державний бюджет щорічно втрачає значний обсяг коштів, які б надходили від сплати адміністративних штрафів.

Крім того, цікавою є наявність у Польщі згідно з законом \"Право на дорожній рух\" накопичувальної системи штрафних балів. Міністерством юстиції визначений перелік правопорушень, за які водію нараховуються штрафні бали, та їх розмір за конкретне порушення (від 1 до 10 балів за порушення), а також розроблено Порядок застосування системи обліку штрафних балів.

У разі перевищення максимально допустимих 24 балів інформація про цей факт надсилається до відділу дорожньої поліції за місцем проживання правопорушника для вилучення у нього посвідчення водія та направлення для перездачі теоретичних і практичних іспитів з Правил дорожнього руху. На сьогодні в нашій країні відсутній загальнодержавний автоматизований банк даних, який би дозволяв здійснювати реєстрацію та облік фактів порушення адміністративного законодавства, а також чіткий механізм контролю за сплатою порушниками штрафів, тому забезпечити невідворотність покарання повинні пропозиції Департаменту ДАІ про введення збільшення покарання за повторні правопорушення з вилученням посвідчень водія за такі порушення.

У цьому контексті необґрунтованим, на нашу думку, є виключення ч. 5 ст. 265 КУпАП, яка передбачала вилучення посвідчень водія за грубі повторні порушення, зруйнований напрацьований механізм адміністративного впливу на транспортну дисципліну. У багатьох зарубіжних країнах напрацьований механізм обліку повторних грубих правопорушень і в більшості з них на такі порушення діє значний адміністративний ресурс, який сприяє покращанню транспортної дисципліни. Іноді підвищені розміри штрафів сприяють покращанню ситуацій на шляхах. Наприклад, за порушення правил перевезення небезпечних, великогабаритних вантажів і великовагових вантажів на автомобільному транспорті штрафи, перераховані на українські гривні, складають: в Угорщині від 190 до 1,9 тис. грн.; в Австрії від 2,5 до 14,5 тис. грн.; в Чехії від 9 до 150 тис. грн.; Польщі від 300 грн. до 21 тис. грн.; Німеччині від 550 грн. до 8 тис. грн. Тому цих порушень у десятки разів менше, ніж на Україні, де, згідно з ч. 4 ст. 133 Кодексу України \"Про адміністративні правопорушення\", штраф становить для водіїв 34 грн., для посадових осіб – 119 грн. У зв\'язку з цим і виникають чисельні порушення перевізниками Правил перевезення небезпечних речовин та проїзду великогабаритних і великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами і вулицями та залізничними переїздами.

Статистика свідчить, що кількість таких порушень у країні не зменшується. Тільки в минулому році працівниками Державтоінспекції МВС України виявлено 21423 порушення порядку перевезення небезпечних вантажів, у тому числі 128 порушень під час перевезення вибухових речовин.

З метою попередження виникнення надзвичайних ситуацій та підвищення безпеки під час перевезення небезпечних вантажів та проїзду великогабаритних і великовагових автотранспортних засобів, що можуть призвести до руйнування або пошкодження доріг та вулиць, споруд, транспортних засобів або створити небезпеку для життя людей чи настання інших тяжких наслідків, на нашу думку, необхідно підвищити відповідальності водіїв транспортних засобів за порушення чинних правил, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 № 30, хоча б до розмірів стягнення штрафів у вищенаведених країнах.

Досить високу ефективність у зарубіжних країнах набула автоматична фіксація порушень Правил дорожнього руху. Заслуговує на увагу досвід патрулювання і реагування на правопорушення на дорогах, який застосовує поліція США.

У кожного патрульного автомобіль обладнаний за останнім словом техніки: дві відеокамери, два відеомагнітофона. Всі авто обладнані комп\'ютерами. Отримавши сигнал про правопорушення, поліцейський за мить уже бачить, де саме скоєно порушення, бо має електронну карту міста. Таке оснащення дозволяє реагувати блискавично – впродовж декількох хвилин на місце скоєння злочину прибуває одразу кілька патрульних машин. Таку практику першим запровадив Департамент Нью-Йорка, назвавши її \"теорією розбитої шибки\". Тобто найдрібніше порушення громадського порядку – цілком достатній привід для виклику патруля. Американські правоохоронці все частіше виконують функції соціального захисту й підтримки населення. Це те, чого прагнуть і в Україні.

Як бачимо, порушена проблема є актуальною не лише в Україні, а навіть у розвинених країнах світу. Вона набула соціальної гостроти. Зарубіжний та правовий досвід свідчить, що посилення відповідальності за деякі порушення Правил дорожнього руху сприяє покращанню застосування принципово нових механізмів адміністративно-правових засобів підвищення безпеки дорожнього руху, які вже дали позитивні результати в цих країнах, не завадило б запровадити і у нас в Україні. Головними завданнями при вирішенні цієї проблеми є надання населенню та фахівцям необхідної інформації з питань безпеки дорожнього руху, робота в освітній та соціальній сферах, проведення широкомасштабних агітаційних (рекламних) компаній, дослідницька робота, аналіз дорожньо-транспортних пригод, адміністративного та іншого впливу на учасників руху тощо.

Література:

1. Зайченко В. Засоби підвищення безпеки дорожнього руху // Вісник ДАІ України. – К., 2002. – С. 39.

2. Жулеов В.І. Попередження дорожньо-транспортних пригод. – М.: Юридична літ., 2001. – С. 244.

3. Жулеов В.І. Предупреждение ДТП. – М.: Юридическая лит., 1988. – С. 45.

4. Дорогих Н.М., Коваленко О.І. Административная ответственность за управление транспортными средствами в состоянии опьянения // Проблемы совершенствования деятельности органов внутренних дел: МВД СССР – К.: ННН и ОНО, 1981. – № 13. – С. 137–147.

5. Проблемы преступности в капиталистических странах (по материалам зарубежной печати) // ВНННТИ АН СССР. – 1989. – № 5. – С. 27–30.

6. Афанасьев В.Г. Водителю о дорожном движении. – МДОСААФ, 1980.

7. Вісник ДАІ України. – К., 2003. – № 1.