ReferatFolder.Org.Ua — Папка українських рефератів!


Загрузка...

Головна Правознавство. Право. Юриспруденція. Закон → Вплив податкового законодавства на діяльність сільськогосподарських товаровиробників та аграрних бірж

Реферат на тему:

Вплив податкового законодавства на діяльність сільськогосподарських товаровиробників та аграрних бірж

Прийняття нового Податкового кодексу повинне стати основою цілеспрямованої податкової політики держави та найважливішим кроком на шляху до забезпечення стабільності економічних процесів, що відбуваються у державі. Особливу увагу при цьому варто приділити проблемам нормативно-правового забезпечення процесів оподаткування таких найбільш вразливих секторів економіки, як сільське господарство.

В Україні триває процес формування ринків сільськогосподарської продукції та ресурсів сільського господарства. Головним елементом аграрного ринку є аграрні біржі, які перебувають безпосередньо у правовідносинах із сільськогосподарськими товаровиробниками. Тому питання вдосконалення податкового законодавства щодо сільськогосподарських товаровиробників та аграрних бірж є досить актуальним і має велике значення для оптимізації діяльності цих суб\'єктів на практиці.

На сьогодні проблеми оподаткування у АПК більш досконало розглянуто в економічній літературі. Проте правовим аспектам оподаткування діяльності товаровиробників і бірж приділено недостатньо уваги, тому це питання залишається дискусійним.

Незважаючи на те, що товаровиробників і аграрні біржі об\'єднує статус учасників аграрного ринку, їх оподаткування має відмінності, породжені специфікою їх діяльності та функціонування. У зв\'язку з цим виникає потреба одночасно з вирішенням спільних аспектів законодавчого забезпечення оподаткування здійснити певне розмежування підходів щодо сільгосппідприємств та окремо аграрних бірж.

До загальних проблем, по-перше, потрібно віднести необхідність законодавчого закріплення базових понятійних категорій. Так, авторами багатьох публікацій звертається увага на необхідність законодавчого закріплення не лише основних елементів податку, відображених у Законах \"Про систему оподаткування\" та \"Про податок на додану вартість\", а саме – платник податку, об\'єкт оподаткування, податкова база, податковий період, податкова ставка тощо, та так званих факультативних – податкова пільга, а також додаткових – предмет податку, масштаб податку, одиниця податку, джерело податку, податковий оклад, одержувач податку [1. – С. 45]. Реалізація такого підходу забезпечить однозначність при сприйнятті податкових норм.

По-друге, не менш важливим, на нашу думку, є усунення тенденції перенасичення, зокрема проекту Податкового кодексу, термінами загальноекономічного значення та відсутністю чіткого трактування понять, необхідних для розуміння реальних правовідносин, що виникають у сфері оподаткування. Це стосується, наприклад, такого поняття, як \"біржа\"[2, 3]. Так, у статті 1013 проекту Податкового кодексу зазначено, що біржа – це організаційно оформлений, постійно діючий ринок, на якому, відповідно до законодавства, здійснюється торгівля цінними паперами, валютними цінностями, а також оптова торгівля товарами. Таке визначення не тільки не відображає особливостей цього інституту щодо оподаткування, а навіть звужує визначення біржі, що існує в інших нормативних актах.

Повертаючись до питання розмежування підходів щодо оподаткування сільгосподарських підприємств та аграрних бірж, важливо зазначити наступне.

Існуюча практика оподаткування сільгосптоваровиробників значною мірою визначалася висновками провідних економістів, сформульованих ще на початку 90-х років минулого століття. По-перше, чим багатша країна, тим більший протекціоністський захист вона виявляє щодо своїх виробників сільгосппродукції. Бідні держави обкладають товаровиробників високими податками та отримують на світових ринках за сільгосппродукцію ціну меншу, ніж світова.

По-друге, фермери, які займаються експортом, вимушені платити більші податки, ніж товаровиробники, які працюють на внутрішній ринок. Це значною мірою стримує торгівлю сільгосппродукцією. Економісти Світового банку вважають, що обкладення високими податками у менш розвинених країнах і всебічний протекціонізм сільського господарства у розвинених державах пов\'язані насамперед із функціонуванням механізму влади меншості. Це відбувається тоді, коли невелика частина населення, зайнята у сільському господарстві, добре організована і здатна примусити несільськогосподарську більшість до субсидіювання аграрного сектора [3. – С. 270].

У подальшому, у ході реформування аграрної політики, такі засади значною мірою було переглянуто. Після прийняття рішень щодо поглиблення європейської інтеграції Єврокомісія неодноразово приймала рішення щодо зменшення витрат на здійснення аграрної політики, насамперед шляхом скорочення обсягів субсидій і дотацій.

У контексті такого підходу для успішного входження України в СОТ та ЄС постало питання про створення законодавчої структури, яка б відповідала принципам і нормам ГААТ/СОТ, зокрема й у сфері податкового права [4. – С. 196].

З метою забезпечення вступу України до Світової організації торгівлі було прийнято Указ Президента України \"Про Програму заходів щодо завершення вступу України до Світової організації торгівлі\" № 104/2002 від 05.02.02.

Згідно з Програмою трансформація державної підтримки сільського господарства повинна забезпечувати поступове її зменшення шляхом узяття зобов\'язань із зменшення внутрішньої підтримки, яка не справляє належного впливу на торгівлю чи на виробництво, особливо внаслідок надання цінової підтримки виробникам (розділ 6).

Тобто успішне завершення процесу набуття Україною членства в СОТ залежить від остаточного погодження рівня державної підтримки сільського господарства, формування позиції щодо зобов\'язань зі скорочення підтримки, а також додержання принципу, за яким сукупний рівень заходів підтримки не може бути збільшений. Згідно з вимогами СОТ надання державної підтримки не повинне негативно впливати на конкуренцію у торгівлі.

Таким чином, необхідно знайти оптимальну модель відносин, зокрема у сфері оподаткування, між державою та сільськогосподарськими товаровиробниками. З одного боку, як показує світова практика існування сільського господарства, без суттєвої державної підтримки, і в першу чергу протекціоністської податкової політики, неможливо. З іншого – вступ до СОТ вимагає поставити товаровиробників у жорсткі умови і насамперед це стосується податків і субсидій.