ReferatFolder.Org.Ua — Папка українських рефератів!


Загрузка...

Головна Правознавство. Право. Юриспруденція. Закон → Загальні положення теорії взаємодії та координації діяльності у розслідуванні податкових злочинів

Реферат на тему:

Загальні положення теорії взаємодії та координації діяльності у розслідуванні податкових злочинів

Складність вирішення завдань, покладених на податкову міліцію, потребує використання різних засобів і сил для виявлення, розслідування та профілактики злочинів. Від того, наскільки налагоджена та організована взаємодія, залежить ефективність діяльності правоохоронних і контролюючих органів. Зазначене також стосується і організації взаємодії під час виявлення та розслідування злочинів, що входять у підслідність податкової міліції. Ці злочини різні за характером та спрямованістю злочинної діяльності, що потребує спільної участі різних суб\'єктів кримінально-процесуальної та оперативно-розшукової діяльності. Необхідність у взаємодії та координації діяльності різних державних органів викликана, перш за все, наявністю спільних завдань у протидії скоєнню злочинів.

Питання організації взаємодії та координації діяльності правоохоронних органів знаходять відображення майже у кожному випадку дослідження проблем виявлення та розслідування окремих видів злочинів. Проблема ж організації взаємодії та координації діяльності податкової міліції з іншими правоохоронними та контролюючими органами залишається майже не вивченою. У існуючих дослідженнях розглядаються лише окремі аспекти здійснення взаємодії. При цьому не враховуються особливості організації та здійснення взаємодії підрозділами податкової міліції.

Злочини, що входять у підслідність податкової міліції і у цілому діяльність цього правоохоронного органу, мають певні особливості. Відповідно, це потребує врахування особливостей кримінально-процесуальної діяльності податкової міліції.

Категорія „взаємодія\" застосовується різними науками і відрізняється певною мірою за змістом і завданнями, на виконання яких спрямовані спільні дії. Наприклад, з погляду філософії Канта, взаємодія – це відносини, що породжують єдність речей і процесів відчуття. Взаємодія у філософії розглядається також як категорія, що відображає вплив одного об\'єкта на інший, їх взаємну обумовленість і породження одним об\'єктом іншого [1]. Психологія розглядає взаємодію як взаємне злиття душі та тіла, психічного та фізичного [2]. Близьким до поняття взаємодії правоохоронних органів є визначення поняття цієї категорії у військовій науці – узгодження бойових дій військ для досягнення загальної мети [3].

У наукових дослідженнях існує багато думок щодо визначення поняття, мети та завдань взаємодії. Це викликано різними критеріями оцінки даної категорії та різними підходами до вирішення завдань кримінального судочинства. Під взаємодією розуміють об\'єктивно необхідну, скоординовану в часі, формі та за результатами, узгоджену за попередньою та кінцевою метою спільну діяльність слідчого, оперативного уповноваженого, спеціаліста та експерта [4]. С.І. Цвєтков під взаємодією розуміє узгоджену або спільну діяльність посадових осіб різних правоохоронних органів або їх підрозділів, спрямовану на досягнення конкретної тактичної мети [5]. Г.А. Матусовський під взаємодією розуміє узгоджену діяльність різних ланок однієї чи декількох організаційних систем, спрямовану на досягнення загальної мети з найменшими витратами сил, засобів і часу [6].

Метою нашого дослідження не є аналіз існуючих думок щодо поняття взаємодії та координації діяльності під час розслідування злочинів. Взаємодія, на нашу думку, може бути розглянута як діяльність щодо вибору ефективних засобів реалізації організаційних і тактичних заходів, спрямованих на вирішення завдань виявлення, розкриття, розслідування та попередження злочинів, розшуку осіб, які переховуються від слідства та суду.

Взаємодію можна розглядати в широкому та вузькому аспектах. У широкому розумінні взаємодія являє собою співробітництво правоохоронних і контролюючих органів у сфері протидії злочинам на певній території. Змістом взаємодії у широкому її розумінні є розробка відповідних програм, наказів, інструкцій, що регламентують координацію діяльності учасників взаємодії у ході спільних заходів.

Зазначеними документами визначаються:

1) пріоритетні напрями;

2) форми, методи, терміни спільних заходів;

3) проведення міжвідомчих нарад, семінарів, обміну позитивним досвідом;

4) підвищення кваліфікації співробітників;

5) обмін аналітичною інформацією, методичними рекомендаціями тощо.

Безпосередній прояв взаємодія у такому розумінні має у виконанні наступних заходів:

1) створення координаційних груп із представників правоохоронних та контролюючих органів, які виконують такі завдання: а) визначення напрямів здійснення спільних заходів; б) планування окремих широкомасштабних операцій, рейдів; в) підготовка кадрів і доведення до відома співробітників інформації про сучасне спрямування механізму злочинної діяльності та методів документального й іншого контролю виявлення, документування злочинних посягань у сфері оподаткування; г) підготовка аналітичних довідок тощо;

2) встановлення ділових контактів між співробітниками різних підрозділів з метою координації зусиль у окремих напрямах протидії злочинним проявам, обміну досвідом;

3) обмін інформацією, яка встановлюється під час оперативно-розшукової діяльності, розслідування злочинів (на постійній основі чи за необхідністю).

У вузькому аспекті під взаємодією розуміють координацію діяльності правоохоронних і контролюючих органів у конкретних фактах протидії злочинним посяганням (виявлення, розслідування, профілактика злочинів тощо).

Взаємодію як діяльність правоохоронних і контролюючих органів характеризує наявність загальних та індивідуальних ознак щодо виявлення і розслідування злочинів. Зазначена проблема була предметом значної кількості наукових досліджень на загальному рівні і щодо окремих її сторін [7].

Роботи окремих авторів присвячені безпосередньо взаємодії податкових органів з правоохоронними або розглядають цю проблематику у структурі видових методик розслідування злочинів у сфері оподаткування [8].

Нормативною базою взаємодії та координації діяльності є нормативні акти, що визначають діяльність окремих правоохоронних (Закони України „Про міліцію\", „Про державну податкову службу в Україні\", „Про Службу безпеки України\", „Про прокуратуру\") і контролюючих органів (КРУ та ін.), та відомчі нормативні акти щодо здійснення взаємодії у окремих сферах.

Взаємодії правоохоронних органів як діяльності притаманні такі принципи:

1) дотримання законодавства, яке регламентує діяльність суб\'єктів, які беруть участь у спільних заходах (Конституція України, Кримінально-процесуальний кодекс України, Закони України „Про державну податкову службу в Україні\", „Про оперативно-розшукову діяльність\", „Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю\" тощо);