ReferatFolder.Org.Ua — Папка українських рефератів!


Загрузка...

Головна Правознавство. Право. Юриспруденція. Закон → Державний контроль за суб’єктами підприємницької діяльності з надання охоронних послуг

Погоджуючись з такими принципами адміністративного процесу, слід зауважити, що:

1) демократизація суспільного життя в Україні, приведення системи законодавства в цілому та адміністративного права зокрема у відповідність з міжнародними принципами права ставить інтереси особи на пріоритетне місце порівняно з інтересами держави. Цей принцип у підході держави до важливості інтересів людини закріплений у Конституції України, згідно з ст. 3 якої людина, її життя і здоров\'я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю; права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави; утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов\'язком держави. У зв\'язку з дією такої конституційної норми один із принципів адміністративного процесу повинен відображати пріоритетність інтересів особи, а тому, на нашу думку, його доцільно сформулювати у такій редакції: охорона інтересів особи і держави;

2) правова норма, закріплена в ч. 3 ст. 10 Конституції України, гарантує вільний розвиток, використання і захист російської, інших мов національних меншин України. Реалізовуючи цю конституційну норму, ч. 2 та ч. 3 ст. 3 Закону України „Про мови в Українській РСР\" від 28 жовтня 1989 р. № 8312-11 встановлюють правові норми, відповідно до яких у роботі державних, партійних, громадських органів, підприємств, установ і організацій, розташованих у місцях проживання більшості громадян інших національностей (міста, райони, сільські і селищні ради, сільські населені пункти, їх сукупність), можуть використовуватися поряд з українською і їхні національні мови.

У разі, коли громадяни іншої національності, які становлять більшість населення зазначених адміністративно-територіальних одиниць, населених пунктів, не володіють у належному обсязі національною мовою або коли в межах цих адміністративно-територіальних одиниць, населених пунктів компактно проживає кілька національностей, жодна з яких не становить більшості населення даної місцевості, в роботі названих органів і організацій може використовуватись українська мова або мова, прийнятна для всього населення.

Ч. 2 ст. 11 названого Закону встановлює, що у випадках, передбачених у частині другій статті 3 цього Закону, мовою роботи, діловодства і документації поряд з українською мовою може бути і національна мова більшості населення тієї чи іншої місцевості, а у випадках, передбачених у частині третій цієї ж статті, – мова, прийнятна для населення даної місцевості.

Дотримуючись букви закону, ще один із принципів адміністративного процесу, на нашу думку, слід викласти в такій редакції: провадження процесу державною мовою або національною мовою більшості населення тієї чи іншої місцевості, або мовою, прийнятною для населення даної місцевості.

У теорії адміністративного права види проваджень за спільними ознаками об\'єднують у групи. Такими є: нормотворчі, установчі, правозастосовні провадження.

Правозастосовні провадження є найбільшою і найскладнішою в структурному відношенні групою адміністративних проваджень. Одним з них є провадження зі здійснення контролю і нагляду (контрольно-наглядове провадження).

Таким чином, контроль (нагляд) – це органічна частина управління, одна з основних його функцій. Звідси випливає, що складовою частиною завдань і владних повноважень органів і осіб, покликаних управляти, є організація та застосування контролю, підвищення ефективності його функціонування в інтересах поліпшення роботи підконтрольного об\'єкта. Тому в ході контролю повинні виявлятися та усуватися обставини, що перешкоджають цьому, причини, що призводять до розходження практичних результатів з поставленою метою. Під час контролю чи нагляду порушуються адміністративні або дисциплінарні провадження, ставиться питання про порушення кримінального переслідування, відшкодування збитків.

Контроль є одним з найбільш поширених і дієвих способів забезпечення законності. Його сутність полягає в тому, що суб\'єкт контролю здійснює облік і перевірку того, як контрольований об\'єкт виконує покладені на нього завдання і реалізує свої функції.

Аналіз практики контрольної діяльності свідчить, що вона містить такі спільні елементи: визначення характеру і строків контрольних заходів; залучення до контролю спеціалістів, представників громадськості; аналіз підсумків контролю, формування висновків і прийняття рішень; розробка заходів щодо виконання прийнятих рішень, вибір шляхів, форм, методів їх реалізації.

До контрольної діяльності висувається ряд вимог, згідно з якими вона повинна бути:

1) підзаконною (контроль повинен здійснюватися тільки у межах конкретних нормативних приписів);

2) систематичною (нести регулярний характер);

3) своєчасною (проводитися своєчасно, що значно підвищує його ефективність);

4) всебічною (охоплювати найбільш важливі питання, поширюватися на всі служби і структури підконтрольних органів);

5) глибокою (перевірці повинні підлягати не тільки ті підрозділи, які мають слабкі результати роботи, а й ті, що мають добрі результати);

6) об\'єктивною (виключати упередженість);

7) гласною (її результати повинні бути відомі тим, хто підлягав контролю);

8) результативною (дієвою). Ця діяльність не може обмежуватися виявленням фактичного стану справ. Вона повинна супроводжуватися конкретними заходами з усунення недоліків.

Реалізовуючи згаданий підхід до групувань адміністративних провадженя, контрольні функції держави щодо діяльності суб\'єктів підприємництва з надання охоронних послуг можна виділити як окремий вид адміністративного провадження і віднести до провадження з реалізації контрольно-наглядових функцій.

Зміст такого контролю повністю відповідає змісту контрольно-наглядових функцій держави. За сферою поширення дії процесуальних норм реалізація контрольно-наглядових функцій відноситься до групи проваджень з адміністративних справ зовнішньої дії, оскільки дія таких норм поширюється на інші, крім самих контрольно-наглядових органів, суб\'єкти адміністративних правовідносин цієї сфери. Така класифікація, запропонована нами, поділяє думку ряду юристів-адміністративістів, зокрема Коваля Л.В., що всю сукупність проваджень за ознакою сфери, на яку поширюється дія відповідних процесуальних норм, можна поділити на дві групи:

– перша – це група проваджень, які реалізують дії дозвільно-реєстраційного, контрольно-наглядового характеру; створюють процесуальний режим щодо розв\'язання справ земельних, податкових та ін.;

– друга – група проваджень, процедури яких спрямовано на реалізацію дій щодо виконавчої діяльності всередині державних органів, у недержавних структурах, на встановлення внутрішніх форм зв\'язків між їхніми підрозділами (документообіг, діловодство, провадження у випрацюванні індивідуальних актів управління, в застосуванні дисциплінарних стягнень, тощо) [3, c.146]. Її доцільно віднести за запропонованою в роботі класифікацією до групи проваджень з адміністративних справ внутрішньої дії.

Література:

  1. Юридический справочник предпринимателя / Рук. Авт. Кол. Ю.С. Шемшученко. – К., Прлит продакшн, ЛТД, 1992. – 636 с.

  2. Ленин В.И. КПСС о работе партийного и государственного аппарата. Сб. – М., 1976.

  3. Коваль Л.В. Адміністративне право: Курс лекцій: Для студентів юридичних вузів та факультетів. – К.: Вентурі, 1996. – 208 с.

  4. Колпаков В.К. Адміністративне право України: Підручник. – К.: Юрінком Інтер, 2001.

  5. Юридична енциклопедія: В 6 т./Редкол.: Ю.С.Шемшученко (відп. ред.) та ін. – К.: „Укр. енцикл.\", 1998. – Т.1: А-Г. 672 с.