ReferatFolder.Org.Ua — Папка українських рефератів!


Загрузка...

Головна Правознавство. Право. Юриспруденція. Закон → Гносеологічні аспекти інституту іпотеки як правової категорії

У Канаді іпотечні банки є традиційним видом кредитних інститутів. Вони займаються, головним чином, кредитуванням операцій із нерухомістю, а також інвестиціями в довгострокові цінні папери держави і корпорацій. Спочатку об\'єктом їхньої діяльності було кредитування сільського господарства під заставу землі, згодом – кредитування житлового будівництва.

В Аргентині ефективна схема іпотечного кредитування реалізована за допомогою Всесвітнього Банку. Узагальнений вид схеми можна передати таким чином: уряд створює Гарантійний фонд для облігацій (боргових зобов\'язань), що емітуються банками-учасниками проекту; Світовий Банк для створення Фонду надає 15-річну позичку (включаючи 7-річну відстрочку платежу) на суму 500 млн доларів США. Фонд видає гарантії по цінних паперах, які емітуються суб\'єктами іпотечного ринку, гарантії по паях участі в пулах іпотечних кредитів іпотечних банків. Плата за гарантію – 5 % від суми кредиту. Сертифікати паїв мають єдиний стандарт і номіновані до валюти кредиту Всесвітнього Банку. Гарантійний фонд створюється для того, щоб викупити в банків-учасників проекту випущені ними облігації у випадку, якщо у банків немає можливості підтримувати їхній курс через спад на ринку. Розрахунок із Фондом провадиться в усіх випадках, коли банки вирішують скористатися своїм правом, зафіксованим в угоді з Фондом, продати йому свої цінні папери. Банки-учасники емітують номіновані до курсу США облігації для того, щоб акумулювати кошти для кредитування інвестиційних проектів (як у галузі виробничого, так і житлового будівництва). Емітент за погодженням із гарантом (Фондом) може вибрати вид облігацій, що емітуються.

Узагальнюючи досвід розвитку іпотечного кредитування в зарубіжних країнах, слід зазначити, що саме іпотечне кредитування стало одним з основних чинників економічного розвитку в США (\"Новий курс\" Рузвельта), у Німеччині (повоєнні реформи Ерхарда), в Аргентині (\"план Ковальйо\") та інших країнах.

В Україні внаслідок політичних, економіко-правових і культурно-історичних умов іпотечний ринок розвинений недостатньо. Іпотечні операції знаходяться в стані зародження. У цьому немає нічого дивного, оскільки протягом 70 років в Україні не існувало приватної власності на землю та нерухомість, що становлять предмет іпотеки. Потреба в іпотеці стає все більш нагальнішою в багатьох сферах народного господарства України, особливо в сільському господарстві та житловому будівництві. Саме в цих галузях відчувається гостра нестача коштів через різке скорочення бюджетного фінансування, а також дефіцит коштів у сільськогосподарських виробників і потенційних власників житла. Найбільш привабливою формою, яка сприяє розвитку довгострокового кредитування, зокрема через відсутність інших предметів застави, виступають земельна ділянка та будівлі й об\'єкти житла, що знаходяться на ній.

Для фінансово-кредитних, зокрема банківських установ, в іпотечному кредитуванні важливі, перш за все, стійкість, законність кредитних відносин, тверде забезпечення кредитних коштів, що надаються, та можливість розвитку вторинного ринку цінних паперів, а для заставодавця й заставодержателя – ґарантії виконання договірних зобов\'язань.

Отже, можна зробити такі висновки:

1. Наявна законодавча база України для здійснення іпотечного кредитування має надто загальний характер. У країні відсутня система законодавчих і підзаконних нормативних актів, яка здатна забезпечити стабільне регулювання відносин заставодавця й заставодержателя нерухомості. Не прийнято і Закон \"Про іпотеку\", де були б чітко сформульовані процедура і порядок оформлення іпотечних відносин. Чинний Закон України \"Про заставу\" № 2654-XII вiд 02.10.1992 року містить розділ, присвячений іпотеці, але не забезпечує вичерпного регулювання складного комплексу правовідносин, що виникають при заставі нерухомого майна, що з розвитком економіки негативно позначається на стані фінансово-господарського механізму та інших складових економіки.

