ReferatFolder.Org.Ua — Папка українських рефератів!


Загрузка...

Головна Правознавство. Право. Юриспруденція. Закон → Детермінанти вчинення ухилень від сплати податків як елемент предмета доказування в кримінальній справі

Причини злочину – це такі обставини, явища, які в результаті свого впливу породили антисуспільні погляди даної особи, що виразились у вчиненні нею злочину. Під умовами ж слід розуміти конкретні недоліки в діяльності державних установ, господарських та суспільних організацій, підприємств; окремих посадових осіб і громадян, які об\'єктивно полегшили вчинення злочину і сприяли виникненню злочинного результату. Відповідно до статті 23 КПК України, такими обставинами є несприятливі умови формування особистості підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, які призвели до виникнення у нього антигромадських поглядів, навичок, звичок; обставини його життя перед вчиненням злочину, під впливом яких у нього виникла рішучість вчинити злочин; конкретні недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій, посадових осіб, інших громадян, які (недоліки) полегшили вчинення злочину і настання шкоди. Таким чином, всі причини й умови, які сприяли вчиненню злочину, умовно можна поділити на дві групи: 1) обставини, що пов\'язані безпосередньо з особою, яка вчинила злочин (несприятливі умови формування особистості, обстановка в сім\'ї тощо); і 2) обставини, що існують незалежно від особи, яка вчинила злочин (неналежний облік товарно-матеріальних цінностей, неналежний контроль за виконанням розпоряджень тощо). Обставини першої групи можуть бути з\'ясовані лише після виявлення особи, яка вчинила злочин; обставини ж другої групи встановлюються вже за наявності події злочину. Завдяки обставинам другої групи навіть можна встановити особу, яка вчинила злочин.

Розслідуючи конкретний злочин, слідчий встановлює різні обставини, що сприяли його вчиненню і які відрізняються за своїм правовим значенням. Так, умовою вчинення злочину може бути збіг тяжких сімейних обставин (пом\'якшуючі відповідальність обставини – ст. 66 КК України). Умовою вчинення, наприклад, ухилення від оподаткування може бути провокація працівником податкової інспекції хабара або погроза чи матеріальна залежність особи тощо. Дані обставини мають кримінально-правове значення. Вони є структурними елементами предмета доказування (ст. 64 КПК України) і служать підставою для прийняття певного рішення щодо справи.

Стаття ж 23 КПК України говорить про обставини, які набувають правового значення саме завдяки тому, що обумовлюють злочин, сприяють його вчиненню і внаслідок цього служать підставою для винесення окремої ухвали (постанови), вирішення питання про заходи профілактики. Це різні порушення моральних, правових, технічних норм, недоліки в діяльності організацій, посадових осіб і громадян, які можуть бути усунуті внаслідок внесення окремих подань і ухвал. Тобто, у статті 23 КПК України йдеться про обставини, які існують незалежно від самого злочину і створюють окрему групу не передбачених кримінальним законом причин й умов злочину.

Правове значення вони набувають саме через їхній об\'єктивний зв\'язок із вчиненням злочину. Їх юридичне значення спрямоване на вирішення питання про заходи профілактичного характеру.

У статті 23 КПК України щодо причин і умов вчинення злочину вжито термін \"виявлення\". Михеєнко М.М. вважає це суттєвим недоліком формулюванні даної статті. Він наголошує, що терміни \"виявлення\", \"з\'ясування\" за своїм юридичним змістом прирівнюються до терміна \"доказування\". Деякі вчені стверджують, що за своїм змістом термін \"виявлення\" ширше за термін \"доказування\" і тому встановлювати дані обставини, можна, крім доказування, \"... й іншими шляхами, наприклад, спостереженням або розмовою слідчого з батьками обвинуваченого, безпосереднім вивченням обстановки, умов життя і виховання обвинуваченого слідчим або за його дорученням, представником громадськості\". Але, як уже зазначалось, діяльність із встановлення причин й умов вчинення злочину має певну процесуальну форму і процесуальний характер. Практика виходить з того, що дана процесуальна діяльність здійснюється методами і засобами, передбаченими КПК України, з належним оформленням і приєднанням до справи відповідних процесуальних документів, зокрема, подання, яке, поряд з окремою ухвалою, виступає процесуальною формою реагування органів розслідування і суду на встановлені причини й умови, які сприяли вчиненню конкретного злочину.

Не можна не погодитись з тим, що між поняттями \"виявити\" і \"доказати\" існує певна відмінність.

