ReferatFolder.Org.Ua — Папка українських рефератів!


Загрузка...

Головна Правознавство. Право. Юриспруденція. Закон → Етапи та проблеми становлення законодавства про судоустрій в Україні

3) не було впроваджено інститутів апеляції та касації. Надалі залишалася процедура перегляду судових рішень, розроблена ще за радянських часів;

4) залишилися не вирішеними питання організації судової міліції, слідчої комісії, створення нових Цивільного-процесуального, Кримінально-процесуального кодексів України, Адміністративно процесуального кодексу України, Господарського ( торгового) кодексу України.

Але в загальному можна констатувати, що процес реформування судової системи почався. На даному етапі в реалізації судово-правової реформи був закладений фундамент.

Другий етап (1996–2001 рр.) можна охарактеризувати певною інертністю. Основні проблеми зводяться до таких чинників:

1) не були здійснені серйозні зміни в законодавстві;

2) робота з приведення законодавства у відповідність з новоприйнятою Конституцією України здійснювалася в основному у формі підготовки законопроектів про судоустрій Верховним Судом та Міністерством юстиції, але дані законопроекти не були позбавлені певних суттєвих недоліків;

3) питання кадрового і матеріально-технічного забезпечення судів були незадовільними. У 1998 році обласні та прирівняні до них суди профінансувалися лише на 40 %, а районні – лише на 14 % від фактичної потреби для нормального здійснення правосуддя;

4) хоч суттєвим кроком до здійснення реформування діяльності з виконання судових рішень було прийняття Закону України „Про державну виконавчу службу\", але даним законом було недостатньо обґрунтовано питання про виконавчу службу, зокрема, залишилося не вирішеним питання розвантаження державних виконавців від виконання рішень інших державних органів (постанов органів міліції, інспекцій, служб тощо) щодо кваліфікації виконавців.

Автор приходить до висновку, що основною проблемою, яка призвела до фактичного застою у реалізації реформи у другому періоді була необхідність прийняття нового закону про судоустрій, який відповідно до прийнятої Конституції визначив би якісно нову судово-правову систему, що забезпечило б більш ефективне і кваліфіковане врегулювання спірних правовідносин судом.

Основними проблемами, які потребують вирішення на сучасному етапі здійснення судово-правової реформи, є такі:

1) не вирішеною залишається проблема спеціалізації суддів у місцевих загальних судах;

2) можна зробити висновок про незадовільний рівень забезпечення гарантій незалежності суддів;

3) дискусійним є питання про порядок призначення на адміністративні посади в суді;

4) сьогодні на практиці спостерігається неефективне забезпечення судової діяльності кадровими, матеріально-технічними та фінансовими ресурсами;

5) наявні проблеми у запровадженні фіксування судового засідання технічними засобами;

6) на сьогодні основу чинного процесуального законодавства України все ще становлять кодекси, прийняті за радянських часів;

7) реформою не вирішено ряд проблемних питань судового провадження;

8) потребує перегляду чинне законодавство, яке визначає місце і роль прокурора в кримінальному процесі;

9) потрібно зазначити, що, якщо Конституція в цілому і відповідає положенням Конвенції про захист прав і основних свобод людини та інших міжнародних документів у цій галузі, то галузеве законодавство, а, зокрема, кримінально-процесуальне, ще не все переглянуте щодо його відповідності міжнародним документам і багато в чому суперечить інтересам захисту основних прав і свобод людини;

10) на сьогодні фактично не здійснюється залучення в судове провадження народних засідателів і присяжних, тому потребує деталізації правове визначення питання участі народу в здійсненні правосуддя;

11) до цього часу не прийнято адміністративно-процесуальний кодекс України, який би визначив компетенцію адміністративного суду, порядок і форми звернення до нього, а також порядок здійснення адміністративного судочинства; не вирішена проблема визначення варіанта створення місцевого адміністративного суду. Так, Законом „Про судоустрій України\" передбачено, що місцевими судами є окружні суди, що утворюються відповідно до Указу Президента. Але принцип утворення округів на рівні областей чи районів і міст у Законі не визначено; гостро стоїть проблема встановлення меж компетенції адміністративного суду, тобто визначення його підсудності, а також розмежування його компетенції від компетенції загальних судів, які на сьогодні здійснюють розгляд справ, що виникають з адміністративних правовідносин.

Література:

1. Бандурка О. Прокуратура: думки про її реорганізацію // Право України. – 1995. – № 8. – С. 40–43.

2. Про внесення змін і доповнень до Закону Української РСР \"Про судоустрій Української РСР\", Кримінально-процесуального та Цивільного процесуального кодексів Української РСР: Закон України від 17 червня 1992 року // ВВРУ. – 1992. – № 35. – Ст. 508.

3. Про кваліфікаційні комісії, кваліфікаційну атестацію і дисциплінарну відповідальність суддів судів України: Закон України від 2 лютого 1994 року // ВВРУ. – 1994. – № 22. – ст. 140.

4. Про Конституційний Суд України: Закон України в редакції від 3 червня 1992 року // ВВРУ. – 1992. – № 33. – ст. 471.

5. Про Конституційний Суд України: Закон України в редакції від 16 жовтня 1996 року // ВВРУ. – 1996. – № 49. – ст. 272.

6. Про органи суддівського самоврядування: Закон України від 2 лютого 1994 року // ВВРУ. – 1994. – № 22. – ст. 138.

7. Про статус суддів: Закон України від 15 грудня 1992 року // ВВРУ. –1992. – № 8. – ст. 56.

8. Про судоустрій України: Закон України від 7 лютого 2002 року // ВВРУ. – 2002. – № 27–28. – ст. 180.

9. Про судоустрій Української РСР: Закон УРСР від 5 червня 1981 року // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1981. – № 24. – ст. 357.

10. Іоффе М. Чи займе прокуратура належне місце в системі державної влади? // Право України. – 1995. – № 8. – С. 26–27.

11. Михайленко О. Проблеми реформування прокуратури України // Право України. – 1998. – № 1. – С. 78–82.

12. Про Концепцію судово-правової реформи в Україні: Постанова Верховної Ради України від 28 квітня 1992 року // ВВРУ. – 1992. – № 30. – Ст. 426.

13. Судова реформа в Україні: проблеми і перспективи: Матеріали науково-практичної конференції 18–19 квітня 2002 року в м. Харкові / Національна юридична академія України ім. Ярослава Мудрого та ін.; [Ред. кол.: В.В. Сташис (голов. ред.) та ін.]. – К.: Юрінком Інтер, 2002. – 285 с.

14. Точиловський В. Про місце прокуратури в системі державної влади // Право України. – 1992. – № 6. – С. 20–22.

15. Шишкін В. Концепція судової реформи: Концепція та додаткові матеріали / Українська правнича фундація. – К.: Право, 1994. – 55 с.

16. Шумський П. Місце прокуратури в системі державних органів // Право України. – 1995. – № 2. – С. 12–13.