ReferatFolder.Org.Ua — Папка українських рефератів!


Загрузка...

Головна Правознавство. Право. Юриспруденція. Закон → Державна служба в Україні: проблеми та перспективи становлення

Реферат на тему:

Державна служба в Україні: проблеми та перспективи становлення

У становленні й розвитку вітчизняної теорії державного управління величезну роль відіграли юридичні науки й насамперед наука адміністративного права. Державне управління (як і загалом управління, що здійснюється в суспільстві) має організаційну природу та набуло поширення позначення аспектів державного управління, що є предметом вивчення юридичними науками його „організаційно-правових аспектів\". Потреби державно-правового розвитку країни, особливо в контексті дуже повільного і суперечливого здійснення адміністративної реформи, вимагають значно ширших і активних зусиль адміністративно-правової науки щодо аналізу обраної проблематики державного управління. Успішне розв\'язання завдань подальшого зміцнення української держави багато в чому залежить від діяльності державних органів, їх апарату, державних службовців. Заходи політичного, економічного і правового характеру мають свої наслідки лише при поліпшенні якісного складу керівників, усіх службовців державних органів, їх відповідального ставлення до дорученої справи.

Суспільна роль державної служби полягає в виконанні завдань держави та реалізації її функцій. Завдання і функції держави, виконання яких покладається на державну службу, витікають із Конституції та законів України. Суть їх полягає в забезпеченні суверенітету, незалежності розвитку України як демократичної, соціальної, правової держави, де людина, її життя і здоров\'я, честь і гідність, недоторканість і безпека визначаються найвищою соціальною цінністю, а права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов\'язком держави (ст. 3 Конституції України).

Не вдаючись до характеристики та конкретизації завдань державної служби, що витікають із повноважень відповідних органів державної влади, до найбільш суспільно значущих слід віднести такі:

– забезпечення та охорона конституційного устрою України, розвиток її як демократичної, соціальної, правової держави;

– забезпечення вільного розвитку кожною людиною своєї особистості, прав, свобод та їх захисту, особистої свободи і недоторканості, права власності і недоторканості житла;

– формування державно-правових, економічних і політичних умов для діяльності державних органів, забезпечення ефективної їх діяльності;

– забезпечення громадянам права на участь в управлінні державними справами, у референдумах, вільно обирати і бути обраним до органів державної влади та органів місцевого самоврядування, рівного доступу до державної служби, а також служби в органах місцевого самоврядування;

– недопущення порушень права громадян мирно збиратися, об\'єднуватися у політичні партії та громадські організації;

– забезпечення дії принципу гласності в діяльності державних органів та державних службовців, дотримання законності та дисципліни в системі державної служби;

– забезпечення ефективної роботи держаних органів відповідно до їх компетенції, належних умов для професійної діяльності державних службовців, їх вірного служіння інтересам держави;

– забезпечення ефективної реалізації функцій державного управління, стабільності в сферах економіки, соціально-культурного будівництва та адміністративно-політичної діяльності;

– підготовка та реалізація рішень Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України та інших державних органів;

– комплектування державних органів висококваліфікованими службовцями, здібними виконувати свої службові повноваження;

– створення соціальних, інформаційних, правових та матеріально-фінансових умов діяльності державних службовців, встановлення порядку проходження служби;

– застосування у встановлених законодавством випадках заходів державного примусу.

Конкретизацію названих основних завдань необхідно зробити в законах, інших нормативно-правових актах, що регулюють окремі види державної служби. Це фактично знайшло своє відображення в ряді законів. На жаль, ні в Законі України „Про державну службу\", ні в інших законах, основні завдання державної служби не знайшли свого закріплення. На нашу думку, доцільно визначити основні завдання державної служби в окремих законах, які регулюватимуть основи державної служби та будуть узагальнюючими для всіх її видів.

Функції державної служби витікають із основного її призначення – виконання завдань держави з метою досягнення поставлених цілей. Тому вони безпосередньо пов\'язані з функціями держави і спрямовані на їх реалізацію. У широкому розумінні функції державної служби – це основні напрями практичної, соціально-корисної, професійної діяльності людей з виконання державою свого соціального призначення. Вони полягають у реалізації правових норм, що регулюють відносини у різних сферах, досягненні цілей правового регулювання в процесі створення державної служби та безпосередньої діяльності державних службовців.

Державна служба, вирішуючи завдання держави, фактично здійснює функції відповідних державних органів, носить чітко виражений управлінський характер і тому функціонує в усіх сферах діяльності. При визначенні функцій державної служби, мається на увазі управління в широкому розумінні, владно-організуючий вплив з боку державних суб\'єктів на суспільні відносини. У той же час найоб\'ємніший комплекс державно-службових відносин здійснюється у сфері виконавчої влади, на яку покладена державна управлінська діяльність. Функції державного управління здійснюють й інші органи державного управління, не віднесені Конституцією України до системи виконавчих – адміністрація державних підприємств, установ та організацій. У процесі управління державною службою виконуються функції як зовнішнього, так і внутрішнього спрямування.

При класифікації функцій державної служби доцільно виходити з тих функцій, які здійснюються державними органами: законодавчої (регулятивної), виконавчої (виконавчо-розпорядчої) та судової (правоохоронної). При цьому найбільш типовими визнаються функції регулювання, керівництва (у тому числі безпосереднього управління), прогнозування, планування, координації, обліку, контролю, діловодства. Як відомо, в юридичній літературі розглядаються різні варіанти поняття функцій державного органу та їх видів, зазвичай, автори визнають, що це основні напрями діяльності, як самого органу так і його апарату.

Наприклад, І.Л. Бачило вважає, що функції управління характеризують спроможність суб\'єкта управління виконувати відповідні дії. При цьому кожна функція включає ряд послідовних дій і операцій, які самі по собі – також функції, але менш загального характеру [1]. На думку Г.В. Атаманчука, функції управління – це види владних, організуючих і регулюючих впливів держави та її органів на суспільні процеси [2].

Відповідно до наведених ознак, Ю.Н. Старилов під основними функціями державної служби розуміє „загальні, типові, що мають спеціальну спрямованість види взаємодії між суб\'єктами та об\'єктами управління, характерні для усіх управлінських зв\'язків, що забезпечують досягнення узгодженості і упорядкованості в сфері державного управління\" [3]. В.В. Волошина, К.О. Титов під функціями, що здійснюються державною службою, розуміють основні, головні напрями діяльності державного апарату, які можна поділити на загальні і специфічні [4]. В.В. Волошина додає ще одну групу (вид) функцій державної служби – допоміжні (факультативні) [5].

На нашу думку, функції державної служби необхідно розглядати також з позицій мети їх здійснення – для забезпечення виконання завдань, що стоять перед відповідним органом (зовнішніми для нього), чи для забезпечення діяльності самої служби, оскільки державна служба не може поєднуватися лише з кадровим забезпеченням державних органів. Навіть орган, який здійснює керівництво державною службою – Головне управління державної служби України, вирішує кадрові проблеми як для інших органів, так і для себе. У зв\'язку з цим, визнаючи думки щодо поділу функцій державної служби на загальні, спеціальні (специфічні) і допоміжні, вважаємо, що загальні функції в свою чергу поділяються на ті, що пов\'язані з виконаннями завдань державного органу, і ті, що спрямовані на вирішення кадрового забезпечення державних органів та їх апарату.