ReferatFolder.Org.Ua — Папка українських рефератів!


Загрузка...

Головна Правознавство. Право. Юриспруденція. Закон → Зіставлення витрат платника податків з доходами як метод визначення податкових зобов’язань

Той факт, що на кінець кварталу залишків товарів, закупівля яких виявлена в I кварталі, не знайдено, дає підстави для висновку про їхню реалізацію в I кварталі. При цьому розрахунок ціни продажу здійснено за цінами, що діяли в ПМ, на такі ж товари. Прихована сума виторгу становить 4,0 тис. грн. При цьому розрахунки за наявні, які не оприбутковані, були пізніше, ніж зазначені закупівлі. Це дозволяє припустити, що реалізація закуплених (невідображених) товарів і дала можливість частково одержати готівку для розрахунку з контрагентами за послуги. Готівка в сумі 1,0 тис. грн отримана від іншої невстановленої реалізації. Таким чином, прихована в I кварталі сума виторгу становить 5,0 тис. грн.

На кінець кварталу залишків товарів, закупівля яких виявлена в II кварталі, не виявлено. Внаслідок цього можна зробити висновок про їхню реалізацію в ІІ кварталі. При цьому розрахунок ціни продажу здійснено за цінами, що діяли в ПМ на такі ж товари. Прихована сума виторгу становить 14,0 тис. грн. Отриманий неоприбуткований виторг дозволив розрахуватися з контрагентами за послуги в сумі 1,0 тис. грн. Залишок неоприбуткованого виторгу використаний на невизначені перевіркою заходи. Таким чином, прихована в II кварталі сума виторгу становить 14,0 тис. грн.

Метод контролю витрат і доходів суб\'єктів підприємницької діяльності – фізичних осіб. Даний метод ґрунтується на аналізі показників доходів і витрат (правда, у Методиці № 697 згадуються також зовсім незрозумілі „інші показники\"), що характеризують підприємницьку діяльність суб\'єкта підприємницької діяльності – фізичної особи. Ідея цього методу вкрай проста. Орган ДПС порівнює суми витрат суб\'єкта підприємницької діяльності – фізичної особи із сумою задекларованого їм доходу. У випадку, якщо витрати перевищують дохід від підприємницької діяльності, відбитий фізичною особою в декларації, а платник не підтверджує чи документально відмовляється надати інформацію щодо джерела такого доходу, орган ДПС визначає суму перевищення для включення її в базу оподаткування.

Працівники ДПА в Кіровоградській області, проводячи документальну перевірку діяльності приватного підприємця „М\" встановили, що протягом певного періоду він здійснював закупівлю в населення м\'яса та шкіри великої рогатої худоби з метою подальшої їх реалізації.

При цьому кошти, одержані від реалізації зазначеної продукції, у деклараціях про отримані доходи та понесені видатки від здійснення підприємницької діяльності підприємець не декларував, а відповідно і податки з отриманих доходів до бюджету не сплачував.

Здійснивши ряд комплексних заходів щодо виявлення фактичних джерел отримання доходів, було встановлено, що реалізацію закупленої продукції приватний підприємець провадив підприємствам та організаціям України й отримав дохід у розмірі 830 тис. грн.

За результатами проведеної перевірки вказаному підприємцю додатково нараховано 325,2 тис. грн прибуткового податку.

При проведенні документальної перевірки приватного підприємця К., яка здійснювала діяльність у сфері оптової та роздрібної торгівлі продуктами харчування та непродовольчими товарами, встановлено, що розрахунки зі споживачами та постачальниками здійснювалися як у готівковій, так і безготівковій формі. В установах банків підприємець „ДО\" мала розрахункові рахунки, одночасно була керівником і головним бухгалтером у декількох підприємствах та організаціях міста. Свою підприємницьку діяльність здійснювала із залученням найманих працівників, при цьому, порушуючи вимоги чинного законодавства, трудові догоди з працівниками не укладалися, відомості про нарахування та виплату заробіт-ної плати не велися.

