ReferatFolder.Org.Ua — Папка українських рефератів!


Загрузка...

Головна Правознавство. Право. Юриспруденція. Закон → Досвід боротьби з податковими злочинами зарубіжних країн

Західні спеціалісти підкреслюють, що фінансовий контроль за грошовими операціями населення з боку податкових служб, а через них і з боку правоохоронних органів, став можливим лише на основі розвитку безготівкових рахунків з широким використанням електронно-обчислювальної техніки.

Розповсюдженою формою платежів у таких країнах, як США, ФРГ, Англія, Японія, Канада та інших є використання кредитних карток – „електронних грошей\". Вказана обставина значно ускладнює оборот грошових коштів у „тіньовому\" секторі економіки, тим самим примушуючи представників тіньового бізнесу вишукувати нові способи \"відмивання\" прибутків, отриманих від нелегальних джерел.

Разом з тим, як визнають представники фіскальних служб, незважаючи на досягнення, в розвинених країнах за останні десятиріччя успіхи у вдосконаленні фінансового контролю, масштаби ухилення від сплати податків залишаються значними. За оцінками фінансових експертів загальні втрати казни від недоплати податків склали: у Франції – 19 % від загальної суми бюджетних доходів, у ФРГ – 16 %, в Італії – 10 %.

Незважаючи на те, що кримінальне законодавство Чехіїмістить всього одну статтю, яка передбачає відповідальність за різноманітні форми несплати податків або інших встановлених законом платежів, три передбачених у ній пункти є доброю спробою законодавчого присікання деяких основних (класичних) форм ухилення від сплати податків з різноманітним ступенем тяжкості. Також відмінною ознакою цієї статті порівняно з аналогічними статтями інших фіскальних або кримінальних законодавств є „драконівська\" суворість покарання за особливо тяжку форму ухилення – 12 років позбавлення волі [4, c. 168].

Податкові органи Російської Федерації у своїй діяльності також широко використовують можливості взаємодії з іншими контролюючими та правоохоронними органами. Можливість і необхідність використання механізму цієї взаємодії і координації діяльності податкових та інших органів Росії знайшли відповідну правову регламентацію у більш як 50 нормативних актів. Лисенко В.В. зазначає, що взаємодію та координацію діяльності можна розглядати у двох напрямах: перший – характеризує організаційну сторону цього процесу, другий – безпосередню діяльність правоохоронних та контролюючих органів про проведення оперативно-розшукових заходів, слідчих дій, податкових перевірок на предмет виявлення, профілактики та запобіганню скоєнню правопорушень у сфері оподаткування та корупційних діянь серед співробітників податкових та митних органів [5, c. 147].

Механізм взаємодії податкових органів* проявляється у багатьох напрямах, у тому числі: організація надання податковими органами у Федеральний банк відомостей про порушення податкового законодавства та обмін інформацією між підрозділами щодо виявлених правопорушень податкового законодавства та використаних форм і методів податкового контролю; обмін інформацією, що становить взаємний інтерес; виявлення та попередження фактів корупції серед співробітників податкових органів; спільна діяльність щодо проведення роз\'яснювальної роботи серед платників податків; спільні дії щодо виявлення, розслідування та попередження фактів ухилень від сплати податків тощо.

Міжнародне ухилення від сплати податків здійснюється за допомогою різних механізмів: міграція, переказ грошових коштів за кордон, створення головного офісу підприємства в офшорних зонах (її називають letter box company) філіалів, акціонерних товариств – все з метою заниження прибутку і ухилення від сплати податків у країні проходження [4, c. 72]. Наприклад, для присікання даного виду ухилення від сплати податків шляхом міграції США ввели інститут „оподаткування у випадку серйозної загрози\", тобто американське податкове законодавство передбачало можливість оподаткування перед закінченням податкового року, якщо існувало припущення того, що платник податку може залишити країну або перевести майно за кордон.

У Германії застосовується положення, яке розширює поняття податкової спроможності нерезидента щодо прибуткового податку, податку на майно і спадок. Німецькі постанови передбачають оподаткування протягом десяти років після міграції платників податків у країни з низькими податками. Подібні положення про прискорення в таких випадках ухилення від сплати податку передбачають фіскальне законодавство Канади, Данії, Швеції, Австралії тощо [4, c. 76].

Специфіка України порівняно з країнами з розвиненою економікою, з погляду контролю за виконанням платниками податків фінансового законодавства, зумовлена такими чинниками, як слабка фінансова дисципліна платників податків внаслідок низької податкової культури в суспільстві; недосконалість законодавчої бази, що не дозволяє залучати до повної відповідальності злісних неплатників; надлишкова фіскальна орієнтація податкової політики тощо. На сьогодні фінансовий ризик при свідомій несплаті податків значно нижчий від можливого надприбутку, одержаного за таких умов. Чим вище ставка податку і нижче розмір санкцій, що реально має місце в Україні, тим вище економічний ефект ухилення від оподаткування. Це дає підстави стверджувати, що у несплаті державі належних платежів існує реальне економічне підґрунтя, а ухилення від сплати податків є своєрідною реакцією платників податків на підсилення податкового тягаря та недосконалість норм податкового законодавства.

Література:

1. Налоговые преступления и правонарушения. Кто и как их выявляет и предупреждает / Под ред. В.Д. Ларичева. – М., 1998. – С. 125.

2. Андреев Г.В. Взаимодействие Федеральных органов налоговой полиции и органов внутренних дел при выявлении и расследовании преступлений в сфере налогообложения. Дисс. канд. юрид. наук. – М., 2001. – С. 251.

3. Тіньова економіка та організована злочинність: Навчальний посібник. – К.: НАВСУ, 1999. – С. 245.

4. Тупанчески Н.Р. Уклонение от уплаты налогов в сравнительном праве / Под ред. проф. В.С. Комисарова. – М.: ЮНИТИ-ДАНА, Закон и право, 2001. – 246 с.

5. Лисенко В.В. Виявлення податковою міліцією ухилень від сплати податків. – К., 2002. – 168 с.