ReferatFolder.Org.Ua — Папка українських рефератів!


Загрузка...

Головна Правознавство. Право. Юриспруденція. Закон → Владні та зобов’язані суб’єкти податкових правовідносин

У податкових правовідносинах держава переважно виступає в особі уповноважених органів – податкових. Податкові органи створені з чітко визначеною метою – для контролю за дотриманням податкового законодавства. Тому такі органи знаходяться в постійно триваючих і безупинних відносинах з державою. Податкові органи, наділені державою компетенцією в сфері оподатковування, виражають державну волю у встановлених нею межах, тому діяти вони повинні, не виражаючи при цьому власної ініціативи або виражаючи її, але у встановлених законом випадках (податковий компроміс) і в інтересах держави. Це відбувається тому, що тільки держава зацікавлена в ефективному стягненні коштів для реалізації своїх цілей, тому вона прагне бути всеохоплюючою в податкових правовідносинах. Використовуючи податки як основний метод владних приписів, держава чітко визначає в законі всі ті ситуації, що можуть вплинути на результат податкового правовідношення.

Законодавчому закріпленню поняття платника податків і зборів присвячена ст. 4 Закону України від 18 грудня 1997 р. „Про систему оподатковування\", де встановлено, що \"платниками податків і зборів (обов\'язкових платежів) є юридичні і фізичні особи, на яких відповідно до законів України покладений обов\'язок сплачувати податки і збори (обов\'язкові платежі)\". Таке формулювання, на нашу думку, недосконале насамперед тому, що воно є неповним щодо кола осіб, які можуть бути платниками податків. Розподіл усіх платників податків і зборів на дві категорії – юридичних і фізичних осіб, виключає з кола тих осіб, які виступають платниками податків, - відособлені підрозділи, що не мають статусу юридичної особи, іноземні представництва юридичних осіб та ін.

У пункті 1.1 Закону України „Про порядок погашення зобов\'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами\" від 21 грудня 2000 р. коло осіб, які можуть бути платниками податків в Україні, більш деталізоване. Відповідно до даної норми до платників податків належать юридичні особи, їхні філії, відділення, інші відособлені підрозділи, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичні особи, які мають статус суб\'єктів підприємницької діяльності, або не мають такого статусу, на яких відповідно до закону покладений обов\'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов\'язкові платежі), пеню і штрафні санкції. Закон України „Про податок з доходів фізичних осіб\" у ст. 2 визначає платників податку через поняття резидента і нерезидента, розкриті в ст. 1 [18]. Але, як і в попередніх визначеннях платника податків, у даному визначенні загального базового поняття такої категорії немає. Таким чином, сьогодні у законодавстві України немає основного родового визначення поняття платника податків.

У теорії податкового права існує ряд визначень поняття платника податків. Так, О.В. Бризгалін зазначає, що платники податків – це суб\'єкти податкових відносин, на яких законом покладений обов\'язок сплачувати податки за рахунок власних коштів [11, С. 386]. Нам вбачається дане визначення більш аргументованим, ніж законодавче, оскільки в ньому йдеться про специфіку поняття платника податків, тобто, що платник податків – це суб\'єкт податкових правовідносин. Визначаючи платника податків, необхідно уточнити підстави, за якими особа стає платником податків, тобто на яких саме підставах законом може бути покладено на платника податків обов\'язок сплачувати податки.

Щодо цього питання, на нашу думку, доцільно приєднатися до позиції М.П. Кучерявенка: платник податків є суб\'єктом податкових правовідносин, на якого законом покладено комплекс податкових обов\'язків [1, С. 113]. Однак поняття „платник податків\" повинно включати, крім податкових обов\'язків, і податкові права, тому що останні додадуть даному поняттю логічно завершений зміст (суб\'єкт будь-якого правовідношення, у тому числі й у публічних галузях права, має визначені права). Наприклад, платник податків має право вибору за наявності встановлених законодавством умов сплатити податки спрощеним способом, або традиційним. Крім того, аналізуючи будь-який інший суб\'єкт податкових правовідношень – податковий орган, податковий агент, банк тощо, ми розглядаємо не тільки один основний обов\'язок даних суб\'єктів, але й комплекс їхніх обов\'язків і прав. Виходячи з такої логіки, на нашу думку, більш правильно і платника податків визначати як суб\'єкта податкового правовідношення, який реалізує обов\'язки і права.

Література:

1. Кучерявенко Н.П. Налоговое право: Учебник. – Харьков: Легас, 2001. – 584 с.

2. Ямпольская Ц.А. Субъекты советского административного права: Дис. ... д-ра юрид. наук. – М., 1958. – 284 с.

3. Перепелица М.А. Правовое регулирование статуса плательщиков налогов и сборов в Украине: Монография / Под ред. проф. Н.П. Кучерявенко. – Харьков: Легас, 2003. – 116 с.

4. Халфина Р.О. Общее учение о правоотношении. – М..: Юрид. лит., 1974. – 351 с.

5. Химичева Н.И. Финансовое право: Учебник. – М.: БЕК, 1995. – 525 с.

6. Орлов М.Ю. Основные вопросы теории налогового права как подотрасли финансового права: Дис. ... канд. юрид. наук. – М.,1996. – 150 с.

7. Годме П.-М. Финансовое право. – М.: Прогресс, 1978. – 429 с.

8. Ильюшихин И.Н. Понятие и признаки налогового правоотношения // Известия вузов. Правоведение. – 2000. – № 2.

9. Пепеляев С.Г. К вопросу о налоговом законодательстве и налоговых правоотношениях // Налоговый вестник. – М., 1997. – № 5.

10. Конституция Украины // Ведомости Верховной Рады Украины. – 1996. – № 30.

11. Налоги и налоговое право: Учебное пособие / Под ред. А.В. Брызгалина. – М.: Атлантика-Пресс, 1997. – 532 с.

12. Алексеев С.С. Общая теория права: В 2-х тт. – М.: Юрид. лит., 1982.

13. Карасева М.В. Финансовое правоотношение: Монография. – Воронеж: ВГУ, 1997. – 188 с.

14. Винницкий Д.В. Субъекты налогового права. – М.: Норма, 2000. – 185 с.

15. Кучерявенко Н.П. Налоговое право. – Харьков: Консум, 1998. – 447 с.

16. Кечекьян С.Ф. Правоотношения в социалистическом обществе. – М., 1958.

17. Ровинский Е.А. Основные вопросы теории советского финансового права. – Госюриздат, 1960.

18. Про податок з доходів фізичних осіб: Закон України // Офіційний вісник України. – 2003. – № 28. – Ст. 1361.