ReferatFolder.Org.Ua — Папка українських рефератів!


Загрузка...

Головна Правознавство. Право. Юриспруденція. Закон → Вугільна галузь як особливий сегмент енергетичної безпеки України

Перспектива розвитку вугільної галузі знайшла відображення у національній програмі „Українське вугілля\", затвердженій постановою Кабінету Міністрів України від 19 вересня 2001 року №1205, що розрахована на термін до 2010 року.

У даній програмі зазначається, що вугільна промисловість України за економічними, фінансовими, технічними та соціальними показниками перебуває в кризі. Основними причинами цього є:

а) макроекономічні причини: неповні розрахунки між постачальниками та споживачами, міжгалузеві цінові диспропорції, недосконалість податково-бюджетних відносин, недостатній розвиток фінансово-кредитної системи;

б) причини на рівні відносин власності: відставання вугільної промисловості від загальних темпів реформування відносин власності у державі;

в) внутрішньогалузеві причини: збитковість, кредиторська заборгованість, заборгованість із заробітної плати та інших соціальних виплат працівникам галузі, низький рівень заробітної плати та пенсій шахтарів, дефіцит коштів на відновлення виробництва, незавершеність реформування системи управління первинною ланкою виробництва;

г) регіональні причини: незадовільна демографічна ситуація, занедбаність соціальної сфери, екологічні аспекти тощо.

Значний борг, який склався в галузі внаслідок несвоєчасної оплати за відвантажену продукцію та кредиторська заборгованість не дають можливості стабільно розвиватися галузі. Щоб покращити ситуацію, яка склалась у галузі, була підписана Угода про надання позики на реструктуризацію вугільної галузі між Україною та Міжнародним банком реконструкції та розвитку, яка була ратифікована Законом України „Про ратифікацію Угоди між Україною і Міжнародним банком реконструкції та розвитку про надання позики на реструктуризацію вугільної галузі\" від 25 грудня 1996 року № 638/96-ВР.

Необхідність проведення економічних реформ підштовхнуло керівництво держави до вжиття необхідних заходів впливу на розвиток галузі. Розпочата, відповідно до Указу Президента України „Про структурну перебудову вугільної промисловості\" № 116 від 7 лютого 1996 року реструктуризація потягла за собою закриття цілого ряду шахт і підприємств вугільної галузі. За період дії даного Указу було вже закрито, або в даний час ведеться ліквідаційна процедура цілого ряду шахт. Проблема полягає не тільки в закритті, а і в складному процесі відновлення функціонування всього комплексу життєзабезпечення працівників, тобто виникає безліч соціальних проблем, пов\'язаних із працевлаштуванням [6], перенавчанням, достатнє фінансування самого закриття шахт, адже середня вартість закриття однієї шахти становить близько 60 млн грн. Постановою Кабінету Міністрів „Про заходи щодо поліпшення роботи підприємств вугільної та торфодобувної галузей\" від 6 липня 2002 р. № 938 введено в дію Порядок ліквідації збиткових вугледобувних та вуглепереробних підприємств, у якому передбачено особливості ліквідації збиткових вугледобувних і вуглепереробних підприємств, сам порядок ліквідації та шляхи подолання негативних соціально-економічних наслідків ліквідації гірничого підприємства.

За період 19912005 рр. виробнича потужність вугледобувних підприємств зменшилася майже в 2,1 раза, а кількість вугледобувних підприємств з 283 скоротилося до 167.

Вугільна галузь як особливий сегмент енергетичної безпеки України

Недостатнє фінансування цих реформ у галузі зумовлює збільшення часу на фізичне закриття шахт, що автоматично збільшує вартість даного процесу. Виникає проблема – чим повільніше фінансується програма закриття підприємств галузі, тим більше коштів необхідно.

Утримання дрібних і збиткових підприємств також виливається для держави великими збитками. Для прискорення виходу з кризового становища вугільної галузі необхідно забезпечити своєчасне та повне фінансування процесу реформування галузі. Цей процес переважно пов\'язаний з ліквідацією збиткових підприємств і вирішенням соціальних проблем шахтарів.

Однією із складових частин програми „Українське вугілля\" є програма розвитку буровугільного комплексу України. Враховуючи досвід ряду європейських країн, перспектива використання бурого вугілля, як основного палива для виробництва електроенергії, досить приваблива. Наприклад, у Німеччині електрична енергія, вироблена з бурого вугілля, стала найдешевшою, і вся енергетична політика даної країни базується на використанні саме вугілля, зводячи на сучасному етапі до мінімуму використання атомної енергії, а в майбутньому до повної відмови від неї.

Здешевлення виробництва електроенергії шляхом використання низькокалорійного вугілля, проходить завдяки досить дешевому способу його добування – відкритому. У цілому ряді країн буре вугілля добувається саме відкритим способом: Німеччина, Австралія, Польща, Канада, Індія, Греція, Індонезія.

Для України, враховуючи розвідані родовища бурого вугілля, є досить перспективним розробка та використання його для потреб виробництва електроенергії, а також для забезпечення населення брикетами для опалення житла в сільській місцевості, де відсутня газифікація.

Реорганізація вугільної галузі та плановий поступовий розвиток можливі за умови:

– перегляду ролі вугільної промисловості у підтриманні енергетичної безпеки України;

– проведення приватизаційних процесів галузі, з дотриманням умов збереження національної безпеки та з дотриманням балансу інтересів галузі в цілому;

– розвитку та удосконалення оптового ринку вугілля в державі;

– розв\'язання соціальних проблем вугільних регіонів, що пов\'язані з значними заборгованостями із заробітної плати, великими боргами по платежах до бюджетів всіх рівнів;

– розв\'язання екологічних проблем;

– підвищення вимог безпечної роботи шахтарів.

Таким чином, вбачається необхідність більш якісної визначеності державної політики щодо управління та використання науково-технічного потенціалу з метою впровадження результатів досліджень на основі високих технологій, ноу-хау та науково-технічних розробок [7]. Для забезпечення енергетичної безпеки в цілому в державі необхідно створити єдину енергетичну законодавчу базу країни, визначивши при цьому основні перспективи розвитку енергетики, шляхи подолання кризи та моделі управління галуззю.

Література:

1. Корзун А.В., Янко С.В. Некоторые аспекты состояния и перспектив угольных предприятий Украины // Уголь Украины. – 2002. – № 6. – С. 3–6.

2. Паливно-енергетичний комплекс України на порозі третього тисячоліття // За заг. ред. А.К. Шидловського, МП. Ковалка. – Київ :УЕЗ, 2001. – 400 с.

3. Савченко А., Оганян Г. Перспективы металлургической и топливно-энергетической индустрии Украины // Экономика Украины. – 1994. – № 10 – С. 18–26.

4. Рішення Колегії Міністерства палива та енергетики „Підсумки роботи паливно-енергетичного комплексу України за 2003 рік та завдання на 2004 рік\" від 26 лютого 2004 року № 2.1 2 www/liga.net.

5. Некоторые вопросы организации рыночных отношений в угольной промышленности европейских угледобывающих стран // Научно-технические достижения и передовой опыт в угольной промышленности. 1991. – № 1. – С. 3.

6. Лепихов А.Г. Роль угля в формировании энергетической базы Украины и занятость шахтеров // Уголь Украины. – 1994. – № 6. – С. 4–7.

7. Шидловський А. Внесок науки у вирішення проблеми української енергетики //Національна безпека і оборона. – 2001. – № 2. – ст. 70.