ReferatFolder.Org.Ua — Папка українських рефератів!


Загрузка...

Головна Правознавство. Право. Юриспруденція. Закон → Забезпечення конфіскації грошових сум і майна, отриманих злочинним шляхом (міжнародно-правові аспекти)

„а) Із злочинами, які здійснюються з метою економічної наживи, можна успішно боротись за допомогою конфіскації отриманих прибутків або будь-якої іншої власності причетних осіб і організацій. У деяких правових системах важливе значення надається блокуванню, накладенню арешту і конфіскації активів, пов\'язаних з незаконною діяльністю...

б) Необхідно, щоб процедури, пов\'язані з заморожуванням, накладенням арешту і конфіскацією, мали широку сферу застосування і дозволяли здійснювати конфіскацію великої кількості майна правопорушників, для того, щоб позбавити їх усіх прибутків, отриманих у результаті злочинної діяльності. Додаткова перевага цієї практики пов\'язана з можливістю для правоохоронних органів використати конфісковане майно або фінансові ресурси для активізації своєї діяльності, що може слугувати для них могутнім стимулом. Крім того, в міжнародних договорах може бути передбачено спільне використання таких ресурсів...

в) З урахуванням існуючих правових норм і практики протидії організованій злочинності доцільно здійснювати конфіскацію будь-якого майна, нажитого на виручку, отриману в результаті організованої злочинної діяльності, і будь-які активи, набуті на цю виручку, а також будь-яке майно, яке використовувалось або яке мали наміри використати будь-яким способом або в будь-якому обсязі для здійснення або сприяння здійсненню злочину, включаючи землю, будівлі та іншу приватну власність\" [8].

У результаті вивчення проблеми Конференцією рекомендовано всім країнам „прийняти міри стосовно злочинних доходів ... шляхом прийняття законодавства, яке передбачає арешт і конфіскацію активів злочинного походження, ... в зв\'язку з чим буде необхідною активна міжнародна співпраця\".

Сукупність міжнародних стандартів у сфері протидії злочинності і, зокрема, з питань, що стосуються доходів від злочинної діяльності, сформульовано не тільки в документах універсального характеру, які, як зазначалося вище, носять рекомендаційний характер, але і в основних джерелах міжнародного права, якими є міжнародні договори. Більшість з цих документів – це двосторонні, регіональні або універсальні договори про злочини і покарання за міжнародні злочини або злочини міжнародного характеру, про надання допомоги у кримінальних справах, про видачу та ін. ... Серед джерел головна роль належить універсальним договорам, прийнятим у межах ООН або ще до її заснування.

Уперше положення, що стосуються спільної діяльності різних країн із конфіскації в зв\'язку з злочинною діяльністю, знайшли своє відображення в Міжнародній конвенції по боротьбі з підробкою грошових знаків від 31 грудня 1929 р. [9]. Однак відповідно до неї статтями 3 та 11 конфіскації підлягають тільки підроблені грошові знаки, засоби та інші предмети, призначені для виготовлення підроблених грошових знаків або для зміни грошових знаків. Водночас ст. 16 Конвенції встановлює можливість застосування спрощеного характеру звернення за правовою допомогою при розслідуванні таких злочинів і її надання.

Відповідно до Єдиної конвенції про наркотичні речовини від 30 березня 1961 р. (вступила в силу для СРСР в 1964 р.) будь-які наркотичні речовини, засоби і предмети, обладнання, використані або призначені для здійснення злочинів, підлягають накладенню арешту і конфіскації (ст. 37).

Аналогічно в Конвенції про психотропні речовини від 21 лютого 1971 р. (у СРСР набула чинності в 1976 р.) вказано, що будь-яка психотропна речовина, а також будь-яке обладнання, використане або призначене для здійснення правопорушення, пов\'язаного з незаконним оборотом наркотиків, підлягає вилученню і конфіскації.

Враховуючи, що незаконний обіг наркотиків забезпечує величезні прибутки і накопичення фінансових ресурсів, що дозволяє транснаціональним злочинним організаціям проникати в державні механізми, законну торговельну і фінансову діяльність, 20 грудня 1988 року була прийнята Конвенція про боротьбу проти незаконного обороту наркотичних засобів і психотропних речовин [10], головним завданням якої було позбавлення незаконних торговців наркотиками доходів від злочинної діяльності та свободи їх переміщення.

Дана Конвенція має особливе значення, оскільки є першим міжнародно-правовим документом обов\'язкового характеру для країн, що приєдналися, в якому, з погляду світової спільноти, дано визначення поняттям „доходи\", „власність\", „заморожування\" або „накладення арешту\" (ст. 1).

Зазначена Конвенція стала для учасників першим обов\'язковим універсальним міжнародним договором, що визначає правову природу, зміст, мету і основи регламентації міжнародного розшуку, арешту й конфіскації коштів і майна, отриманих злочинним шляхом.

Важливим правовим актом, спрямованим на проведення спільної кримінальної політики, на захист суспільства, боротьбу з тяжкими злочинами, що стали зростаючою міжнародною проблемою і вимагають застосування сучасних і ефективних методів на міжнародному рівні стала Конвенція про відмивання, пошук, арешт та конфіскацію доходів, одержаних злочинним шляхом [12], підписана 8.11.1990 р. в Страсбурзі.

Держави – члени Ради Європи та інші держави, які підписали цю Конвенцію, вважають, що при здійсненні кримінального переслідування правопорушників необхідно створити життєздатну систему міжнародного співробітництва, забезпечити взаємодію судово-слідчих органів різних держав, та спільними зусиллями позбавляти злочинців доходів, одержаних злочинним шляхом.

Одночасно в ст. 13 Конвенції передбачено, що Сторона, яка отримала клопотання про конфіскацію засобів або доходів, розташованих на її території, „забезпечує виконання постанови, ухваленої судом запитуючої Сторони про конфіскацію, щодо таких засобів чи доходів, або передає це клопотання своїм компетентним органам з метою отримання постанови про конфіскацію і, в разі одержання такої постанови, виконує її\".

Відповідно до ст. 15 запитувана сторона розпоряджається будь-якою конфіскованою власністю відповідно до свого внутрішнього законодавства, якщо зацікавлені сторони не дійдуть іншої згоди.