ReferatFolder.Org.Ua — Папка українських рефератів!


Загрузка...

Головна Правознавство. Право. Юриспруденція. Закон → Загальні принципи організації і діяльності органів національної безпеки України

Незалежність державної влади – це її самостійність як усередині країни, так і за її межами.

Найбільш повно і чітко ці характеристики суверенітету виражені у внутрішньому суверенітеті, який означає незалежність держави від інших суб\'єктів політичної системи, насамперед від політичних партій та їх блоків, верховенство, повноту та самостійність державної влади щодо статусу і політики цих суб\'єктів. Держава залежить лише від одного суб\'єкта політичної системи – від народу, народу України, вона йому і служить [8, с. 18].

В інших сферах суспільного життя внутрішній суверенітет, незалежність держави усередині країни означає також її суверенітет, незалежність щодо економічних, соціальних і культурних інститутів, тобто економічний, соціальний та ідеологічний суверенітет, незалежність. Мається на увазі суверенітет, незалежність держави щодо економічних структур, підприємств, банків, а також націй та ідеологічних структур.

У зовнішніх стосунках Україна має в повному обсязі суверенітет лише в політичній (зовнішньополітичній) сфері. Утвердження зовнішньоекономічного суверенітету та суверенітету в інших сферах зовнішньої діяльності нашої держави в повному обсязі є її наміром, програмою, метою [8, с. 20].

Принцип мирного вирішення спорів зобов\'язує врегульовувати конфлікти мирними засобами, який задекларований у новій редакції Воєнної доктрини України, затвердженій Указом Президента від 15 червня 2004 року № 648/2004 – пріоритет політичних засобів у вирішенні конфліктних ситуацій політичного, економічного та воєнного характеру, але він ширший, тому що містить у собі ще одну складову – незастосування сили або погрози силою [4].

Ця друга складова була запропонована в рішеннях Будапештського саміту Організацією з безпеки та співробітництва в Європі (ОБСЄ) у грудні 1994 р., на підставі яких було розроблено Концепцію європейської безпеки та Кодекс поведінки щодо воєнно-політичних аспектів безпеки.

На сьогодні цей принцип якнайкраще реалізується в такій структурі як ОБСЄ, членом якої є Україна. Цей орган повинен зміцнити безпеку шляхом контролю за озброєнням та роззброєнням, урегулюванням спорів і конфліктів.

Для ефективної реалізації цього принципу необхідно, щоб з боку України в роботі ОБСЄ брали участь як найвище військове керівництво держави, так і фахівці – експерти із зазначених питань.

Близькі до принципів Статуту Організації Об\'єднаних Націй та принципів і зобов\'язання ОБСЄ, викладені у Гельсінському заключному Акті, Паризькій хартії, Гельсінському документі 1992 р., Будапештському документі 1994 р., Кодексі поведінки ОБСЄ, що стосується військово-політичних аспектів безпеки, і Лісабонської декларації про модель загальної та всеосяжної безпеки для Європи XXI століття. Подальше своє втілення зазначений принцип знайшов у Віденському документі ОБСЄ разом із іншими прийнятими Форумом по співробітництву документами з військово-політичних аспектів безпеки.

Принцип адекватності заходів захисту національних інтересів реальним та потенційним загрозам є не менш важливим серед загальних принципів системи органів НБ. Адже органи НБ, які є складовою керуючої підсистеми, повинні відповідати органам державної влади, що належать до керованої підсистеми не лише у функціональному, структурному, а й у інформаційному відношеннях. Сама система органів НБ, а також РНБО гармонійно розвивається за умов, якщо працюють усі органи державної влади. Зміни, кризи, колапси та інші недієві стани хоча б одного з органів державної влади можуть призвести до загрозливих наслідків.

При формуванні та функціонуванні системи органів НБ важливого значення набуває принцип дотримання балансу інтересів особи, суспільства та держави, їх взаємна відповідальність.

У суспільстві, яке реформується, особливо необхідно забезпечити конкретні, стійкі гарантії, оскільки державні органи повинні діяти відповідально перед народом і не допускати ігнорування його інтересів. Одночасно вони зобов\'язані залучати людей у суспільні процеси як активних учасників.

Органи НБ, виступаючи в суспільстві важливим організуючим і регулюючим компонентом, не повинні визначати в ньому усі процеси. Тому важливе значення має визначення меж діяльності цих органів. Адже вони мають забезпечувати безпеку, права та свободи людини, створювати умови для її творчості і підприємливості, а також через свої організаційні та юридичні механізми забезпечувати організацію і порядок у суспільстві для кожної людини.

Процес формування органів системи НБ в Україні певною мірою полегшується можливістю порівнювання, а відтак запозичення досвіду країн, що у своєму розвитку вже пройшли даний етап і сформували найбільш прийнятний державний апарат, який розв\'язує необхідні завдання будівництва НБ. Важливо при використанні досвіду інших країн враховувати і національні особливості – державницькі та історико-культурні традиції, фактичне співвідношення політичних сил тощо.

Нагромаджений досвід національного державотворення дозволяє розглянути, як зазначені підходи реалізуються на практиці формування вітчизняної системи НБ. У цій сфері передусім найперше, що необхідно зробити, так це істотно вдосконалити порядок формування органів системи НБ. „Виходячи з того, що стабільність державної влади, результативність діяльності кожного органу державної влади, зокрема їх авторитет, залежать від правильності і обґрунтованості рішень, які вони приймають, від стратегії і практики їх у внутрішній і зовнішній політиці, слід забезпечувати більш послідовне втілення в життя основоположних принципів здійснення державної влади, принципів розподілу державної влади, верховенства права, гласності, професіоналізму і змінюваності представників влади тощо. Мають бути більш чітко і повно передбачені наслідки порушення цих принципів кожним органом державної влади. Головним у вдосконаленні організації і діяльності органів державної влади має вважатись, звичайно, вдосконалення змісту діяльності цих органів, тобто їх функцій і повноважень\" [10, с. 78]. Це повною мірою стосується всіх органів НБ і її керуючого органу – РНБО України.

Література:

1. Нижник Н.Р. Государственно-управленческие отношения в демократическом обществе. – К., 1995. – С. 46.

2. Концепція національної безпеки, схвалена Постановою Верховної Ради України від 16 січня 1997 року № 3/97-ВР. Із змінами і доповненнями, внесеними Законом України від 21 грудня 2000 року № 2171-III. Глобальна інформаційна система Internet (http: www.info.rainbow.gov.ua).

3. Про основи національної безпеки України: Закон України від 19.06.03 № 964-ІV Глобальна інформаційна система Internet (http: www.info.rainbow.gov.ua).

4. Воєнна доктрина України, затверджена Указом Президента від 15 червня 2004 року № 648/2004.

5. Плішкін В.М. Теорія управління органами внутрішніх справ. – К., 1999. – С. 734.

6. Атаманчук Г.В. Теория государственного управления. – М., 1997. – С. 578.

7. Яковлев Г.М. Принципы органов управления. – М., 1972. – С. 243.

8. Погорілко В.Ф. Основи конституційного ладу України. – К.: Ін Юре, 1997. – С. 12, 17, 18, 20.

9. Погорілко В.Ф. Актуальні проблеми реформування державної влади в Україні / Академія правових наук в Україні // Вісник. – Х., 1995. – № 3. – С. 21.

10. Тодика Ю.М. Президент України: конституційно-правовий статус. – Харків, 1999. – С. 161, 162.