Перевіряючи суб\'єктів господарювання, які здійснюють операції з використанням ощадних сертифікатів на пред\'явника, працівниками ДПА в АР Крим в одному із відділень банку виявлено 163 громадянини, що одержали доходи по ощадних (депозитних) сертифікатах на пред\'явника на загальну суму 489,2 тис. грн, при цьому прибутковий податок з виплачених сум доходів не утримувався.

За наслідками проведеної перевірки донараховано 293,0 тис. грн прибуткового податку разом з фінансовими санкціями.

Парадокс полягає в тому, що сама по собі така ситуація не є підставою для застосування непрямих методів (у пп. 4.3.1 ст. 4 Закону № 2181 вона прямо не передбачена), але передба-чені Законом № 2181 підстави є – даний непрямий метод може бути застосований, але тільки у випадку якщо платник не підтверджує документально, що має додатковий дохід, відмовляється назвати джерела його одержання. Тому при буквальному прочитанні Методики № 697 (зверніть увагу, що там застосований союз не „і\", а „чи\") для протидії застосуванню непрямих методів досить навіть не подавати підтверджуючі документи, а просто обґрунтувати джерело такого доходу.

Цей метод був би діючим, якби на момент уведення непрямих методів було б проведено суцільне декларування майнового стану фізичних осіб. Але оскільки таке декларування проведено не було, цілком прийнятним варіантом джерела таких доходів можуть бути доходи минулих років (у тому числі і недекларовані доходи, отримані до 1993 р.) чи позичені в родичів засоби тощо [7].

Метод аналізу інформації про доходи і витрати платників податків. Цей метод найбільше незрозумілий, оскільки чітка послідовність дій з оцінки елементів податкових баз (що, власне, і потрібно від методики) по цьому методу взагалі не описана. Відповідно до п. 8 Методики № 697 даний метод базується на оцінці інших елементів податкової бази, що можуть визначатися органами ДПС на основі оцінки інформації, передбаченої п. 6 і 7 цієї Методики. Внаслідок повної невизначеності порядку розрахунку щодо цього методу цілком ймовірним є його широке застосування [6].

Проведений аналіз застосування непрямого методу щодо зіставлення витрат платника податків з його доходами показує, що його застосування на практиці має ряд труднощів.

На момент уведення непрямих методів не було проведено суцільне декларування майнового стану фізичних осіб, це значно обмежує застосування непрямого методу у цілому, тому що немає межі, якою можна відділити доходи минулих років від доходів, отриманих після введення Закону 2181-111.

Методика, затверджена Постановою КМУ № 697, не дає чіткої послідовності дій щодо оцінки елементів баз оподаткування з цього методу. Необхідна більш детальна розробка алгоритму розрахунку податкових зобов\'язань щодо зіставлення витрат платника податків з його доходами.

Література:

1. Про порядок погашення зобов\'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами: Закон України від 21.12.2000 р. № 2181 -III (зі змінами і доповненнями).

2. Про банки і банківську діяльність: Закон України від 07.12.2000 р. № 2121-111 (зі змінами і доповненнями).

3. Про ліцензування визначених видів господарської діяльності: Закон України від 01.06.2000 р. № 1775-111 (зі змінами і доповненнями).

4. Про затвердження Методики визначення сум податкових зобов\'язань по непрямих методах: Постанова КМ України від 27.05.2002 р. № 697.

5. Методичні рекомендації визначення сум податкових зобов\'язань по непрямих методах, затверджені наказом Державної податкової адміністрації України від 05.07.2002 р. № 312/ДСК.

6. Іванов Ю. Непрямі методи: побоювання були недаремні // Бухгалтерія. – 2002. – № 24/1-2 (491/1-2). – С. 30–35.

7. Вахітов Р., Репа А. Непрямі методи визначення податкових зобов\'язань. Дебет-кредит // Школа бухгалтера. – 2002. – № 36. – С. 38–40.