ReferatFolder.Org.Ua — Папка українських рефератів!


Загрузка...

Головна Правознавство. Право. Юриспруденція. Закон → Державний реєстр і недоторканість особистого життя платників податків

Аналізуючи повноту забезпечення права на недоторканість особистого життя фізичних осіб-платників податків можна дійти до висновку, що вона досягається за допомогою двох напрямів:

1. Встановлення правового режиму використання відомостей Державного реєстру іншими державними органами. Згідно з ч. 2 ст. 8 Закону \"Про Державний реєстр фізичних осіб-платників податків та інших обов\'язкових платежів\" відомості Державного реєстру є інформацією з обмеженим доступом і надаються іншим державним органам відповідно до чинного законодавства.

2. Встановлення юридичної відповідальності за розголошення інформації про фізичних осіб-платників податків з боку працівників, які ведуть Державного реєстр.

У той же час проблемним залишається питання щодо реалізації конституційного права громадянина на ознайомлення з відомостями про себе, які не є державною або іншою захищеною законом таємницею (ч. 3 ст. 32 Конституції України).

По-перше, Закон України \"Про інформацію\" закріплює лише загальні принципи доступу громадян до інформації, що стосується їх особистого життя. При цьому механізм реалізації зазначеного права належним чином не визначений.

По-друге, формально-юридичного аналіз положень Закону „Про Державний реєстр фізичних осіб-платників податків та інших обов\'язкових платежів\", свідчить, що до Державного реєстру вноситься інформація не тільки про громадян України, а й про осіб без громадянства та іноземців, які мають об\'єкти оподаткування і зобов\'язані сплачувати податки та інші обов\'язкові платежі. Тому не зрозуміло, чому на них не розповсюджуються права, передбачені ч. 3 ст. 32 Конституції України.

По-третє, невизначеність правового статусу відомостей Державного реєстру, створює обмеження навіть для безпосереднього застосування ч. 3 ст. 32 Конституції України, як акта прямої дії. Адже на сьогодні законодавець відніс вказані відомості до інформації з обмеженим доступом, що автоматично вимагає уточнення, оскільки ст. 30 Закону \"Про інформацію\" поділяє інформацію з обмеженим доступом на конфіденційну й таємну.

Зазначене питання, на нашу думку, досить суттєве з погляду функціонування механізму забезпечення конституційного права на недоторканість особистого життя, оскількизаконодавство України питання захисту конфіденційної інформації покладає на її власника, а таємної – на закон. З аналізу змісту юридичних гарантій забезпечення недоторканості особистого життя, закріплених ч. 2 ст. 32 Конституції України випливає, що захисту підлягає тільки конфіденційна інформація про особу, а ч. 3 цієї ж норми гарантує громадянину право знайомитись з відомостями про себе, які не є державною або іншою захищеною законом таємницею.

Отже, можна стверджувати, що сьогодні на рівні Закону \"Про державний реєстр фізичних осіб-платників податків та інших обов\'язкових платежів\" залишається остаточно неврегульованим правовий статус відомостей Державного реєстру, а також порядок ознайомлення фізичних осіб-платників податків з відомостями про себе, які обробляються в Державному реєстрі.

На нашу думку, персональні дані платників податків повинні мати статус конфіденційної інформації про те, що необхідно прямо вказати в Законі \"Про Державний реєстр фізичних осіб-платників податків та інших обов\'язкових платежів\". Крім того, доцільно також було б ввести до вітчизняного законодавства спеціальний нормативний акт, який містив би перелік інформації, що має статус конфіденційної, до якого необхідно включити інформацію про особисте життя. Наприклад, у Російській Федерації існує Указ Президента РФ від 06.03.97 №188, яким передбачено, що до відомостей конфіденційного характеру відносяться відомості про факти, події і обставини особистого життя громадян, які дозволяють ідентифікувати їх особу, а також таємницю слідства, службову та професійну таємницю [6].

У законодавчій базі необхідно передбачити процесуальні норми, які б впроваджували в галузеве законодавство механізм ознайомлення особи з відомостями про себе, що не є державною таємницею, при цьому потрібно передбачити можливість ознайомлення не тільки з первинними, а й з обробленими персональними даними. Реалізація зазначених пропозицій створить додаткові умови для забезпечення конституційних гарантій непорушення особистого і сімейного життя, а також створить можливість громадянам не втратити контроль за своїм інформаційним портретом.

Література:

1. Баранов А.А., Брыжко В.М., Базанов Ю.К. Права человека и защита персональных данных – К., 2000. – С. 160.

2. Беляева Н.Г. Право на неприкосновенность частной жизни и доступ к персональным данням // Правоведение. – 2001. – № 1. – С. 101–114.

3. Іщенко А.В., Гуренко М.М. Реєстрація даних про особу та права людини //Науковий вісник НАВСУ. – 2002. – № 1. – С. 148–149.

4. Діяльність податкової служби в Україні за 2000 рік // Статистичний збірник ДПА України. – К., 2001. – С. 103.

5. Право на неприкосновенность частной жизни: Материалы \"круглого стола\". – М., 1998. – С. 36; Толкачев К.В., Хабибулин А.Г. Органы внутренних дел в механизме обеспечения личных конституционных прав и свобод граждан. – Уфа, 1991. – С. 24.

6. Красавчикова Л.О. Личная жизнь граждан под охраной закона. – М., 1983. – С. 1–719.

7. Об утверждении перечня сведений конфиденциального характера: Указ Президента РФ от 6 марта 1997 г. № 188 // Сборник Законодательства РФ. – 1997. – № 10. – Ст. 1127.