ReferatFolder.Org.Ua — Папка українських рефератів!


Загрузка...

Головна Правознавство. Право. Юриспруденція. Закон → Департамент боротьби з відмиванням доходів, отриманих злочинним шляхом, набуває досвіду в роботі

Реферат на тему:

Департамент боротьби з відмиванням доходів, отриманих злочинним шляхом, набуває досвіду в роботі

Завдання боротьби з відмиванням доходів, отриманих злочинним шляхом, вирішується правоохоронними органами більшості країн із метою припинення фінансування організованої злочинності. Проникнення злочинних доходів у легальну (офіційну) економіку веде до її криміналізації, підриву державних підвалин і міжнародного авторитету будь-якої держави.

Світове співтовариство, гостро усвідомлюючи свою вразливість перед транснаціональною організованою злочинністю, вживає рішучих заходів, спрямованих на боротьбу з нею. За ініціативою Організації Об\'єднаних Націй у 1988 році прийнято Конвенцію про боротьбу проти незаконного обігу наркотичних засобів і психотропних речовин (Віденська Конвенція), яка оголосила \"відмивання\" грошей міжнародним злочином. У 1990 році за ініціативою Ради Європи у Страсбурзі прийнято Конвенцію про відмивання, пошук, арешт і конфіскацію доходів, отриманих злочинним шляхом.

З метою об\'єднання зусиль країн у боротьбі з відмиванням грошей у 1989 році з ініціативи Великої сімки у Парижі створюється міждержавна неурядова організація fatf (група з розробки фінансових заходів боротьби з відмиванням грошей).

Вивчивши наявний досвід боротьби з цим небезпечним видом злочину, fatf у 1990 році розробила Сорок Рекомендацій, що є універсальними правилами та визнані всіма державами-членами fatf міжнародним стандартом (програмою) боротьби з відмиванням грошей.

З метою фінансового впливу на країни, що не вважають за необхідне боротися з відмиванням грошей, fatf у 1998 році розробила 25 критеріїв оцінки країн і територій, фінансові інструменти яких не відповідають міжнародним стандартам (Сорока Рекомендаціям) або вони відмовляються від співробітництва у справі боротьби з відмиванням грошей.

На початковому етапі боротьба з відмиванням грошей велась, у першу чергу, проти легалізації доходів, отриманих від торгівлі наркотиків. Про це йшлося у прийнятій 10 червня 1991 року Радою Європи Директиві \"Про запобігання використанню фінансових систем з метою відмивання грошей\" № (91308ЄЕС).

Однак з поширенням фактів відмивання грошей, отриманих у результаті вчинення фінансових та інших корисливих злочинів, що передбачає отримання матеріальної вигоди та їх подальшу легалізацію, 14 липня 1999 року Комісія Європейських співтовариств внесла пропозицію до зазначеної Директиви № (91308ЄЕС) \"Про запобігання використанню фінансових систем з метою відмивання грошей\", яка полягає у розширенні заборони на відмивання грошей, що стосується не лише контрабанди наркотиків, а всіх прибутків, отриманих від злочинної діяльності. Враховуючи юрисдикцію останнього правового акта, Україна потрапила до числа країн із високим рівнем криміналізації соціально-економічних відносин.

Першою причиною такої оцінки став \"тіньовий\" сектор економіки, який за різними підрахунками становить від 50 до 60 % ВВП.

За результатами вивчення природи утворення та накопичення \"брудних\" грошей, а також їх подальшого відмивання, встановлено, що на відміну від західних країн, де відмиваються доходи, отримані від торгівлі наркотиками, зброєю та інших промислів кримінального характеру, в Україні має місце відмивання доходів, одержаних унаслідок вчинення злочинів у сфері економічних відносин.

За оцінками експертів, у 1994 році обсяг неконтрольованої грошової маси в Україні становив близько 25 % загальної суми, а у 2000 році він уже дорівнював понад 40 %. У 2001 році у нелегальному обігу знаходилось19,5млрд. гривень, що дорівнює половині всієї грошової маси, яка знаходиться в обороті.

Характерно, що більша частина тіньових доходів формується у результаті вчинення економічних злочинів, зокрема і за рахунок несплати податків.

На сучасному етапі розвитку економічних відносин подібна ситуація розвивається також у деяких західних країнах. Закордонні експерти наголошують на зростанні обсягів \"брудних\" грошей, накопичених за рахунок ухилення від сплати податків та прихованих в офшорних зонах.

Німецький фахівець у сфері оподаткування Клаус Коттке у своїй книзі \"Брудні гроші\", яка витримала вже 7 видань, стверджує, що \"брудні\" гроші варто шукати у двох сферах – загальнокримінальній і сфері оподатковування. Саме в останній – як у національному, так і в міжнародному масштабі, вони все більшою мірою мають своїм джерелом доходи, приховані від оподатковування.

Відповідно до чинного законодавства викриттям таких загальнокримінальних злочинів, як тероризм, торгівля наркотиками, живим товаром, нелегальна торгівля зброєю, проституція, рекет та деяких інших злочинів, займаються Служба безпеки та органи внутрішніх справ, а їх розкриттям у сфері оподаткування – органи державної податкової служби у взаємодії із зазначеними правоохоронними.

І це цілком слушно, оскільки злочини, які вчинені із корисних мотивів (чи то пограбування, розбій або торгівля наркотиками), передбачають отримання матеріальної вигоди, яка врешті-решт могла бути легалізована. Тобто кожний із перерахованих правоохоронних органів повинен вести боротьбу з відмиванням \"брудних\" грошей за своїми напрямами, що і передбачено чинним законодавством (ст. 209 ККУ згідно зі статтею 312 Кримінально-процесуального кодексу підслідна слідчим органів внутрішніх справ, служби безпеки, податкової міліції та прокуратури).

Здійснюючи послідовні кроки з інтеграції до Європейського Союзу, Україна приєдналася до обох Конвенцій, які було ратифіковано у 1991 і 1997 роках. У 1995 році було встановлено кримінальну відповідальність за відмивання грошей, отриманих від наркобізнесу (ст. 229-12, ст. 306 нового КК), а з 1 вересня 2001 року – загальну кримінальну відповідальність за відмивання будь-яких доходів, отриманих злочинним шляхом (ст. 209 нового Кримінального кодексу).

Верховною Радою України були прийняті Закони України \"Про банки і банківську діяльність\" (грудень, 2000 року) та \"Про фінансові послуги і державне регулювання ринків фінансових послуг\" (липень, 2001 року), у яких передбачені положення щодо протидії відмиванню грошей, але в них законодавець не передбачив механізму виявлення сумнівних фінансових операцій та повідомлення про них відповідних правоохоронних органів.