ReferatFolder.Org.Ua — Папка українських рефератів!


Загрузка...

Головна Правознавство. Право. Юриспруденція. Закон → Загальні положення теорії взаємодії та координації діяльності у розслідуванні податкових злочинів

1) наявність різних інтересів і показників оцінки діяльності підрозділів, що беруть участь у спільних діях;

2) різні критерії оцінки діяльності взаємодіючих підрозділів;

3) корумпованість окремих співробітників правоохоронних органів;

4) відсутність зацікавленості у кінцевому результаті діяльності;

5) відомчі інтереси та нерозкриття певної наявної інформації (більшою мірою оперативно-розшукової інформації);

6) низький рівень нормативно-правової регламентації взаємодії та координації діяльності правоохоронних і контролюючих органів;

7) відсутність належного методичного забезпечення організації та здійснення взаємодії у сфері протидії скоєнню злочинів, що входять у підслідність податкової міліції;

8) неналежний рівень професійної підготовки співробітників, які беруть участь у спільних діях;

9) складність виявлення і розслідування злочинів, застосування заходів протидії правоохоронних органів.

Розглядаючи фактори, які здійснюють вплив на ефективність здійснення взаємодії податкової міліції, необхідно зазначити, що на цей процес впливають як об\'єктивні, так і суб\'єктивні чинники. До об\'єктивних чинників можна віднести складність дій, що виконуються під час взаємодії, заходи щодо приховування слідів злочинцями, низький рівень технічного забезпечення органів, які беруть участь у спільних діях, тощо. До чинників суб\'єктивного характеру можна віднести:

1) можливості керівного складу підрозділів податкової міліції організувати та скоординувати діяльність співробітників різних підрозділів чи правоохоронних органів;

2) відсутність належної підготовки та досвіду спільної діяльності;

3) формальне ставлення до результатів спільних операцій (як свідчать дослідження, що майже у 67 % випадків діяльність щодо виконання спільних дій носила формальний характер).

Аналіз матеріалів діяльності податкової міліції, зокрема оперативних підрозділів, свідчить про низький рівень знань організації та змісту взаємодії. Практика їх роботи показує, що збільшилася у загальному обсязі діяльності процесуальних та криміналістичних аспектів. Усе частіше оперативні працівники у спільній діяльності беруть участь у проведенні слідчих та інших процесуальних дій, застосовують різноманітні тактичні заходи. У зазначених випадках результативність та ефективність взаємодії напряму залежить від знань та відповідної кримінально-процесуальної підготовки учасників спільних заходів. Однак, як свідчать статистичні дані ДПА України, на сьогодні у податковій міліції лише 45 % працюючих – особи з вищою юридичною освітою; понад 33 % економістів та 17 % мають вищу технічну освіту [9].

Проведене дослідження дозволило встановити головні недоліки організації взаємодії та координації діяльності підрозділів податкової міліції:

1) несвоєчасне та неякісне виконання доручень слідчого (87 %);

2) недостатня інформованість слідчих про спрямованість і зміст оперативно-розшукових заходів (38 %);

3) формальний підхід до виконання обов\'язків з виявлення та розкриття злочинів (43 %);

4) відомчий підхід до розпорядження інформаційними ресурсами (56 %);

5) формальна участь співробітників оперативних органів у діяльності слідчо-оперативних груп (94 %).

Безпосередній механізм взаємодії підрозділів податкової міліції, на нашу думку, необхідно розглядати з погляду виконання спільних заходів:

1) взаємодії окремих підрозділів податкової служби при проведенні перевірок діяльності суб\'єктів підприємництва;

2) особливостей взаємодії оперативних і слідчих підрозділів податкової міліції на етапі реалізації матеріалів оперативно-розшукової діяльності та порушення кримінальної справи;

3) особливостей взаємодії податкової міліції з іншими державними органами України у сфері протидії злочинам, що входять у їх підслідність;

4) взаємодії та координації діяльності податкової міліції з правоохоронними та іншими органами іноземних держав;

5) досвіду організації та здійснення взаємодії підрозділами Федеральної служби податкової міліції Російської Федерації та інших країн.

Зазначений спектр питань охоплює майже повністю діяльність податкової міліції щодо організації взаємодії та дозволить розробити відповідні методичні рекомендації для підвищення ефективності та результативності оперативно-розшукової, кримінально-процесуальної та контрольної діяльності цього правоохоронного органу.

Література:

1. Советский энциклопедический словарь. – М., 1983. – С. 236.

2. Философский энциклопедический словарь. – М.: Инфра, 2000. – С. 66.

3. Большая советская энциклопедия. – М.: Государственное научное издательство „Большая советская энциклопедия\", 1951 – Т. 7. – С. 620.

4. Криминалистика: Расследование преступлений в сфере экономики / Под. ред. В.Д. Грабовского, А.Ф. Лубина. – Ниж. Новгород: Нижегор. ВШ МВД России, 1995. – С. 89.

5. Цветков С.И. Комплексное использование сил и средств правоохранительных органов при расследовании деятельности преступных структур. – М.: Московский институт МВД России, 1994. – С. 4.

6. Матусовский Г.А. Экономические преступления: криминалистический анализ. – Х.: Консум, 1999. – С.158.

7. Кругликов А.П. Сущность и правовые формы взаимодействия органов предварительного следствия и дознания. – Волгоград: ВСШ МВД СССР, 1985. – 72 с.; Озерський І.В. Юридично-психологічні аспекти взаємодії слідчого з органом дізнання / Національна академія внутрішніх справ України. – К.: Знання, 2000. – 120 с.

8. Бирюков П.Н. Взаимодействие органов ФСНП с зарубежными правоохранительными органами при расследовании налоговых преступлений: правовые вопросы. – М.: Истоки, 1999. – 199 с.; Лысенко В.В. Расследование уклонений от уплаты налогов. – Х.: Консум, 1997. – 192 с. Букаев Г.И., Исингарин Н.К. Налоговые службы – взаимодействие в интересах развития экономик государств // Налоговый вестник. – 2001. – № 5. – С. 4–9.

9. Дмитрук П.П. У податковій міліції служать справжні професіонали // Вісник податкової служби України. – 2001. – № 31. – С. 53.