ReferatFolder.Org.Ua — Папка українських рефератів!


Загрузка...

Головна Правознавство. Право. Юриспруденція. Закон → Забезпечення конфіскації грошових сум і майна, отриманих злочинним шляхом (міжнародно-правові аспекти)

За підсумками VIII Конгресу ООН із попередження злочинності та гуманного поводження з правопорушниками (який носив назву „Міжнародне співробітництво в галузі попередження злочинності і карного правосуддя в XXI столітті\") резолюцією Генасамблеї ООН 45/107 були прийняті \"Рекомендації щодо міжнародного співробітництва в галузі попередження злочинності та кримінального правосуддя в контексті розвитку і нового міжнародного економічного порядку\", які рекомендують приймати „необхідні законодавчі та інші заходи в цілях забезпечення жертв злочинів ефективними засобами правового впливу\". Особливу увагу необхідно приділити проблемі, що потребує подальшої розробки „правові положення для конфіскації засобів і майна, здобутих злочинним шляхом\" (п. 8d), створення „стандартів надання міжнародної допомоги відносно банківської таємниці, сприяння накладенню арешту і конфіскації доходів, що знаходяться на банківських рахунках й отриманих у результаті злочинних дій\" (п. 18 е). Мета його – „розробити більш ефективні міжнародні норми, щоб перешкодити „відмиванню\" грошей і капіталів, пов\'язаних із злочинною діяльністю\" (п. 18).

Конгрес прийняв ряд Типових документів, які, на думку Генеральної Асамблеї ООН, є ефективним засобом регулювання питань, пов\'язаних із видачею майна, здобутого злочинним шляхом.

Так, ст. 13 Типового договору про видачу, прийнятого 14 грудня 1990 року резолюцією 45/ 116 Генеральної Асамблеї ООН проголосила „передачу власності\". Крім того, у цьому документі вперше в світовій практиці сформульовано правило про те, що „вся виявлена в запитуваній державі власність, яка була набута в результаті злочину або яка може знадобитись в якості доказу, передається, при наявності прохання запитуваної держави, якщо видача дозволена\".

У прийнятому 14 грудня 1990 р. резолюцією 45/117 Генеральної Асамблеї ООН Типовому договорі про взаємну допомогу в галузі кримінального правосуддя [5] передбачено, що взаємна правова допомога „повинна надаватись в проведенні розшуку і арешті майна\" (п. 2d ст. 1).

У цьому ж договорі також правоохоронним органам рекомендується в межах, що допускаються національним законодавством, „виконувати прохання про розшук, конфіскацію і передачу запитуючій державі будь-яких матеріалів для використання в якості доказів, за умови дотримання прав добросовісних третіх сторін\" (ст. 17).

Враховуючи, що питання конфіскації в законодавстві більшості країн світу концептуально відрізняються від питань, які, як прийнято вважати, не виходять за межі взаємної правової допомоги по кримінальних справах, згаданою вище резолюцією 45/117 прийнято Факультативний протокол до Типового договору про взаємну правову допомогу в галузі кримінального правосуддя, що стосується прибутків від злочинів [5, с. 297–298]. Вагомість цього протоколу полягає в тому, що в ньому сформульовано:

– поняття „прибутки від злочину\", під якими необхідно розуміти власність, отриману або реалізовану, прямо чи опосередковано, внаслідок здійснення правопорушення, або інші вигоди, отримані в результаті правопорушення. (п. 1);

– порядок реалізації прохань запитуваної сторони про встановлення і розшук таких доходів, відповідно до яких запитувана держава повинна прийняти „міри по встановленню того, чи знаходяться які-небудь доходи від передбаченого злочину в межах її юрисдикції\" (п. 2) і „дозволені її законодавством заходи з ціллю не допустити будь-які операції, передачу або використання цих доходів ... до прийняття судом запитуваної держави остаточного рішення \" (п. 4).

IX Конгрес ООН по попередженню злочинності і поводженню з правопорушниками відбувся в м. Каїрі з 29 квітня по 8 травня 1995 р. У його рішеннях щодо питання „Міжнародна співпраця і практична технічна допомога в зміцненні законності: сприяння здійсненню програми Організації Об\'єднаних Націй у галузі попередження злочинності і кримінального правосуддя\" підкреслено необхідність удосконалення типових договорів ООН про взаємну допомогу в галузі кримінального правосуддя. Зроблено важливий висновок про те, що у вирішенні проблем кримінального правосуддя настав час перейти від декларацій до конкретних дій.

Міжнародне співтовариство і надалі не збирається залишатись осторонь вирішення вказаних проблем. Резолюцією Генеральної Асамблеї ООН 46 / 152 від 18 грудня 1991р. запроваджена „Програма ООН в галузі попередження злочинності і кримінального правосуддя\", де підкреслено нагальну необхідність налагодження при розслідуванні злочинів „взаємної юридичної допомоги між державами\" [6].

Існує думка про те, що в подальшому ООН з діючими під її керівництвом організаціями основну увагу будуть зосереджувати на розробці конкретних механізмів надання міжнародної правової допомоги при розслідуванні злочинів, у тому числі і щодо питань сприяння розшуку, арешту і конфіскації доходів від злочинної діяльності. Даний висновок базується на тому, що міжнародним співтовариством уже прийнято ряд норм загального характеру щодо даної проблеми, а в документах останнього часу відмічається тенденція до наповнення конкретним змістом норм рекомендаційного характеру, більш глибокого, з погляду практичних потреб, вивчення питань розшуку, арешту і конфіскації доходів від злочинної діяльності.

Так, на Міжнародній конференції по попередженню відмивання грошей і використання доходів від злочинної діяльності в боротьбі з ними, що відбулася під егідою ООН з 18 по 20 червня 1994 р. у м. Курмайєре (Італія), як ефективні заходи попередження злочинів економічного характеру названі конфіскаційні санкції та зняття банківської таємниці при їх розслідуванні. Враховуючи це, до широкого запровадження в практичну діяльність рекомендовано „розширення практики конфіскації активів і можливість використання таких тимчасових мір, як заморожування або арешт активів\", які „повинні допускатись також і щодо доходів від злочинів, учинених за кордоном\" [7].

При підготовці і проведенні 21–23 листопада 1994 р. в Неаполі (Італія) Всесвітньої конференції на рівні міністрів по організованій транснаціональній злочинності, проведені дослідження найбільш ефективних способів її припинення, в результаті чого було зроблено такі висновки: