ReferatFolder.Org.Ua — Папка українських рефератів!


Загрузка...

Головна Правознавство. Право. Юриспруденція. Закон → Деякі особливості контрольної діяльності органів ДПС України

Ряд учених вважає, що оскільки фінансовий контроль реально здійснюється у конкретних напрямах фінансової діяльності, варто говорити лише про специфічні його види, які здійснюються різними органами у сфері, наприклад, оподаткування, бюджету, банківської системи, державного кредиту, страхування, грошового і валютного обігу та ін. [23].

На нашу думку, правильно організований фінансовий контроль спрямований у першу чергу на профілактику запобіганню помилок. Об\'єктом фінансового контролю виступають не тільки грошові засоби, але і матеріальні, трудові та інші ресурси. Формування ринку на сучасному етапі докорінно відбилось і на фінансовій діяльності, і на проведенні фінансового контролю у процесі її здійснення. Змінились цілі, завдання фінансового контролю, його зміст і сфера застосування. І як наслідок – в останні роки були відмінені органи народного, партійного контролю і сформовані нові контрольні органи, що дозволяє говорити про зміну суб\'єктного складу фінансового контролю [10].

Завдання фінансового контролю чітко не визначає жоден нормативний акт. Метою державного управління є досягнення у суспільстві правового порядку діяльності, яка будується у суворій відповідності до вимог закону і закріплюється у нормативно-правових актах. Для досягнення зазначеної мети держава забезпечує проведення контролю в усіх сферах суспільного життя, зокрема у сфері фінансів, у процесі здійснення фінансової діяльності. Отже, фінансовий контроль виступає засобом досягнення поставленої перед державою мети – встановлення правопорядку. Подібний підхід не відображає всіх аспектів фінансового контролю, обмежує його соціальне призначення. Оскільки забезпечення законності – це не кінцева мета правового регулювання, є умова досягнення стабільності та врегульованості правом різноманітних суспільних відносин, то відповідно і фінансовий контроль не зводиться лише до того, як суб\'єкти фінансових відносин дотримуються законодавства країни.

Основні питання державного фінансового контролю з метою створення ефективної його системи, на нашу думку, повинні бути відрегульовані на двох рівнях: у Конституції України та її законах. З метою підвищення ефективності діяльності державної податкової служби України доцільно до Конституції внести відповідні зміни, чітко зазначивши, що „контроль за дотриманням податкового законодавства України здійснює державна податкова служба.\" Сьогодні існує невідповідність між функціями, повноваженнями і завданнями окремих урядових органів контролю (Мінфіну, ДПА, Головного КРУ, Держказначейства, Фонду держмайна та ін.). Їх діяльність регламентується рядом спеціальних законів „Про державну податкову службу в Україні\", „Про Рахункову палату\", „Про контрольно-ревізійну службу в Україні\" та ін. На жаль, має місце невизначеність їх правового поля діяльності.

Формування контрольної діяльності органів ДПС України відбувається в умовах радикальних економічних змін і становлення принципово нового податкового законодавства. Головне завдання податкової системи України – створити умови для розвитку підприємництва і на цих засадах забезпечити наповнення державних і соціальних потреб. Держава без достатніх коштів стає безпорадною у справі захисту своїх громадян.

Питання здійснення контролю органами ДПС в юридичній літературі не були самостійним дослідженням, у той час як актуальність їх постійно зростає. На сьогодні практика діяльності органів ДПС вказує на необхідність вивчення цього питання, передумовою якого є виявлення суті, змісту, порядку і механізму проведення фінансового контролю. Він є сукупністю дій податкових органів, спрямованих на контроль за сплатою встановленого законом податку, збору (обов\'язкового платежу) до бюджету чи до державних цільових фондів.

Розглядаючи контрольну діяльність органів ДПС та її правове забезпечення, слід зупинитися на відмінностях, які існують між поняттями „податковий контроль\" і „фінансовий контроль\", адже друге поняття набагато ширше за перше.