Виявити – означає викрити, показати, знайти, зробити явним. Доказати – це підтвердить дійсність будь-якого явища, події відповідними фактами, беззаперечними доводами.

Лише тоді, коли слідчий зібрав докази, що встановлюють всі чинники (як ті, які сприяли формуванню антисуспільних поглядів у особи, так і ті, які полегшили реалізацію таких поглядів у конкретному суспільно небезпечному діянні), він може вважати виконаним свій обов\'язок у виявленні причин та умов, що сприяли вчиненню злочину. Дослідження ж визначається достовірністю зібраних матеріалів і переконанням слідчого в тому, що саме ці встановленні ним фактичні дані виступають причинами й умовами, що сприяли вчиненню даного злочину. Не можна погодитись із вказівкою В.І. Михайлова на чинники, які антисуспільну поведінку у свідомості обвинуваченого перетворюють у злочинний умисел і намір вчинити злочин та які полегшують реалізувати злочинний умисел у конкретному діянні.

Вказівка лише на такі чинники виключає дослідження причин й умов вчинення злочинів через необережність, а також встановлення обставин, які сприяють не тільки вчиненню злочину, а й іншим подіям та діянням, що становлять суспільну небезпеку (наприклад, причини й умови, що сприяють вчиненню суспільно небезпечних дій неосудною особою або самогубству чи нещасним випадкам, які потягли тяжкі наслідки, але не містять складу злочину).

Очевидно, що в предмет доказування у кожній кримінальній справі не можна включати категоричну вимогу саме доказувати (беззаперечно доводити) причини й умови, які сприяли вчиненню злочину. Так, якщо умови, які сприяли підозрюваному (обвинуваченому, підсудному) реалізувати свій намір у конкретному суспільно небезпечному діянні цілком можливо доказати, підтвердити певними факторами, то причини, які сприяли формуванню антисуспільної установки у свідомості особи, обставини її життя перед вчиненням злочину, під впливом яких у неї виникла думка вчинити злочин, не завжди можна встановити із беззаперечною точністю (наприклад, коли обвинувачений відмовляється давати показання). Так, чи можна беззаперечними доказами підтвердити негативне відношення платника податку до існуючої податкової системи (як однієї із соціально-психологічних причин вчинення злочинів у сфері оподаткування), що потягли за собою виникнення антисуспільних поглядів, звичок, коли особа запевняє, що податкова система держави її цілком задовольняє, що вона не мала наміру взагалі ухилятися від сплати податку тощо. Дійсно, наукою кримінологією причини вчинення злочинів у сфері оподаткування згруповані у такі блоки: економічні, нормативно-правові, соціально-психологічні та організаційні. Це досягнуто шляхом відповідних досліджень, перш за все при опитуванні суб\'єктів підприємницької діяльності. Але окремий злочин у сфері оподаткування завжди індивідуальний. Він має специфічні, лише йому притаманні особливості. І його дослідженням займається наука кримінального процесу. Особа, яка проводить розслідування, не може визначати як причину ухилення від сплати податків, непомірний тягар високих ставок та великої кількості податків на господарську діяльність або відсутність традицій у суспільстві щодо різних чинників оподаткування чи недоліки нормативної бази податкового законодавства і законодавства, що регулює відносини підприємницької діяльності. Взагалі, слідчий з точністю може встановити лише обставини, які існують незалежно від особи, яка вчинила злочин, тобто конкретні недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій, посадових осіб, інших громадян, які (недоліки) полегшили вчинення злочину і настання шкоди. Про усунення таких обставин слідчі органи і прокурор виносять подання, а суддя – постанову (суд – ухвалу). Що стосується обставин, які пов\'язані з особою, яка вчинила злочин, то вони, на нашу думку, лише обумовлюють прийняття слідчим певного рішення у справі. Тобто вони допомагають встановити винність особи у вчиненні злочину (форму вини), мотив, мету злочину, пом\'якшуючі, обтяжуючі обставини та обставини, які виключають провадження у справі чи кримінальну відповідальність і застосування покарання. В окремому процесуальному документі такі обставини як причини вчинення злочину, не називаються. Як уже зазначалось, умотивоване подання слідчих органів і прокурора, як і окрема ухвала (постанова) суду (судді), є основним процесуальним документом, в якому фіксуються і доводяться до відома належних осіб та організацій висновки про причини й умови, що сприяли вчиненню розслідуваного злочину і про заходи, яких необхідно вжити для усунення чи нейтралізації цих причин та умов.