ReferatFolder.Org.Ua — Папка українських рефератів!


Загрузка...

Головна Правознавство. Право. Юриспруденція. Закон → Економічні злочини як об’єкт спеціального криміналістичного дослідження

Оскільки злочинність взагалі певною мірою детермінована економічними факторами, то не можна стверджувати, що будь-який зумовлений ними злочин є власне економічним. Для визнання його таким необхідна наявність зв\'язку із конкретними особливостями економічного, господарського механізму. Вважаємо справедливою думку І.І. Рогова, згідно з якою, особа, яка вчинила економічний злочин, тією чи іншою мірою використовує ці особливості, а в іншому випадку – діяння не є економічним деліктом [13, с. 11]. Такий підхід зустрічаємо в роботі О.М. Яковлєва. Останній доводить, що, наприклад, грабіж і розбій з метою заволодіння чужим майном, хоча й заподіюють шкоду економічним відносинам власності, втім не є економічними злочинами з огляду на відсутність їх зв\'язку з господарським механізмом [16].

Мета економічної злочинності мало чим відрізняється від цілей ведення легітимного, законослухняного підприємництва. Вона також полягає в одержанні прибутків, економічної користі, але її досягнення здійснюється з використанням незаконних прийомів і способів. На думку В.В. Колеснікова, здійснення економічної діяльності із використання незаконних методів може відбуватись у двох формах: по-перше, як легальна підприємницька діяльність, під час якої використовуються окремі незаконні операції (наприклад, ухилення від сплати податків); по-друге, це може бути цілком заборонена законом діяльність (наприклад, створення фіктивного підприємства) [14, с. 50]. В обох випадках обов\'язковою родовою ознакою економічного делікту є зв\'язок з певною економічною діяльністю, що відрізняє його від інших різновидів корисних злочинних діянь. У зв\'язку з цим В.О. Образцов, виходячи із власної концепції, вважає, що основу економічного злочину становлять порушення правил нормативного характеру, які регулюють порядок і умови здійснення відповідної економічної діяльності й регламентують права та обов\'язки її учасників (законів та підзаконних актів: державних стандартів, інструкцій, наказів тощо) [17]. Так, ухилення від сплати податків передбачає порушення податкового законодавства; фіктивне підприємництво – законодавства, що регламентує порядок здійснення підприємницької діяльності; незаконне одержання кредиту – законодавства у сфері банківського кредитування тощо.

Ще одна суттєва ознака економічних злочинів, що випливає з попередньої, – їх суб\'єктом може бути лише особа, яка безпосередньо виконує господарські функції або \"включена\" в систему зв\'язків і відносин, на які ці злочини посягають. Так, економічним злочином на практиці визнається не будь-яке розкрадання майна, а лише те, що вчинене працівником підприємства, який мав доступ до майна, або в разі, якщо майно було ввірене працівникові, або якщо особа виконувала адміністративно-розпорядницькі чи організаційно-господарські функції щодо майна. На думку В.О. Образцова, економічні злочини є окремим класом злочинів, елементом загальнішого рівня класифікації – злочинів, пов\'язаних з професійною діяльністю. Остання ознака важлива з погляду методики розслідування, незважаючи на істотні розбіжності в кримінально-правовій кваліфікації, виступає об\'єднуючим фактором для усієї множини злочинів у сфері економічної діяльності [18]. Іншими словами, до економічних доцільно відносити лише такі злочини, які вчинюються в процесі економічної діяльності її суб\'єктами – бізнесменами, службовцями управлінських, виробничих, комерційних структур, іншими суб\'єктами бізнес-діяльності, які виконують професійні функції економічних агентів. Такий підхід до визначення суб\'єкта економічного злочину дозволятиме окреслити чіткі межі для обліку і аналізу економічної злочинності, сконцентрувати увагу саме на \"білих комірцях\", які власне й утворюють її суб\'єктний склад.

Що ж стосується злочинів у сфері економіки, то, як правильно зазначає Г.А. Матусовський, це поняття варто розглядати в більш широкому аспекті, охоплюючи не лише економічні злочини, але й інші суспільно-небезпечні діяння, які хоча і зазіхають на економічні відносини, але вчинюються не у зв\'язку з виконанням професійних функцій у процесі здійснення економічної діяльності. Суб\'єктами цих злочинів є \"сторонні\" особи: ті, які вчинюють їх \"ззовні\" (крадіжка, розбій, грабіж, вимагання тощо) або ті, що не беруть участі в легальній економічній діяльності, але завдають їй шкоди шахрайськими діями, іншими злочинами, пов\'язаними з виготовленням предметів, що охороняються монополією держави, протидією законній економічній діяльності тощо [11, с. 25].

У характеристиці економічних злочинів особливого значення набуває їх зв\'язок із певними економічними відносинами ринкового характеру, існуючою системою господарювання. Саме ця обставина в кожному конкретному випадку найбільш ускладнює розслідування та визначає специфіку заходів протидії. Необхідно зазначити, що кількість осіб, яких притягнуто до кримінальної відповідальності, наприклад, за податкові злочини, приблизно у 30 разів менше, ніж за крадіжки різного роду [19]. Останній факт звичайно пояснюється тим, що економічні злочини \"важко розкриваються\", \"по них важко притягувати до відповідальності\" [19, с. 25, 149].

Аналіз правоохоронної практики дозволяє сформулювати загальне правило розкриття економічних злочинів. Воно передусім полягає в тому, що для встановлення характеру порушення зіставляють дані про те, як повинна здійснюватись певна економічна діяльність (операція, технологічний процес), і як вона здійснювалась у дійсності. Будь-який прояв результатів взаємодії події злочину з економічною системою набуває форми порушення існуючих зв\'язків, системи економічних показників, правил нормативного характеру. Дослідження закономірностей, які при цьому мають місце, дозволяє побудувати класифікацію ознак злочинів при їх відображенні у системах економічної інформації та розробити економіко-криміналістичні методики, застосовані для розпізнання цих ознак. Разом з тим, будь-які економічні відносини та пов\'язані з ними злочинні дії знаходять закономірне відображення в оперативних, технологічних, бухгалтерських документах господарюючих суб\'єктів, матеріалах перевірок органів державного контролю та нагляду. Остання обставина важлива з погляду спільності механізму слідоутворення в широкому розумінні, а звідти – напрямів організації й тактики розкриття та розслідування також надає право зарахувати економічні злочини до криміналістично однорідної групи деліктів, відокремивши від традиційних загальнокримінальних діянь корисного характеру. З метою формування окремих методик розслідування економічних злочинів потрібно виходити не лише з відповідних правоохоронних норм (кримінальних, адміністративних), а й законодавчих актів регулятивного характеру, що створюють галузеве законодавство (бюджетне, приватизаційне, податкове, митне, про банкрутство, про банки і банківську діяльність тощо) [20].

Таким чином, поняття \"економічні злочини\" в криміналістичному розумінні можна визначити як сукупність передбачених кримінальним законом видів економічної діяльності, що здійснюються у сфері економічних відносин (власності, підприємництва) їх суб\'єктами, які реалізують свої професійні функції з використанням незаконних методів. Безперечно, наведене нами робоче визначення зовсім не претендує на завершеність, оскільки вважається нами вихідним у пізнанні даного об\'єкта.