Податковий контроль зумовлений необхідністю перевірки виконання платниками своїх обов\'язків, що безпосередньо встановлені ст. 9 Закону України „Про систему оподаткування\" і полягають у тому, щоб:

– вести бухгалтерський облік, складати звітність про фінансово-господарську діяльність і забезпечувати її зберігання у терміни, встановлені законами;

– подавати до державних податкових та інших державних органів, відповідно до законів, податкові декларації, бухгалтерську звітність та інші документи, відомості, пов\'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів (обов\'язкових платежів);

– сплачувати належні суми податків і зборів (обов\'язкових платежів) у встановлені законами терміни;

– допускати посадових осіб державних податкових органів до обстеження приміщень, що використовуються для одержання доходів чи пов\'язані з утриманням об\'єктів оподаткування, а також для перевірок з питань обчислення і сплати податків і зборів (обов\'язкових платежів).

Єдиного підходу щодо визначення податкового контролю немає.

Б.Ф. Усач [19, 16] стверджує, що Державна податкова адміністрація України та її органи на місцях контролюють дотримання законодавства про податки, правильність обчислення і своєчасність внесення до бюджету податків, інших платежів.

Податковий контроль як елемент керування процесом оподаткування є необхідною умовою існування ефективної податкової системи. Він покликаний забезпечити зв\'язок платників податків з органами державного управління, наділених особливими правами і повноваженнями з усіх питань оподаткування. Податковий контроль – це завершальна стадія процесу оподаткування, і одночасно – один з елементів планування податкових доходів бюджету. Його двоїста природа зумовлена тим, що, з одного боку, він є формою реалізації контролюючої функції податків, а з іншого – це примусові грошові відносини [13, 10].

Дослідники розглядають податковий контроль як функцію або елемент державного управління економікою та як особливу діяльність щодо виконання податкового законодавства України [8, 43; 14, 6].

О.Ю. Грачова [7, 60] вважає, що податковий контроль – це діяльність, яка здійснюється уповноваженими органами чи їх посадовими особами шляхом проведення податкових перевірок, отримання пояснень платників податків, перевірки даних обліку і звітності, а також в інших формах з метою дотримання податкового законодавства і правильності нарахування, повноти й своєчасності внесення податків і зборів до бюджету та позабюджетних фондів.

На нашу думку, це одне з більш повних визначень податкового контролю.

Податковий кодекс повинен наповнити податковий контроль новим змістом, чітко дати визначення самого терміна „контроль за дотриманням податкового законодавства\". У проекті Податкового кодексу [17] податковий контроль визначається як система заходів, що вживається контролюючими органами з метою перевірки правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків, зборів, інших обов\'язкових платежів до бюджетів і державних цільових фондів (глава 107, ст. 16086).

У той же час на податкові органи ДПС покладено інші контрольні функції щодо інших галузей законодавства – перевірка свідоцтв про державну реєстрацію, ліцензій, крім тих, що визначені у ст. 2 Закону України „Про державну податкову службу в Україні\". Їх перелік доповнюється і конкретизується у таких нормативних актах:

  • у ст. 10 Декрету Кабінету Міністрів України „Про державне мито\" від 21.01.93 (з наступними змінами і доповненнями) – контроль за правильністю сплати державного мита;

  • ст. 4 Закону України „Про порядок здійснення розрахунку в іноземній валюті\" від 23.09.94 (з наступними змінами та доповненнями) – деякі види контролю (документальні перевірки) за експортно-імпортними операціями і валютними розрахунками;

  • п. 1 ст. 8 Закону України „Про операції з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах\" від 15.09.95 – здійснення обліку поточних операцій з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах;

