ReferatFolder.Org.Ua — Папка українських рефератів!


Загрузка...

Головна Правознавство. Право. Юриспруденція. Закон → Забезпечення реалізації прав та свобод людини і громадянина: адміністративно-правовий аспект

2) ідеологічний, використовуваний політичною владою як засіб пропаганди демократичних ідей у середині країни та за її межами;

3) практичний, що визначається як інструментарій юриспруденції, передумова задоволення соціальних благ особи.

Іноді говориться про захист прав та свобод громадян, який поєднується з їх охороною. Автори, які звертаються до поняття охорони прав, частіше дискутують щодо його співвідношення з такими суміжними поняттями, як захист та забезпечення прав і свобод. Так, А. Ларін вважав, що захист виражається у протидії незаконним порушенням і обмеженням прав і свобод, їх попередження, а також відшкодування заподіяної шкоди. Захист він ототожнював з обороною, охороною, юридичною допомогою [5, С. 169].

Підкреслюється, що необхідність охорони (захисту) прав і свобод особи виникає у випадках їх порушення, існування перешкод в їх використанні чи спору про саме право [4, С. 39].

На відміну від такого розуміння охорони (захисту) прав автором наведеного трактування, забезпечення прав розглядають як певну систему їх ґарантування [4, С. 34].

Нікітін А.Ф. визнає гарантії прав і свобод як обов\'язок держави захищати людину, створювати правові, соціальні і культурні умови для реалізації прав і свобод, діяльність міжнародних і державних організацій з захисту прав людини.

На основі таких думок можна стверджувати, що, як загальне поняття, ґарантії прав і свобод являють собою основні засоби, заходи, за допомогою яких забезпечуються конституційні права та свободи громадян.

До ґарантій-умов відносяться політичні, економічні, ідеологічні ґарантії. До ґарантій-засобів – юридичні ґарантії. До економічних – належать система господарювання, вся сукупність багатств і фінансових ресурсів держави. До політичних ґарантій – політична організація суспільства, система організацій органів державної влади і громадських організацій. Ідеологічними ґарантіями є загальний культурний рівень населення і особливо рівень його правової культури. До юридичних ґарантій відносяться такі, які забезпечують реалізацію і охорону прав і свобод громадян правовими засобами (адміністративними, кримінальними, цивільними).

Оскільки економічні, політичні та ідеологічні ґарантії є ґарантіями-умовами, самі по собі вони не можуть самостійно забезпечити таку реалізацію прав і свобод громадян, в якій зацікавлена держава і окремі громадяни. Вони є передумовами реалізації. Але говорити про те, що дані гарантії повністю не здатні забезпечувати права та свободи громадян, не можна, оскільки це означає, що конституційні права та свободи громадян, забезпечені соціально, але не конкретизовані в діючому законодавстві, не можуть бути реалізовані, а це не відповідатиме принципу реальності Конституції України як закону прямої дії. Тому вирішальним для виділення вказаних ґарантій як ґарантій-умов є той факт, що самі по собі вони безпосередньо не забезпечують законного і обґрунтованого використання прав, не вимагають можливих зловживань і порушень при їх здійсненні.

Юридичні ґарантії відносяться до ґарантій-засобів тому, що здатні безпосередньо, оперативно і ефективно забезпечити реалізацію прав громадян. Саме тому в юридичній літературі вони розглядаються як конкретні, власне ґарантії-реалізації. Тобто, якщо право громадянина порушено, то прямою причиною того є не соціально-економічні причини або сфера ідеології, а відсутність чи недотримання установами, організаціями, посадовими особами юридичних ґарантій його реалізації. А якщо в конкретному випадку порушення прав посилаються на загальні ґарантії, „то виникають абсурдні висновки про відсутність законності, неефективності демократії, нереальності рівноправ\'я і т.п.\" [1, С. 30].

Економічні, політичні, ідеологічні, юридичні ґарантії взаємопов\'язані між собою і складають єдину систему, не зважаючи на вказані між ними відмінності. Так, політичні ґарантії випливають із економічних, ідеологічні – із політичних. Юридичні ґарантії лише тоді можуть бути ефективними, коли вони відображають економічні, політичні, ідеологічні процеси в суспільстві. Отже, ефект юридичних ґарантій прав і свобод громадян у кінцевому рахунку обумовлюється всією системою ґарантування прав та свобод людини і громадянина, основу яких становлять конституційно-правові ґарантії.

Конституційно-правові ґарантії прав і свобод громадян, на нашу думку, проявляються в межах правової держави, через її основоположні принципи: верховенства права, реальності прав та свобод людини і громадянина, соціального захисту і соціальної справедливості.

Розмежовуючи поняття захисту охорони прав, І.В. Ігонін [3, С. 13] проводить порівняльний аналіз співвідношення їх змісту. На його думку, охорона прав – це складова частина їх забезпечення, яка включає в себе адекватне законодавче закріплення правомочності суб\'єктів права, процесуальний порядок реалізації правомочності.

Захист прав передбачає: заходи виявлення, запобігання, припинення правопорушень, які посягають на права особистості; юридичну відповідальність за їх скоєння; компенсаційно-відновлюючі заходи, пов\'язані з відшкодуванням майнової, моральної шкоди.

Система забезпечення прав і свобод громадян в Україні перебуває на стадії розробки. Дієвість її повинна визначатися з погляду реальної ефективності.

Проблема забезпечення прав і свобод громадян, надання їм реального характеру належить не тільки до практичних. В умовах побудови правової держави і розвитку громадянського суспільства важливим є створення цілісної наукової концепції забезпечення прав і свобод громадян, що включає широке коло теоретичних положень щодо поняття, суті та змісту забезпечення прав і свобод громадян.

Література:

1. Боброва Н.А. Гарантии реализации государственно-правовых норм. – Воронеж, 1984. – С. 30.

2. Витрук Н.В. Основы истории правового положения личности в социалистическом обществе. – М., 1977. – С. 199.

3. Игонин С.В. Институт личной неприкосновенности работников правоохранительных органов в законодательстве современной России: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук. – М., 2000. – С. 13.

4. Обеспечение и охрана прав и свобод личности в деятельности органов внутренних дел Российской Федерации: Уч. пособие / Под ред. И.П. Левченко, Л.К. Суворова. – М., 2000. – С. 39.

5. Общая теория прав человека / Под ред. Е.А. Лукашовой. – М., 1996. – С. 169.

6. Полешко А. Хід адміністративної реформи в Україні // Право України. – 2003. – № 4. – С. 107.

7. Скакун О.Ф. Теорія держави і права: Підручник: Пер. з рос. – Харків: Консум, 2001. – С. 187.

8. Тацій В. Утвердження і забезпечення прав та свобод людини – головний конституційний обов\'язок демократичної, правової, соціальної держави // Вісник Академії правових наук України. – 2000. – № 4.