2. З прийняттям Земельного кодексу України прийняття Закону \"Про іпотеку\", яким би було комплексно врегульовано всі аспекти застави нерухомого майна, є досить актуальним.

3. Слід створити систему страхування та індексації іпотечних кредитів. Істотну роль тут може відіграти державне страхування іпотечного кредитування землі при безпосередній участі Національного Банку, що фінансується з фондів, які утворюються за рахунок надходжень від земельного податку. Держава повинна проводити пільгову податкову політику в сфері житлового іпотечного кредиту, розробити спеціальні програми, створювати необхідні державні органи. Можливе також у зв\'язку з цим закріплення зниженої облікової ставки на кредитні ресурси НБУ, що виділяються на житлову іпотеку, або обмеження розмірів дивідендів для банків, яким надаються ліцензії на здійснення іпотечних операцій. Втрати від різниці між зниженою та звичайною процентними ставками могли б відшкодовуватися із державних резервів у централізованому порядку.

4. Актуальним є прийняття законодавства, що дозволяє створювати приватні іпотечні банки, які надавали б іпотечні кредити та здійснювали їх рефінансування шляхом випуску заставних зобов\'язань. Особливу увагу необхідно приділити закріпленню законодавчої процедури примусового відчуження предмета іпотеки на користь кредитора у випадку непогашення кредиту – звернення стягнення. У той же час необхідно забезпечити і захист прав боржників і власників, що сприяло б розвитку іпотеки в Україні. Разом з тим, односторонній захист позичальника означає збільшення ризику для кредитора, який компенсуватиме його збільшенням процентної ставки по кредиту. Реально захистити інтереси як позичальника, так і кредитора може тільки чітке та збалансоване законодавство.

5. Становлення іпотечного кредитування в Україні потребує вжиття комплексу заходів нормативно-правового, організаційно-інституційного та фінансово-економічного характеру. Заходами нормативно-правового характеру, які необхідно здійснити з метою створення умов для розвитку іпотечних відносин, є прийняття таких законів України: \"Про іпотеку\", \"Про особливості створення та діяльності іпотечних установ в Україні\", \"Про державну реєстрацію прав власності на об\'єкти нерухомого майна\", \"Про Державний земельний кадастр\", \"Про оцінку земель\", \"Про ринок землі\", \"Про Державний земельний (іпотечний) банк\", \"Про забезпечені угоди та права вимоги на майно\".

Таким чином, створення системи іпотечного кредитування, що відповідає світовим стандартам та підтримується державою, сприятиме рішенню проблем інвестування промисловості, сільського господарства та житлового сектора в Україні, соціально-економічної стабілізації суспільства.

Література:

1. Черняк И.В. О развитии ипотечного кредитования // Жилищное строительство. – 1995. – № 6. – С. 2–3.

2. Юридична енциклопедія. – Т. 2. – К.: Українська енциклопедія ім. М. Бажана, 1999.

3. Иванов А., Рогожина Н. Формирование финансовой базы ипотечного кредитования // Журнал для акционеров. – 1995. – № 4. – С. 40–43.

4. Ужегов А.Н. Квартира в кредит: ипотечная сделка. – СПб.: Питер, 2001. – 288 с.

5. Казимагомедов А.А. Кредиты и условия кредитования частных лиц за рубежом. – СПб.: Изд-во \"СПбУЭФ\", 1995. – 102 с.

6. Михайлов Е.Д. Ипотечное финансирование в США // США: экономика, политика, идеология. – 1993. – № 1. – С. 33–39, 60.