  • ст. 9 Закону України „Про акцизний збір на алкогольні напої та тютюнові вироби\" від 15.09.95 (з наступними змінами і доповненнями) п. 2 – організація роботи з виготовлення, зберігання і продажу марок акцизного збору; реєстрація імпортерів і видача їм посвідчень на право ввезення в Україну алкогольних напоїв і тютюнових виробів; п. 3 – здійснення контролю за наявністю марок на пляшках алкогольних напоїв та пачках (упаковках) тютюнових виробів під час їх реалізації;

  • ст. 5 Закону України „Про застосування електронних контрольно-касових апаратів і товарно-касових книг при розрахунках із споживачами у сфері торгівлі, громадського харчування і послуг\" від 06.07.95 (з наступними змінами і доповненнями) – контроль за проведенням суб\'єктами підприємницької діяльності розрахунків із споживачами з використанням електронних контрольно-касових книг;

  • Закон України „Про податок на додану вартість\" від 03.04.97 (з наступними змінами і доповненнями): ст. 7.7.4 – право надавати розпорядження про нарахування податку в разі, якщо розмір податку на додану вартість, зазначений у декларації, є меншим за розмір, що випливає з поданих платником ПДВ розрахунків; 5.2.1 – встановлення порядку податкової звітності підприємств, заснованих всеукраїнськими громадськими організаціями інвалідів; ст. 9.1 – ведення реєстру платників ПДВ; ст. 9.3 – встановлення форми заяви про реєстрацію платника ПДВ; ст. 10.2 – встановлення порядку контролю за справлянням і перерахуванням ПДВ до бюджету під час ввезення (пересилання) товарів на митну територію України – спільно з митними органами; 10.3 – встановлення правил податкового обліку для платників ПДВ.

  • Закон „Про оподаткування прибутку підприємств\" (у редакції від 22.05.97 з наступними змінами і доповненнями): ст. 7.11.10 – ведення реєстру всіх неприбуткових організацій, звільнених від оподаткування; ст. 7.11.12 – встановлення порядку обліку і надання податкової звітності про використання коштів неприбуткових організацій, а також вирішення питання про виключення організацій з реєстру неприбуткових організацій і про оподаткування їх доходів у разі порушення вимог чинного законодавства; ст. 12 – встановлення правил повідомлення платником податку про зменшення валового доходу на вартість відвантажених, але неоплачених покупцем товарів за умови звернення платника податку до арбітражного суду; ст. 16.11 – встановлення форми розрахунку прибутку постійних представництв нерезидентів України; ст. 16.15 – встановлення порядку ведення і складання податкової звітності, декларацій про прибуток підприємств і розрахунків податку для всіх платників податку; ст. 20.5 – право приймати рішення про незастосування фінансових санкцій за результатами перевірок, які виявили випадки арифметичних помилок, що призвели до заниження сум податку на прибуток, але не більше 5 % від суми загальних зобов\'язань платника зі сплати цього податку за період, що перевіряється;

  • Закон „Про банки і банківську діяльність\" від 16.12.97 ст. 31 – встановлення форми і змісту повідомлення про відкриття або закриття рахунків юридичних і фізичних осіб – суб\'єктів підприємницької діяльності;

  • Указ Президента України „Про заходи щодо підвищення відповідальності за розрахунки з бюджетом та державними цільовими фондами\" від 4.03.98 – обов\'язки з вилучення, оформлення та реалізації податкової застави;

  • Кодекс про адміністративні правопорушення (ст. 2342) – розгляд справ про адміністративні правопорушення;

  • виконання функцій, передбачених Порядком подання реєстраційних (облікових) номерів платниками податків, затвердженим наказом ДПАУ від 3.08.98 № 380;

  • Положення про порядок застосування до суб\'єктів зовнішньоекономічної діяльності спеціальних санкцій, затверджене наказом Міністерства зовнішньоекономічних зв\'язків України і торгівлі від 5.06.95, (п. 1) – тимчасове припинення ЗЕД та застосування індивідуального режиму ліцензування за порушення чинного законодавства України у сфері зовнішньоекономічних відносин і валютного регулювання.