ReferatFolder.Org.Ua — Папка українських рефератів!


Загрузка...

Головна Правознавство. Право. Юриспруденція. Закон → Гносеологічні аспекти інституту іпотеки як правової категорії

У Франції найбільший земельний банк (\"Credit Foncier de France\") та його філія (Контора підприємців) надають позички землевласникам і будівельним компаніям на житлове та промислове будівництво. Іпотечні операції пов\'язані з видачею середньострокових і довгострокових іпотечних позичок строком від 3 до 20 років. Виділяється два види житлових ощадних рахунків: на першому (так звана ощадна книжка А) можна накопичувати до 100 тис. франків і після цього одержати пільговий житловий кредит у 150 тис. франків під 3,75 % річних, при цьому щороку до цільового вкладу додається державна премія в розмірі 7,5 тисяч франків; другий вид житлових ощадних рахунків – так звані рахунки PEL (план житлових заощаджень), на яких можна накопичувати до 400 тис. франків і одержувати пільговий житловий кредит на суму до 600 тис. франків під 4,8 % річних. Ставки по кредитах нижче ринкових на 4–5 % [4, с. 33].

В Італії можна виділити категорію пільгових позичок, що почали надавати Інститути земельного кредиту з 1978 року. Позички надаються на строк не більш 25 років, а розмір їх досягає 100 % витрат. Процентні ставки по цих кредитах знижуються залежно від коштів, якими володіє позичальник. А в 1986 році був прийнятий закон, за яким позички можуть надаватися усім найманим робітникам у межах суми, що дорівнює 2,5 річної заробітної плати, максимальна процентна ставка дорівнює 13 %. Також слід відмітити категорію непільгових позичок, які італійськими банками надаються у трьох категоріях:

1) земельні аванси (надаються Інститутами земельного кредиту під іпотечну гарантію; строк надавання кредиту не менше 18 місяців; як правило, ці позички надаються особам з досить високими прибутками);

2) довгострокові іпотечні позички (надаються Інститутами земельного кредиту на строк від 10 до 25 років або іншими кредитними установами на строк від 5 до 15 років. У першому випадку позички надаються під тверду або під процентну ставку, яка раз у 5 років переглядається, а в другому – під ринкову процентну ставку з виплатами за рахунок погашення);

3) банківські позички, що надаються італійськими банками без іпотеки та носять короткостроковий характер. Вони видаються під особисті гарантії або під цінні папери та не перевищують 50 % суми, яка вимагається [5, с. 73–74].

У Великобританії з XIX ст. успішно функціонує система будівельних товариств. Механізм їхньої роботи дещо схожий на діяльність німецьких, але для одержання житлового кредиту не обов\'язково бути вкладником будівельного товариства. У результаті лібералізації банківського законодавства Сполученого Королівства діяльність будівельних товариств усе більше перетинається з діяльністю комерційних банків.

Надання кредитів під заставу нерухомості почало швидко розвиватися у Сполучених Штатах Америкиз 1914 року, коли почала працювати вперше створена Американська асоціація іпотечних кредитів. У ті роки економічної нестабільності, високого процента безробіття приватні банки надавали іпотечні позички тільки на жорстких умовах: малий розмір позичок, який не покривав й половини вартості будинку; висока процентна ставка; високий початковий внесок при укладанні угоди; строки погашення боргу з відсотками не перевищували 5–7 років, після чого у випадку невиплати боргу угода анулювалася з втратою внесків або поновлювалась під більш високий процент. Таким чином, кредитори намагались захистити себе від ризику втрат. Але такі заходи, в свою чергу, звужували коло осіб, які могли б скористатися позичками. До кризи початку 30-х років XX ст. федеральний уряд практично ніякої допомоги у вирішенні житлової проблеми не здійснював. Гостра ситуація з житлом виникла під час \"великої депресії\", коли населення не в змозі було виплачувати борги за позичками, а банки, які надавали кредити, збанкрутіли. \"Новий курс\" Ф. Рузвельта \"відгукнувся\" на важкий стан у кредитній сфері створенням Управління суспільних робіт. Гроші від суспільних робіт ішли на будівництво дешевого житла. Другим заходом прямого субсидування будівництва було прийняття у 1937 році Програми муніципального житла, що передбачає виділення коштів із федерального та місцевого бюджетів на будівництво дешевих квартир у багатоквартирних будинках для низькооплачуваних сімей. У 1934 році було створено Федеральне житлове управління, яке взяло на себе функцію страхування й гарантії довгострокових іпотечних позичок, що видавалися приватними фінансовими інститутами під заставу [6, с. 34–35].Отже, саме за часів Ф. Рузвельта почала укладатися розгалужена система іпотечного кредитування житлового будівництва і придбання житла у власність. Сьогодні система фінансування житла в США – це складний ринок загальнонаціонального масштабу, на якому діє величезна кількість установ, включаючи іпотечні банки, ощадні і кредитні асоціації, універсальні банки, страхові компанії, пенсійні фонди тощо.

Вирішальним чинником успіху в даному напрямі виявилися заходи щодо формування вторинного іпотечного ринку, що розв\'язало головну проблему житлового фінансування – проблему кредитних ресурсів. З цією метою в різні роки були створені спеціалізовані організації – Федеральна національна іпотечна асоціація (Fannie Mae), Корпорація житлового кредитування (Freddie Mack) і Урядова національна іпотечна асоціація (Ginnie Mae).

Усі ці організації наділені повноваженнями купувати іпотечні кредити на житло і під державну ґарантію або державне страхування випускати цінні папери, забезпечені викупленими іпотечними кредитами. Ринок боргових зобов\'язань, емітованих цими організаціями, є сьогодні найбільшим у світі за обсягом капіталу, що обертається на ньому.

Сьогодні Fannie Mae – найбільша національна корпорація за активами, а також найбільше джерело звичайних іпотечних фондів у США. Акціями Fannie Mae торгує Нью-йоркська Біржа та інші відомі фірми. Її акції знаходяться серед тих, що найбільш активно продаються. З моменту свого створення в 1938 році Fannie Mae надає постійне джерело іпотечного фінансування для покупців житла шляхом інвестування заставних тих інститутів, які їх випускають, таких як: ощадні і позичкові, іпотечні компанії і комерційні банки.

У США та Великобританії іпотека має свою особливість: на період виконання боржником основного зобов\'язання всі права на володіння майном і титул власності автоматично переходять від боржника до кредитора по іпотеці.

В Японіїіснує більш централізована система. Лише одна установа – Товариство фінансування житлового будівництва, яка фінансує видачу 35 % позичок, інші позички розподіляються між іншими установами. Процентні ставки по позичках Товариства фінансування житлового будівництва залишаються під суворим контролем держави. Необхідно зазначити, що японські банкіри дуже серйозно підходять до критерію платоспроможності своїх клієнтів [5, с. 87–88].