ReferatFolder.Org.Ua — Папка українських рефератів!


Загрузка...

Головна Правознавство. Право. Юриспруденція. Закон → Деякі аспекти економічного та правового моніторингу щодо можливостей введення страхової медицини в Україні

Зрозуміло, що ця незначна величина коштів, яка виділяється на одного мешканця в Україні, не відображає загального становища ситуації, оскільки не враховує кошти громадян, додатково витрачені із власної кишені за власне надані медичні послуги. Ринкові механізми починають діяти і частка населення, яка найбільш забезпечена, починає користуватися платними медичними послугами. Однак інша і звичайно найбільша частина населення користується послугами державних і комунальних медичних установ, які повинні виконувати свої обов\'язки, згідно з Конституцією України безкоштовно. Але реально в цьому випадку якість медичного обслуговування пересічного громадянина підвищується за рахунок власних коштів пацієнтів, які платять безпосередньо медичному персоналу. Такій ситуації не в останню чергу сприяють як дії уряду, так і дії виконавчої влади на місцях, яка за останні роки під виглядом впровадження соціально спрямованої економічної політики практично знецінила і знищила різницю в оплаті кваліфікованої та некваліфікованої праці.

Це означає, що фахівець, як висококваліфікований лікар, який повинен нести повну відповідальність за стан здоров\'я пацієнта, тобто повинен правильно поставити діагноз, вибрати метод лікування і можливо виконати його також з допомогою середнього та молодшого медичного персоналу, не отримує за це відповідної оплати щодо інших категорій, які такої відповідальності не несуть.

У даному випадку порушується один із базисних принципів ринкової економіки, який говорить, що прийняття на себе додаткового ризику повинен компенсуватися ростом прибутку. Ступінь відповідальності (ризику) за прийняття рішення визначає рівень оплати праці в будь-якій галузі економіки і додаткова оплата за ризик прийнятих рішень стягується при формально безкоштовному медичному обслуговуванні прямо з пацієнтів або їх родичів.

Якщо нічого не змінювати в системі охорони здоров\'я, то постійно буде збільшуватися частина населення, яке користується послугами приватної (комерційної) медицини, із прейскурантами цін за надану медичну послугу, яка стає товаром. При цьому значна частина населення буде далі користуватися офіційними, значною мірою корумпованими медичними закладами, рівень медичного обслуговування яких через відсутність встановлених правил гри у взаємовідносинах пацієнтів і лікуючого персоналу не може бути допустимим. Одним з можливих виходів із даної ситуації є введення страхової медицини, яка може надавати послуги більшій частині населення на основі попередньо встановлених контрактних умов. Рівень надання медичної допомоги на засадах страхової медицини повинен бути вищим, ніж рівень обслуговування в безоплатній сфері медицини, що залишиться для найменш забезпеченої частини суспільства.

Досвід існування і діяльності медичної галузі в умовах обов\'язкового медичного страхування (далі – ОМС) уже діє в багатьох розвинених країнах світу. Зупинимося на досвіді Росії, яка мала в 1991 році аналогічні з нами стартові умови як в економіці, так і в суспільно-політичному житті, а в 1993 році перейшла на принципи фінансування в діяльності медичної галузі на засадах обов\'язкового медичного страхування. Десятирічний досвід впровадження ОМС у Росії ставить перед українським суспільством серйозне питання: чи може українська модель ОМС уникнути ряду системних помилок, яких припустилися організатори охорони здоров\'я Росії? Необхідно не допустити підміни, що відбулася в російській системі охорони здоров\'я – заміщення частини бюджетних коштів коштами ОМС [6].